У понеділок 14 грудня у концертній залі Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові відбувся третій концерт творчого проекту «Грудневі вечори» під рубрикою «Музика, що звучала в палацах, замках, резиденціях епохи бароко» (автор проекту і вступне слово – Ніна Дика, кандидат мистецтвознавства)
Музика, завдячуючи своїй універсальності, займала важливе місце як у богослужіннях, так і у світському житті, позитивно впливаючи на інтеграційні процеси позамузичного характеру, зокрема процеси людського спілкування.
Вагомий відбиток на розвиток музичного життя у Європі накладало середовище резиденцій, палаців, замків, музикування у церквах, діяльність різного роду об’єднань, академій, камерат, де працювали й виконували твори великі музиканти Італії, Франції, Німеччини, Англії, Іспанії.
Для галицького краю стиль бароко (від італ. barocco – чудернацький, вишуканий, дивний, вигадливий) виявився особливо багатим і плідним, до чого значною мірою спричинилися магнатські та королівські двори. Концерти щоразу перетворювалися у визначні події художньо-суспільного значення і великою мірою впливали на сучасників. Атмосфера була багатоплановою і водночас різнилася.
Маєтки, резиденції, замки, що були характерними переважно для могутніх магнатських родів, – це особливий, ні з чим незрівнянний простір – місце спілкування художників, письменників, філософів, музикантів, світ високої архітектури, садово-паркового мистецтва. Тому музика у цих архітектурних комплексах, як і скульптура, малярство, поезія, була не просто модою.., – вона повинна була дивувати і вражати, служити втіленням багатства, смаку та ерудиції їхніх господарів-магнатів.
Заможна шляхта, українці й поляки, запрошували до себе архітекторів, будівничих, музикантів, садівників з Італії, Франції, Голландії. Музика ж завжди звучала на прийомах, балах, під час різних урочистостей у гетьманських резиденціях і старшинських маєтках.
Музику епохи бароко писали переважно для струнних і клавесина, а характерною її рисою вважався basso continuo, або фігурний бас. Розквіт скрипкового мистецтва, де особливий інтерес становила струнна смичкова група – скрипки, віоли, альти, контрабаси, – припадає на період 1550–1750 років, іменований «золотим віком», коли творили великі майстри: Гаспар да Сало, Нікколо Аматі, Антоніо Страдіварі, Джузеппе Гварнері.
Беззаперечними свідченнями звучання західноєвропейської музики різних стилів у магнатських осередках вважаються збережені ноти, зокрема нотні зібрання сім’ї Розумовських. Відомо, що у гетьманському театрі (Кирила Розумовського. – Н. Д.) ставили не тільки драматичні твори – «тут були оперна та балетна трупи» (за Василем Витвицьким).
Яскравим підтвердженням домінування музики в епоху бароко є численні картини означеного періоду, на яких відтворено людей чи то ангелів, чи то міфологічних героїв, що музикують. Їх можна часто споглядати на фресках і гравюрах, фронтисписах книг і нот, сімейних альбомів. З-поміж «музичних» сюжетів картин барокової доби зустрічаються і алегорії, і портрети, і жанрово-побутові сценки.
Завдяки художнім взірцям на картинах, гравюрах, фресках, іконографах, стінописах ми володіємо історично правдивими фактами просторового розміщення музикантів-виконавців у барокових ансамблях, що, зауважимо, істотно відрізняється від сучасного. В епоху бароко формується архетип сьогоднішнього камерного ансамблю, призначеного виступати не у великих приміщеннях, а в інтимній кімнатній обстановці.
Поступово синтез мистецтв поглиблювався. Театральними і музейними ставали, зазвичай, сади і парки, які найчастіше використовувалися для театральних вистав, маскарадів, вертепів.., де музика посідала чільне місце.
Найкращі традиції епохи бароко продовжують жити і зараз: організовуються фестивалі старовинної музики, проходять концерти у залах Львівської філармонії, Будинку органної і камерної музики, Львівській національній музичній академії, Палацу Потоцького, Музично-меморіальному музеї Соломії Крушельницької, а також численних музеях, храмах, церквах…
У програмі нещодавньої імпрези прозвучали камерно-інструментальні ансамблеві твори Йозефа Гайдна, Карла Філіпа Стаміца, Вольфганга Амадея Моцарта у виконанні студентів кафедри камерного ансамблю і квартету Львівської національної музичної академії імені Миколи Лисенка (Д. Петрушенко, Д. Миронової, О. Козлан, У. Ничкало, Е. Романова, Д. Тітової, Х. Котовські, Б. Дяченко, О. Тимчик, А. Нестерової) і лауреатів міжнародних та всеукраїнських конкурсів – альтистки Марти Карапінки й віолончеліста Тараса Менцінського (творчі керівники: заслужена артистка України, професор Анна Станько, доцент Ніна Дика).
Ніна ДИКА
