Іван Небесний – представник сучасної генерації композиторів України

10
Share Button

В культурно-музичних презентаціях останніх років серед багатого мистецького арсеналу все частіше з’являється ім’я Івана Небесного. Навколо його особистості вже сформувалось своє коло прихильників та критиків, окреслились різне сприйняття та різні оцінки його творчих ідей. Нині він презентує генерацію композиторів, що сміливо розширюють обрії традицій і уявлень про музичний світ

Іван Небесний є одним з композиторів-пошукачів, твори якого виконуються вже більше десятиріччя не лише в Україні, а й на теренах далекого і ближнього зарубіжжя – в Польщі, Чехії, Литві, Австрії, Великобританії, Бельгії, Нідерландах.
Творчому становленню митця сприяли передусім сімейні традиції та художня атмосфера родини Небесних. Рід Івана формувався на основі давніх музичних традицій. Його дід завдяки своєму церковному сану мав безпосереднє відношення до музикування. Старша сестра Ірина першою в сім’ї почала займатися музикою професійно. Вона піаністка, зараз працює концертмейстером у музичному училищі Тернополя. Іван згадує, що саме завдяки сестрі почав оволодівати грою на фортепіано та особливо відчувати музичний світ, набуваючи слухового досвіду.

Творчий шлях митця розпочався у місті Тернополі, де він закінчив музичну школу та надалі вступив до музучилища на теоретичний факультет (1986–1990). Паралельно займався композицією на індивідуальних заняттях із Богданом Климчуком – провідним викладачем, композитором, засновником класу композиції у Тернопільському музичному училищі (серед інших його учнів – Богдан Сегін, Дмитро Губ’як, Олена Ільницька).

Професійна майстерність Небесного зростала завдяки участі в різних мистецьких акціях, де він виконував свої твори. Вже тоді з’являються перші фортепіанні мініатюри романтичного спрямування, зокрема вальси, музичні моменти, прелюдії, ліричні роздуми та різні вокальні твори на вірші Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Василя Стуса. Під впливом зразків курсу історії світової музики виникала композиторська стилізація почутих романтичних творів. І. Небесний неодноразово відзначає вагомий вплив на свої мистецькі пошуки творчості Франца Шуберта, Фридерика Шопена, Роберта Шумана, Петра Чайковського. Зацікавлення джазовою музикою послужило поштовхом для створення джазового дуету разом з однокурсником Василем Кондратюком.

Під час перебування у Тернополі Мирослава Скорика у зв’язку з його авторським концертом, Небесний вирішив показати Майстру свої перші надбання. З цього часу розпочалося спілкування Івана з відомим композитором, що мало плідні результати. Завдяки цій події Небесний вирішив вступити до Львівської консерваторії, де продовжив студії у класі Мирослава Скорика (до 1995 року). Вагомим накопиченням слухового багажу була практична діяльність, робота у хорових колективах при філармонії. Поступово розширювалось коло творчих зв’язків Небесного, адже разом з хором Іван брав участь у концертах за кордоном.

Першим масштабним твором львівського періоду була Соната для віолончелі та фортепіано (1992), що виконувалась на студентських концертних вечорах. Проте сам Іван першим професійним твором вважає «Діалог з власним відображенням у дзеркалі» для струнного квартету і магнітофонної стрічки, створений 1993 року. Звертання до сфери акустичної музики із використанням магнітної плівки помітне у камерному творі «Implicatio» для кларнета, струнного тріо і стрічки (1994), «Антиномії “чистого” розуму» для симфонічного оркестру і стрічки (1995). До творів раннього (львівського) періоду можна додати «Різдвяні Переспіви» для хору (1993); «Алгоритми» для 14 струнних, фортепіано, синтезатора і вокальної групи (1993), балет «Мегаполіс» (1995), вокальний цикл «Вже котрий це до тебе лист…» для сопрано та струнного оркестру на вірші Василя Стуса (1995), прем’єрне виконання якого відбулося цього року в одному з концертів фестивалю «Київ Музик Фест».

В цей же період у творчості Небесного яскраво прослідковується театралізація його музичних опусів, що пов’язано передусім зі співпрацею із драматичними театрами Вінниці, Тернополя, Львова, Києва та написанням музики до вистав – «Ромео і Джульєтта» (1997), площове дійство для солістів, інструментів, оркестру й електроніки «Андрій Бульба» (2000), «Ескіз до голосу дитини» для сопрано, дитячого голосу, електроніки і камерного ансамблю (2000) та інші. Окрім композиторських робіт, упродовж десяти років Іван Небесний виступав у якості керівника львівського ансамблю «Кластер» (1996-2006), метою якого було пропагувати сучасну академічну музику в Україні.

Після закінчення консерваторії композитор розширює свої професійні можливості, стає аспірантом Національної музичної академії України ім. Петра Чайковського у класі Геннадія Ляшенка. В період навчання йому вдалося відкрити нові обрії фонічних можливостей музичного простору. Іван взяв участь у П’ятій міжнародній академії композиції нової музики, де стажувався у Богуслава Шеффера (Австрія) і вивчав основи електроакустичної композиції у Марека Холонєвського (Краків). За словами самого композитора, на його творче формування окрім німецької та польської школи великий вплив мали опуси американських композиторів-мінімалістів Джорджа Крама та Філіпа Ґласса.

Під час навчання в аспірантурі НМАУ велися активні пошуки жанрово-стильових проявів. У творчості цього періоду стає помітною тенденція до переплетення традиційних акустичних інструментів та електроніки, комбінування різного складу виконавців для вираження потрібних ідей. Це проявилося у таких творах, як «Десять скульптур часу» для кларнета, міді-альта й електроніки (1996), «Сім послань дикої природи» для дев’яти виконавців (1997), «Кластерофобія» для будь-якого складу виконавців (1997), «Останній обряд старого ворожбита» для чоловічого голосу, альт-саксофона, контрабаса, фортепіано та електроніки (1997).

В процесі творчих пошуків у митця сформувалось широке коло тематики, провідною стала тенденція до жанрового міксу, що особливо виразно проявляється у творах «Air Music 2» для кларнета і стрічки (2006), «Чотири стародавні канти» для сопрано і чоловічого хору (2008), «Механічна анатомія звуку 2» для фортепіано, препарованого фортепіано, відео та симфонічного оркестру (2011-2012), «Бог з нами» для сопрано, мішаного хору, дитячого хору, оркестру народних інструментів і рок-групи (2014).

Виділяються опуси різноманітного спрямування для вираження актуальних ідей – від дещо ілюстративної до високої (за словами Небесного), а точніше: від елементарної рекламної музики на 7 секунд до масштабних творів для симфонічного оркестру чи хору, велика кількість музики до театральних вистав. Результатом еклектичності мислення композитора став твір «Небесний Щедрик» для карильйону, мішаного хору, дитячого хору, симфонічного оркестру та мультимедіа, світова прем’єра якого відбулася цьогоріч у творчій акції святкування Дня Незалежності України на центральній площі столиці.

Вагомий внесок композитора у музично-культурне життя України – перебування упродовж шести років (з 2006 до 2012 року) на посаді музичного директора Міжнародного музичного фестивалю «Київ Музик Фест».

В особистому спілкуванні Іван Небесний відзначає, що у своїх опусах він намагається втілити конкретні ідеї, актуальні для свого часу. Музика для митця є сферою його глибоких міркувань, засобом прояву патріотичних переконань. Композитор також підкреслює, що «людина, яка займається музикою, повинна бути оригінальною завжди».

Анастасія БОГУСЛАВСЬКА

Share Button