Крокуючи планетою Карма

4
Share Button

Історія одного з найстаріших американських вишів – Стенфордського університету – налічує понад 120 років

Заснований каліфорнійським магнатом Ліландом Стенфордом у 1891 році, він розташований у самому серці Силіконової доліни та фактично є комплексом, що складається із багатьох институтів, відділень, шкіл, науково-дослідних центрів і лабораторій загальною площею біля 3200 гектарів. Десь із 2000 професорів і викладачів працюють у його стінах, навчається 6500 студентів різних національностей. В університеті проводяться дослідження у найрізноманітніших галузях науки – від генетики до культурної антропології. Стенфордський науково-промисловий парк відомий тим, що в ньому зібралися найвизначніші високотехнологічні компанії, як то Eastman-Codak, Lockheed, Hewlet-Packard, General Electric, поряд із ними – NASA, LORAL, Facebook і багато інших.

Одна з ранніх моделей комп’ютера

Сьогодні Стенфорд є одним із найпрестижніших і найрейтинговіших університетів у світі, в якому свого часу викладали Нобелівські лауреати Вільям Шоклі, Джон Стейнбек, Роберт Лафлін, державний діяч Едгар Гувер, навчалися засновники Google Сергій Брін і Ларрі Пейдж, засновники Yahoo Девід Філо та Джеррі Янг, Держсекретар США Кондоліза Райс (яка певний час була проректором Стенфорда) і багато інших. У Стенфордській бізнес-школі часто виступав і презентував свої надбання засновник компанії “Apple” Стів Джобс, який мешкав неподалік у Пало-Альто. На теріторії університету також знаходиться Центр комп’ютерного вивчення музики та акустики (CCRMA).

Дивне місце – цей Центр… Він був заснований 1975 року піонером у галузі вивчення синтезу середніх хвиль Джоном Човнінгом. У ньому від початку до смерті у квітні 2011 року працював “батько” комп’ютерної музики легендарний Макс Метьюз. Гортаючи сторінки історії Центру, мимоволі захоплює дух: тут викладали, працювали та розробляли програми інвентор цифрового синтезатора Synclavier Джон Епплтон, вищеозначені піонери електронної музики Макс Метьюз, засновник CCRMA Джон Човнінг; наразі лекції і практичні заняття проводять найвідоміші професори й фахівці найвищого класу – Крістофер Чейф (незамінний директор CCRMA), Фернандо Лопец-Лецкано, професори Джуліус Сміт і Джонатан Абель, автор відомих програм ChucK та Ocarina Ге Ванг та інші, розробляються найскладніші пристосування і нові інструменти на базі мікросхем, нарешті, на майстер-класи центру мріють потрапити сотні справжніх прихильників і майстрів компьютерної музики з усього світу.

Людмила Юріна і Кріс Чейф

В інтерв’ю, яке дав мені директор CCRMA Кріс Чейф у 2014 році під час Міжнародноґо симпозіуму Triple CCRMAlite:40/50/80, зазначається:

“CCRMA був організований 40 років тому й відіграє велику роль в історії музичного відділення, і не тільки тому що ми виникли одночасно з Лабораторією штучного інтелекту в Стенфорді. Стенфорд, звичайно ж, утворився набагато раніше як місце, де проводилися наукові експерименти й комп’ютерні в тому числі, де, нарешті, у 1960-х роках виокремилося відділення мистецтва, – група приблизно з 5 інженерів, учених, музикантів почала експериментувати з цифровими технологіями, використовуючи комп’ютери для створення музики і звука (ці спроби в лабораторіях Белл датуються 1957 роком). То була команда Макса Метьюза і Джона Пірса.

Макс Метьюз

Отже, Стенфорд отримав комп’ютерний синтез із приходом Джона Човнінга, який починав там як молодий композитор, котрий експериментував із різними матеріалами, типами організації звука, цифровим комп’ютером у ранній версії. Зрештою Джон із професором відділення музики й командою, яка працювала з ним, здійснили багато робіт для різних дисциплін, таких як психологія, комп’ютерна наука (computer science), інженерія. Звичайно, протягом цього часу Силіконова долина просто “вибухнула” новими технологіями”.

У Центрі студенти навчаються не тільки науковим дисциплінам (учбові плани передбачають уміння незалежно мислити, шукати нові шляхи для створення власних програм, інструментів і приладів. Випускники CCRMA працюють у каліфорнійських IT-компаніях, їх охоче беруть на роботу провідні світові установи й університети.

Людмила Юріна у студії CCRMA

Розробки Центру багато в чому визначають вектори розвитку комп’ютерної музики як Америки, так і Європи: програми, розроблені CCRMA, активно використовуються в усьому світі.

Кріс Чейф продовжує: “Традиція у Центрі – об’єднувати нові технології, які просувають креативні ідеї, музику та звук, що здійснюють експерименти з деякими інструментами для нового наукового розуміння. …я продовжую відчувати себе дитям, котре грається в усі ці програми, генерує звуки та створює музику. Я вважаю, нас – музикантів – тут багато; ми всі – з екстраосвітою та інтересами – відчуваємо, гуляючи університетом, що саме цей заклад – свого роду Всесвіт”.

Джон Човнінг доповнює: “Я торкаюся свого комп’ютера, йому приблизно 2-3 роки… З його допомогою розкривається величезний Всесвіт, який ми можемо контролювати своїми думками, ідеями. Люди працюють таким чином уже приблизно 50 років”.

Отже, музичні всесвіти дійсно не мають меж, особливо коли це пов`язано з комп’ютерними технологіями. Шукати нові обрії, просуваючи прогрес – це і є те завдання, головна мета справжніх винахідників, задля якої існує сьогодні, живе своїм особливим життям планета CCRMA.

Людмила ЮРІНА, композитор

Фото надані автором статті

Більш короткий варіант статті нещодавно надруковано в “Українській музичній газеті” (№ 1, 2017, С.11).

Цитування можливе тільки з посиланням на ці першоджерела.

Share Button