Незабутня Квітка

1
Share Button

Вечір із такою назвою пам’яті американської співачки українського походження Квітки Цісик відбудеться 5 та 7 квітня у Львівській обласній філармонії. У концерті візьмуть участь Оксана Гриб (вокал), академічний інструментальний ансамбль «Високий замок» і квартет бандуристок «Львів’янки».

Легенда українського виконавства, нині вже покійний хоровий диригент Павло Муравський, слухаючи голос Квітки Цісик, сказав: «Її спів чистий як сльоза. Так рідко зараз співають. А пісню “Чуєш, брате мій” інтерпретує точнісінько як ми. Вона, напевно, слухала наш хор».

Навряд чи Квітка Цісик колись чула живий спів хору Муравського. Побутує твердження, що вона ніколи не була навіть в Україні. Але це не так. У 1980-х роках співачка разом із матір’ю у якості іноземної туристки відвідала землю пращурів. Звісно тоді цей приїзд був позначений безліччю обмежень. У 1990-х Квітка мала намір приїхати в Україну ще раз. Проте тяжка хвороба зробила цю мрію нездійсненною. Залишився чистий голос незабутньої Квітки, у якому виспівана вся українська душа. Тому її так люблять в Україні.

Нині почути голос співачки неважко, достатньо «загуглити» її ім’я і «викачати» записи українських пісень у виконанні Квітки зі всесвітньої мережі. Український пісенний спадок виконавиці – це два альбоми українських народних і авторських пісень. Першу збірку – «Квітка» (1980), співачка присвятила батькові скрипалю, співорганізатору і педагогу Українського Музичного Інституту в Нью-Йорку Володимирові Цісику, а другу – «Квітка. Два кольори» – «українській душі, чиї крила ніколи не будуть зламані».

Пісні з цих альбомів набули в Україні надзвичайної популярності. Слухацьку аудиторію привабив оригінальний підхід співачки до традиційного пісенного матеріалу. Аранжування добре знаних творів вкрай незвичні, часто у них переосмислено жанрові орієнтири відомих народнопісенних зразків. Так, жартівливі пісні Квітка трансформує у театралізовані сценки, ліричні наспіви у її виконанні набувають рис симфонізованих вокально-інструментальних поем. Іноді зміни у порівнянні зі стандартом зовсім незначні: в Івасюковій «Я піду в далекі гори» усього лиш уповільнено темп. Але якого вражаючого ефекту досягнуто! І так з кожною композицією. «Рідна мати моя», «Два кольори», «Черемшина», лемківська «Ой, верше мій, верше», закарпатська «Іванку, Іванку» – кожна з них неповторна; слухати їх не у виконанні Цісик стає просто неможливо – такого рівня еталон сформувала співачка. Сьогодні це добре усвідомлюєш. А за словами самої Квітки Цісик вона лише втілила своє давнє бажання «знайти і виявити себе у багатій та різнобарвній українській музичній спадщині».

Валентина Кулик

Share Button