В Україні вперше відбудеться прем’єра опери «Родинний альбом» провідного сучасного польського композитора Єжи Корновіча, написана 2023 року для сопрано, контратенора, струнного оркестру та відеопроєкції
Лібрето Міхала Русінека переклала українською ексклюзивно для проєкту Тетяна Коротун.
Серед виконавців – відомі молоді музиканти Анастасія Поважна (сопрано), Станіслав Цема (контратенор) і всесвітньо знаний колектив – Національний ансамбль солістів «Київська камерата». Диригентка – Наталія Стець, режисерка – Марина Рижова.
Уже 8 грудня премʼєра пройде у Національній філармонії України в Києві, 10 грудня – у Львівській національній філармонії імені Мирослава Скорика.
Диригентка Наталія Стець розповіла про особливості події: «Ми, команда постановників, зараз перебуваємо в найактивніший та, як на мене, найцікавішій фазі підготовки до концертної версії презентації опери Єжи Корновіча “Родинний альбом”, а саме в процесі зведених репетицій із солістами та передгенеральному показі з мізансценами, де ми намагаємось відшліфовувати всі деталі нотного матеріалу, музичної форми і, звісно, працюємо над інтерпретаційним втіленням концертно-сценічного варіанта опери.
Для мене, як диригентки, основними є музичний текст і бачення автора. Як казав мій покійний професор Ігор Палкін, “ти повинна бути адвокатом композитора”. Але також не менш важливим для мене є донести власне музичне трактування за допомогою різного роду засобів виразності й оживити нотний текст».
Д. С.: «Якою є музична мова твору? Чи сприйматиметься вона дітьми й водночас дорослими?»
Н. С: «Мова – досить сучасна і зрозуміла, вишукана та інколи зображальна. Поєднання модерних композиторських технік, а також танго й рок-н-ролу, на мою думку, робить оперу загальнодоступною».
Д. С.: «Чи сенси твору на часі зараз? Що в цій історії близьке українцям загалом і вам як українській музикантці?»
Н. С.: «Сенси даної опери актуальні, як ніколи. Основним акцентом є висвітлення важливості родинних зв’язків, переосмислення того, хто ми є і звідки наше коріння. Герої опинились у певній ізоляції і намагаються розрадити себе. Тут їм і стає в нагоді старий родинний альбом, або, в інтерпретації режисерки Марини Рижової, телевізор із відеопрогравачем і касетами, який вони переглядають протягом усієї вистави… Після того вони роз’їжджаються і, скоріше за все, побачаться вже не скоро, але спогади і міцний родинний зв’язок залишаються на все життя…»
Розмову вела Дзвенислава САФ’ЯН
