Літня хорова академія-2019: з любов’ю та натхненням

133
Share Button

Хоровий спів для українця – це не просто спосіб відпочинку чи марнування часу, це спосіб буття

Буття не особистісного, не індивідуалізованого, а колективного, родинного. Можливо, саме тому значна кількість молодих людей щороку вступає до мистецьких вишів, обираючи хормейстерську спеціалізацію. Попри її непопулярність. Попри майбутній життєвий «лоукост». Попри все. Бо голос крові не вгамуєш прослуховуванням популярного радіо та співом на кухні. Прагнуть більшого і кращого, вірять у цю музику в собі, сподіваються на те, що колись стануть частиною справжнього хору. Навіть якщо стануть керівниками – все одно частиною. Адже хормейстер без хору – німа душа…

Колись, на початку 2000-х, у концерті фестивалю «Золотоверхий Київ» мені пощастило почути хор «Воскресіння» під орудою Олександра Тарасенка. Колектив виступав у ряду найвидатніших хорів України, але вразив мене таким відчуттям соборності, від якого затамовуєш подих і намагаєшся не відпускати той таємний зв’язок, що огортає не лише співаків, а й усіх присутніх. Талант Олександра Леонідовича створювати таку атмосферу яскраво проявляється й в утіленні іншого його проекту – Літньої хорової академії, яка пройшла вже втретє. Цього разу в Харкові.

Формат літніх хорових шкіл та академій є досить популярним у світі. Вони мають різну спрямованість (любительську або професійну), специфіку (наприклад, конкретний репертуар – фольклорний, класичний, певного стильового напряму, спадок одного автора тощо), до них залучають відомих майстрів-диригентів чи це може бути авторська школа одного фахівця. Але всі ці різновиди поєднує один принцип: інтенсивне надбання професійного досвіду в процесі творчої співпраці.

У Літній хоровій академії, яка заснована Товариством імені Миколи Леонтовича, беруть участь студенти-хормейстери всіх музичних ЗВО України. Протягом тижня вони перебувають в одному з міст країни, знайомляться з його визначними пам’ятками, провідними лекторами й працюють із трьома видатними диригентами. За результатами репетиційного процесу академія завершується великим концертом, що складається з опанованих на майстер-класах творів. Кожного року місце проведення, учасники, диригенти і репертуар академії змінюються.

Головними дійовими особами харківської Літньої хорової академії стали представники різних хорових шкіл. Різних не так за географічною ознакою, як за індивідуальною специфікою роботи з хором.

Доцент кафедри хорового диригування Одеської національної музичної академії імені Антоніни Нежданової Галина Шпак підкорила хорову спільноту скрупульозною деталізованою працею над творами сучасних українських композиторів. У її роботі над вокально-хоровою технікою превалювала вивірена методичність і наполегливість, а чітке уявлення про очікуваний результат дозволило вибудувати напрочуд збалансоване звучання виконуваних творів, незважаючи на їхню складність. Особливе враження справила досягнута Галиною Сергіївною у співпраці з хором Літньої академії монолітна єдність слова і тембру в прем’єрних творах Ганни Копійки «Нічне море» та «Життя як вокзал», у яких вірші Валентина Мороза та Ліни Костенко набули яскравої образності й реалістичності. Таке трепетне ставлення до слова взагалі є однією з генетичних властивостей української хорової музики, отже студентство мало змогу на власному досвіді відчути, як відбувається робота зі словом у справжнього майстра.

Олександр Вацек, відомий у музичному світі як засновник і художній керівник Хорової капели «Орея» Житомирської обласної філармонії імені Святослава Ріхтера, працював над програмою з творів зарубіжних композиторів. Властиве маестро тяжіння до театралізації і різноманітних просторових рішень знайшло відбиття у фінальному концерті. Для виконання першої композиції хор було поділено на 6 груп, які розташувалися як на сцені, так і на бокових планшетах. Попри незначні втрати в досягненні загальноансамблевого звучання колективу (адже для студентів музичних вишів таке розташування було досить незвичним, а часу на адаптацію до нових акустичних умов було обмаль), виконання вразило слухачів, які опинилися у стереофонічному звуковому полі. Гра зі сценічним простором тривала протягом усього виступу Олександра Вацека. Хор то розподілявся на чоловічу та жіночу групи, то ставав у двухорну позицію, то розгорнувся в один дугоподібний ланцюжок. Яким чином диригентові вдавалося утримувати зв’язок із кожним співаком – невідомо, але фрагмент Другої симфонії Антоніна Дворжака в аранжуванні для хору прозвучав чудово.

Свіжим повітрям увірвалася в роботу Літньої хорової академії молода та експресивна Клаудія Родрігес Гарсіа, головний хормейстер Гаванської опери. Її програма кубинської музики одразу захопила серця хорової молоді. Та й сама особистість, наділена неабиякою акторською майстерністю, швидко завоювала симпатії співаків. Складні кубинські ритми потихеньку розв’язувалися на репетиціях, відкриваючи чарівний світ латиноамериканської музики. Тексти, які без утоми перекладала та розшифровувала Клаудія, завдяки її глибоко психологічним поясненням, ставали цікавими виставами, котрі розкривали хористам специфіку не лише кубинської музики, а й душі самого кубинського народу. Віртуозне виконання твору «Смерть Янгола» геніального Астора П’яццолли увінчало цей виступ. Запальний репертуар надовго увійшов у життя учасників Літньої хорової академії – пісню Евзебіо Делфіна співали навіть під час прощальної вечірки.

Звичайно, спостереження творчого процесу ззовні не надавало повного уявлення про те, що відбувалося. А відбувалося багато чого: «Хорова раптівка», під час якої у центрі міста зазвучали українські пісні, цікава лекція мистецтвознавців Олени Рибки та Юлії Ніколаєвської «“Байки Харківські” про Григорія Сковороду та музику» за участю народного кобзаря Назара Божинського, майстер-клас із диригування відомого харківського викладача Наталії Бєлік-Золотарьової, презентація гімну Літньої хорової академії авторства Ірини Алексійчук і, найголовніше, багато-багато спілкування.

І все це – на тлі, без перебільшення, титанічної праці, яку виконали і диригенти, і учасники, і організатори цього унікального проекту. Він, безперечно, має жити багато років і надихати нові покоління молодих хормейстерів на великі творчі звершення, плекаючи таке цінне в наш час відчуття соборності, – за висловом Володимира Лоського, «єдності, що виражається у різноманітності, та різноманітності, яка продовжує залишатися єдністю».

P.S. У заході взяли участь студенти хорової спеціалізації: Дніпропетровської академії музики імені Михайла Глинки, Київського інституту музики імені Рейнгольда Глієра, Київського національного університету культури і мистецтв, Львівської національної музичної академії імені Миколи Лисенка, Національної музичної академії України імені Петра Чайковського, Одеської національної музичної академії імені Антоніни Нежданової, Харківської державної академії культури, Харківського національного університету мистецтв імені Івана Котляревського.

Приймала Літню хорову академію Харківська середня спеціалізована музична школа-інтернат.

Юлія ВОСКОБОЙНІКОВА

Share Button