Ми не прощаємося, Маестро! 1 жовтня не стало Карела Готта

43
Share Button

Важко повірити у те, що вже немає «Золотого голосу Праги»

Воістину Карел Готт був народним артистом, одним із тих улюблених співаків, без яких неможна навіть уявити європейську і світову естраду останнього півсторіччя.
«Френк Сінатра Східної Європи» – так залюбки називали артиста у 1970–1980-ті роки.

Знавець шоу-бізнесу, Карел Готт у концертах зберігав надзвичайний артистизм шоумена і талант інтерпретатора, у стилі якого гармонійно поєднувалися традиції бельканто (Беньяміно Джильї, Джузеппе ді Стефано та Енріко Карузо) та естрадних зірок (Роя Орбісона, Елвіса Преслі й Тома Джонса). Наче казковий принц, промінь сонця з’являвся Карел на естраді, завжди створюючи святкову атмосферу там, де виступав.

Роки наполегливої праці перетворили феноменально обдарованого юнака на справжнього майстра, митця з безмежними горизонтами виконавських можливостей. Репертуар Готта охоплював величезний діапазон – від класичних творів («Аве, Марія!» Шуберта) і народної музики (Моравія, Угорщина, Балкани, Росія, Італія) до рок-музики й джазу. Та головне, що голос Карела Готта навіки лишився у серцях і пам’яті мільйонів шанувальників. Протягом життя він виконав 2500 пісень, записав 150 альбомів, 180 синглів, знявся у тринадцяти фільмах, було продано понад 30 мільйонів платівок артиста.

Вокал чи пензель?

У житті Карела Готта було чимало чудесного: доля дбайливо оберігала його від негараздів бентежної доби, у яку народився він 80 років тому. В той час чорний яструб нацистської свастики вже кружляв над Європою. До Празького Граду увійшли німецькі вояки, але його батьки – Марія та Карл Готти не думали про війну, а мріяли лише про довгоочікувану дитину.

Коли спалахнула Друга світова будинок, де вони мешкали, було зруйновано авіабомбою, і родина перебралася на село до бабусі. Повернулися до Праги лише у 1946-му.

Хлопчик захоплювався живописом і тоді ще й гадки не мав про своє майбутнє бурхливе життя естрадної зірки. У колі його творчих інтересів були Пабло Пікассо, Поль Гоген і Сальвадор Далі, а також майстри італійського Ренесансу, зокрема Сандро Боттічеллі. Але після провалу на вступних іспитах до Академії образотворчого мистецтва юнакові довелося відкласти пензль та задуматися про хліб насущний (проте з живописом не розлучався протягом життя). Він здобув освіту електромонтера трамвайних систем, однак відчув у собі потяг до естрадного жанру, який усе більше набував популярності у повоєнні роки.

Тоді Європа вела бурхливе культурне життя, прагнучи отямитися від тяжких наслідків Другої світової. У Каннах стартували кінофестивалі, в Сан-Ремо – фестивалі італійської пісні, а в Польщі, на сцені «лісової опери» Сопота – польської пісні. Набули популярності зірки французької естради – Едіт Піаф, Ів Монтан, Шарль Азнавур.

Уже наприкінці 1950-х на сценах празьких кафе й танцювальних клубів помітили енергійну, вдало скроєну фігуру Карела, його гарну зовнішність і перші вокальні спроби, які він суміщав із працею на заводі. Водночас навчався у Празькому музичному училищі, а потім – у консерваторії за фахом оперного вокалу (його педагогом був Костянтин Каренін, учень знаменитого Федора Шаляпіна).

Проте шлях до слави співака пролягав через моду на твіст у Європі на початку 1960-х. Саме тоді він записав для радіо Праги свою першу пісеньку «Вона сама казала, що не кохає мене».

До вершин успіху

Першу платівку, яка мала назву «Якщо ми будемо вдвічі старшими», Карел записав 1962 року разом із Властою Пруховою, популярною джазовою співачкою. Тоді ж і отримав перший ангажемент у празькому театрі естради «Семафор». А між тим дует Готт–Прухова переміг у хіт-параді Чеського радіо. Згодом, 1963 року пісня «Oči sněhem zaváté» із театрального спектакля у виконанні Карела стала найпопулярнішою у Чехословаччині. З нею він уперше отримав перемогу в загальнонаціональному конкурсі співаків «Золотий соловей».

Щасливі 1960-ті були насичені найважливішими подіями у творчому житті співака: розпочалася його сольна кар’єра на естраді, зйомки у знаменитому мюзиклі «Якби тисяча кларнетів» і закордонний дебют у Сопоті, де він отримав третій приз. Далі – створення 1965 року разом із братами Штайдл празького музичного театру «Аполло», перемога на міжнародному фестивалі Інтербачення «Золотий ключ», де виконав пісню «Там, куди ходить вітер спати». 1966-го – другий приз на тому ж конкурсі, а також низка гастролей у країнах Західної Європи.

Того ж року Карел став переможцем словацького пісенного конкурсу «Братиславська ліра», де виконав три пісні словацькою мовою. Водевіль, який він поставив у театрі «Аполло», став справжньою сенсацією. 1966 рік приніс йому першу золоту платівку найбільшої у Чехословаччині фірми грамзапису «Supraphon». Відтоді Карел Готт став незмінним щорічним її володарем.

На музичному ярмарку в Каннах 1967 року він представляв західнонімецьку фірму «Полідор», із якою підписав контракт. Своїм виступом співак склав гідну конкуренцію зіркам європейської естради, серед яких були Том Джонс, Мірей Матьє, Чеслав Нємен та Удо Юргенс.

На європейській сцені популярності Карела Готта сприяла ще й участь його у Євробаченні-1968, де він виступав від Австрії, та хіт «Lady Carneval». Успіх у Лас-Вегасі лише підтвердив його найвищий професіоналізм: із США повернувся уже «Золотий голос Праги».

Світове визнання Карела, його «золота ера» припали на 1970–1980-ті роки. Тоді він не мав суперників на європейській естраді та регулярно отримував золоті й платинові диски.

Частенько відвідував СРСР, де мільйонними накладами виходили його платівки «Я відчиняю двері» та «Зустрічай весну». Артист з успіхом виконував пісні радянських композиторів, а 1978-го брав участь у фестивалі «Пісня-1978», де співав дуетом із Софією Ротару.

Прага

Ми не прощаємося…

Ось таким входив він у добу 1990-х, героїчно змагаючись із часом, віком і скороминущою модою. Уже згасли зірки його давніх конкурентів – Тома Джонса, Чеслава Нємена та Удо Юргенса, а Карел ще співав.

Святкування 50-річного ювілею Карела Готта 1989 року збіглося з «Оксамитовою революцією». Його виступ на Вацлавській площі задля підтримки опозиційних сил країни проти комуністичного режиму мав надзвичайний політичний резонанс у країні.

У 1990-му Карел Готт оголосив ЗМІ про завершення артистичної кар’єри, проте шалений успіх на концертних майданчиках Чехословаччини й Німеччини змусив артиста змінити рішення. Альбом «Když muž se ženou snídá» підтвердив його статус співака № 1 на батьківщині та став найпопулярнішим диском 1992 року, а згодом і 1995 й 1997 років.

До останнього часу Карел Готт залишався головною зіркою чеської естради, щороку випускав нові пісні й альбоми, а 2015-го у 40-й раз виграв національний музичний конкурс «Золотий соловей». Він отримав також призи «Абсолютний соловей» і «Платиновий соловей».

У 2010-х Карел Готт, напевно, був найпопулярнішою людиною у Чехії. Він насолоджувався життям – мешкав у шикарній віллі на пагорбі з виглядом на історичний центр Праги. Його час був розписаний майже по хвилинах: інтерв’ю, концерти, записи у студії, праця у майстерні живопису. Артист активно підтримував спортивну форму, був ворогом шкідливих звичок, зокрема куріння, пропагував здоровий стиль життя.

Краса й молодість Карела завжди викликали заздрість його колег із творчого цеху, але він пояснював це генетичним кодом, який успадкував від батьків і німецьких предків. Про це, мабуть, свідчить документальний фільм «Секрет його молодості», знятий 2008 року. Але артист мав власні секрети мудрості щодо молодого вигляду й довголіття. Він усіляко прагнув навантажувати себе працею і відволікатися від сумних думок.

Він став ведучим передачі на радіо «Прага», де розповідав про улюблені пісні, їхніх авторів і виконавців. Як і більшість чехів, Карел Готт був католиком: він приходив до празького Страговського монастиря, особисто спілкуючись із Господом.

Однак проблеми зі здоров’ям, пов’язані з онкологічним захворюванням, зачепили його від 2015 року. У вересні лікарі знайшли в нього гостру форму лейкемії.

Карел Готт помер цьогоріч 1 жовтня у своїй оселі в оточенні членів родини, про що сповістила ЗМІ його дружина Іванна.

Вілла “Жофін”

Скорботна церемонія прощання з артистом відбулася 11 жовтня, напередодні дня похорону, у палаці «Жофін», архітектурній перлині Праги, розташованій на Слов’янському острові у центрі чеської столиці. У залі, де містилася труна, лунали пісні у виконанні Карела Готта. Проститися з улюбленим артистом приїхало понад 50 тисяч людей з усіх куточків Чехії і Словаччини, Німеччини та Австрії, Угорщини й Польщі.

У день похорону 12 жовтня був оголошений державний траур і приспущені національні прапори. На панахиді, яку проводив голова чеських католиків кардинал Дука, були присутні найвищі керівники країни на чолі з Президентом Мілошем Земаном, прем’єр-міністр Словаччини Петер Пеллегріні, а також представники інтелігенції і колеги артиста. Церемонія кремації митця проходила у присутності членів його родини.

Президент Чехії Мілош Земан ухвалив рішення посмертно нагородити Карела Готта Орденом Білого Лева І ступеня – найвищою державною нагородою.

На віллі, де він мешкав, тепер діє музей «Gottland», відкритий для публіки. Тут можна ознайомитися з деталями побуту й особистого життя співака.

Але ми не прощаємося з Вами, maestro! Адже Ваш голос навіки лишився в історії! Його чути в багатьох фільмах за кадром, таких як «Лимонадний Джо», «Три горішки для Золушки» та в чеській, словацькій і німецькій версіях мультсеріалу «Пригоди бджілки Майї»…

А ще зустрітися з Вами можна в Інтернеті, на сайті YouTube, почути Ваш небесний голос і побачити Вас «наживо», а головне – згадати Вас молодим!

Отже, ми не прощаємося, адже мистецтво – вічне…

Володимир СКРИНЧЕНКО

Share Button