«Київські солісти»: «Ми робимо свою справу»

0
Share Button

Дорогі читачі! Багатьом шанувальникам музичного мистецтва й музикантам-професіоналам відомо, що Національний камерний ансамбль «Київські солісти» – улюблене дітище незабутнього Богодара Которовича – зараз переживає складний період. Ці події не можуть не тривожити музичну громадськість, адже йдеться про один із провідних виконавських колективів України.

До нас звернувся нинішній художній керівник-директор ансамблю, народний артист України Олесь Ясько із проханням розмістити на сайті його статтю, де розмірковує щодо ситуації, яка склалася. Розуміючи, що будь-який конфлікт має різні сторони, ми погодилися подати цей матеріал як дискусійний, – запрошуємо всіх охочих висловити щодо цього свою думку і викласти власне бачення причин і суті протистояння у колективі

«Що відбувається із “Київськими солістами”?» – це питання хвилює музичні кола Києва останні півтора місяця. Думаю, вичерпну відповідь усі зацікавлені – і доброзичливці, і «доброзичливці» – отримали оваціями слухачів на концерті 6 березня у Колонному залі Національної філармонії. Я не оцінюватиму сам концерт. Це справа музичних критиків. Мета цих нотаток – покласти край безпідставним чуткам і розповісти про справжній стан речей.

Прийнявши рішення взяти участь у конкурсі на посаду художнього керівника-директора Національного камерного ансамблю «Київські солісти» у вересні минулого року, я мріяв про яскраві музичні проекти, реалізацію творчого досвіду, розвиток усього того найкращого, що було закладено засновником ансамблю, моїм учителем Богодаром Которовичем. Але дійсність внесла серйозні корективи у мої наміри. І справа не стільки у фінансових складнощах, що їх переживає зараз уся українська культура. Справа у вірусі безвідповідального споживацтва, нехтування писаними законами держави і неписаними етичними традиціями, яким був інфікований колектив. Цей вірус певний час жеврів непомітно і яскраво виявився на початку цього року.

Детонатором його став конкурс на заміщення вакантної посади головного диригента ансамблю.

Нагадаю, останнім часом колектив працював без головного диригента. Очевидно, що така ситуація мене не влаштовувала. Очоливши Національний камерний ансамбль «Київські солісти», я видав наказ, котрим оголосив проведення конкурсу на заміщення цієї ключової посади.

Було створено авторитетну конкурсну комісію. Кожен крок з організації і проведення конкурсу здійснювався у відповідності до законів України.

Семеро диригентів претендували зайняти цю позицію. Але не так сталося, як гадалося. Скориставшись конкурсом, група осіб здійснила спробу рейдерського захоплення ансамблю.

Коли один із конкурсантів, Дмитро Яблонський, котрий не має відповідної освіти і тому, згідно із законодавством України, не може претендувати на штатну посаду у державному колективі, не пройшов на другий тур, почав розігруватися сценарій зі зриву конкурсу. Група музикантів, об’єднаних родинно-клановими зв’язками, саботувала роботу конкурсантів з оркестром – і комісія ухвалила рішення щодо призупинення другого туру.

Наступним кроком рейдерів став шантаж: буде так, як хочемо ми, – або колектив перестане існувати. На стіл художньому керівнику в один день було покладено десяток заяв на звільнення (знову ж таки, автори усіх об’єднані за сімейно-клановим принципом).

Добре юридично проконсультовані, лжепатріоти ансамблю вимагали негайного задоволення своїх вимог. На керівництво колективу та музикантів, що залишилися у «Київських солістах», здійснювався безпрецедентний моральний пресинг.

Паралельно почався економічний тиск – один із ключових партнерів скасував наші виступи до кінця року (тепер із ним працює новостворене творче об’єднання музикантів, що не має жодного офіційного статусу, але із претензійною назвою «Віртуози Києва» під орудою Дмитра Яблонського).

І це ще не все – нам було відмовлено у проведенні гастрольного туру Україною з іноземним гастролером.

Упевнений, що у таких умовах жоден колектив на витримав би.

Ми втримались.

Зараз ведеться титанічна робота з відновлення зруйнованих концертних планів, доукомплектування ансамблю (ми оголошуємо конкурс на заміщення вакантних посад у групах перших, других скрипок і віолончелей). У нас немає «відчіпних» програм.

Налагоджуються контакти із зарубіжними музикантами та успішними українськими артистами, котрі реалізували свій талант у Європі, – ми сподіваємося на плідну співпрацю з ними. Повним ходом іде підготовка концертного туру Україною із новою програмою з творів сучасних українських і польських композиторів. «Київські солісти» системно представлятимуть українське мистецтво на світовій сцені.

У колективі відчуваються серйозні зрушення. Сюди повертається творчий дух, атмосфера свободи і музикантського братства. Ансамбль починає згадувати про свою місію представника високого мистецтва, а не мистецького бізнесу.

Перший виступ оновлених «Київських солістів» показав, що ансамбль став іншим, – яскравішим, цікавішим. Ми робимо свою справу. Музика для нас – не бізнес. Це наша мова, наше життя. Ми йдемо єдино правильним тернистим шляхом, із честю здолаємо це випробування і впевнено дивимося у майбутнє.

Олесь ЯСЬКО

Фото Олеся Яська надане «Київськими солістами»

Share Button