Матвій Тимофійович Васильєв (псевдонім — Васильєв-Святошенко) (1863−1961) — композитор, диригент, актор, заслужений діяч мистецтв УРСР (з 1947 року).
Музики навчався самостійно, як диригент дебютував у шістнадцять років в оперетковій трупі Гаврилова (Вороніж). Окрім самостійних занять, Васильєв на початку 1890-х відвідував як вільний слухач лекції із музично-теоретичних дисциплін у Московській консерваторії.
У 1882 році його запросили взяти участь у постановці «Наталки Полтавки», здійсненій у Полтаві Кропивницьким, Садовським і місцевими аматорами. Від 1883-го Васильєв — постійний член провідних українських театральних колективів. У 1890 році заснував театральну трупу, яка працювала лише рік. Із часом став примітною постаттю серед українських театральних диригентів другої половини XIX століття. Брав активну участь у підготовці прем’єри на українській сцені «Запорожця за Дунаєм» (1884); керував музичною частиною трупи Кропивницького під час відповідальних гастролей у Петербурзі в 1886–1887 роках, диригував першою постановкою (в оркеструванні Федора Воячека) «Катерини» Аркаса в Москві (1899). Роль Катерини виконувала Олена Ратмирова.
З 1891-го — диригент і композитор у трупах Степана Новикова (Полтава), Івана Деркача, Марка Кропивницького, Миколи Садовського, Льва Сабініна.
З 1921 року працює у театрах Донецька, Харкова, Чернігова. У 1935–1948 з перервами — завідувач музичної частини Чернігівського українського музично-драматичного театру імені Тараса Шевченка.
У доробку, серед іншого, музика до 80-ти українських п’єс, зокрема до творів «Наталка Полтавка» Івана Котляревського, «Шельменко-денщик» Григорія Квітки-Основ’яненка (1882), «Лимерівна» Панаса Мирного (1884), «Безталанна» Івана Карпенка-Карого (1887), «Ой не ходи, Грицю», «Циганка Аза» (1892), «Маруся Богуславка» (1899) Михайла Старицького, до п’єс радянських драматургів: «Правда» (1939), «В степах України» Олександра Корнійчука (1943).
Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.
