Нещодавно, 9 листопада у Меморіальному музеї Соломії Крушельницької відбувся авторський концерт сучасної української композиторки Анастасії Сисенко
Програму склали 9 творів, кожен із яких відобразив певний етап життя і становлення мисткині, тож, слухаючи музику, гості концерту знайомилися не лише з творами, а й із самою авторкою. У творчості Анастасія Сисенко поєднує академізм і сучасність, знаходячи спільну мову між різними музичними світами, наповнюючи звучання алегоріями та метафорами.
Відкриття концерту ознаменував романс «Несказане лишилось несказанним» на однойменний вірш Ліни Костенко у виконанні Юлії Сасюк (фортепіано) та Анни Гуріної (вокал). «Почати концерт із романсу – мій свідомий вибір. Таким чином я хотіла налаштувати слухача на ліричний лад», – зазначила Анастасія у розмові з кореспонденткою. Й справді, романс став відображенням найбільш особистісних переживань і почуттів композиторки, а три його куплети – три етапи драматизації вдало знайденого музичного образу.
Продовжуючи ліричну лінію, прозвучав Вальс для фортепіано у виконанні Валерії Івахник. Музичній мові Вальсу притаманна простота, початкові мотиви нагадують несміливі зізнання в коханні, які з розвитком музичного матеріалу стають усе впевненішими: «Ця музика передає шлях від перших закоханостей до розчарування та втечі», – коментує твір авторка.
Ліричні настрої концерту перериває наступний тематичний блок – твори, пов’язані з війною, – «Стилос» і «Колискова».
«Стилос» – фортепіанна п’єса, що пролунала в інтерпретації Валерії Івахник різким контрастом. «Життя розділилося на “до” і “після”», – романтичні та кантиленні мелодії залишилися десь у минулому, натомість з’явилися низький регістр, «ламані» гармонії та застиглі акорди «очікування», що втілюють розгубленість і відчай, які кожен відчував на початку великої війни.
Одним із найстрашніших злочинів, скоєних росією, є викрадене дитинство, юність і життя українських дітей. Цій тематиці Анастасія присвятила четвертий твір концерту – «Колискову» на вірш Вікторії Антошевської. Її виконали Анна-Марія Крет (фортепіано) та Вікторія Антошевська (вокал).
Третій тематичний блок – експериментальні опуси «A-ff-air» та «Hana no rei». Перший твір для фагота соло зіграв Тарас Яцула. Назва-анаграма містить кілька сенсів. «А» – головний тон п’єси й перша літера імені Анастасія; «ff» – фортисимо – як символ стійкості та сили емоцій; «air» – повітря, котре видихає інструмент. З іншого аспекту, англійською «affair» означає початок суперечки. «Цей твір – про необхідність відстояти себе, навіть через конфлікт, щоб не втратити власної сутності», – підкреслює композиторка. Початковий мотив втілює внутрішню стійкість та опору. В подальшому мисткиня розвиває це тематичне зерно.
Твір «Hana no rei» («Історія однієї квітки») для віолончелі соло у неймовірному відтворенні Анастасії Зохнюк став прикладом того, як інструмент, виконавиця та музика зливаються воєдино. Композиція є програмною, авторка написала до неї квазі-японську легенду: «Росла собі Квітка. Вона була прекрасною та цілющою. Люди безупинно рвали її, тому Квітка ледь не загинула. У розпачі рослина звернулася до Місяця: той запропонував стати отруйною, але вона відмовилась, натомість попросивши перенести її на високу гору, щоб милувати око, але бути недосяжною».
У творі чітко простежується драматургія: перший розділ зображує спокій і внутрішню красу рослини. Музика плинна та виважена. В другому – композиторка пришвидшує темп, насичує фактуру, драматизує музичний матеріал, наче зображуючи душевні поривання Квітки. Третій розділ втілює внутрішню стійкість і силу власних переконань. Недосяжність, яку для себе обрала Квітка, Анастасія передала флажолетами, що розчинилися в кінці твору.
Повернення до ліричних настроїв засвідчило тріо «Between the lines» («Між рядками»). Виконували його Вікторія Ходаківська (віолончель), Дмитро Ходун (скрипка) та Павло Янушевський (фортепіано). Настроєво «Between the lines» перегукується з Вальсом. Перебуваючи у постійній злагодженості, в кульмінаційному моменті партії інструментів наче починають полеміку, змальовуючи душевні переживання композиторки, проте ненадовго, – згодом музика відновлює початкову гармонійність.
В основі наступного номера програми, фортепіанної п’єси «What flows through me become the path» («Те, що проходить крізь мене і стає шляхом») у виконанні Анни-Марії Крет лежить лише один мелодичний елемент. Легкий, наче відблиски світла на морських хвилях. Така асоціація виникає завдяки фактурі – основний мотив «гойдається» на акордових переливах партії лівої руки. Кульмінаційним моментом стає скандування одного звука, як нагадування про власну силу та опору.
Завершила концерт інді-поп пісня «Mine» («Мій/Моя/Мої/Моє»), написана у співавторстві з Алісою Балаєвою, котра й виконала її разом із Юлією Сасюк (фортепіано), Адріяном Хрущем (віолончель) і Дарієм Антонюком (скрипка). Текст і мелодія належать Алісі, а інструментальна частина – Анастасії: «Вона ніжна та світла, – саме такою я хочу залишити публіку після концерту».
Світлана ЧОБАНЮК
Фото надані композиторкою
