«Німі ночі»: звучання кадру

52
Share Button

У Києві та Одесі пройшов 9-й фестиваль німого кіно та сучасної музики «Німі ночі». Традиційно показ архівних кінострічок супроводжувався музикою сучасних українських та зарубіжних музикантів

На київських «Німих ночах» глядачі побачили шість стрічок. Дві з них українського виробництва – заборонений свого часу до показу авангардний фільм «Штурмові ночі» Івана Кавалерідзе та дитяча комедія «Пригоди полтинника» Акселя Лундіна. Іще дві – світового кінематографу за участю українських артистів: актриси Анни Фесак з Києва (майбутньої голлівудської зірки Анни Стен), та режисера Дмитра Буховецького, уродженця Білої Церкви, який у 1920-х знімав історичні екранізації для Paramount, Universal та MGM. «Маленьку Вероніку» Роберта Ланда та «Місто без євреїв» Ханса Карла Бреслауера надав Австрійський кіноархів. До створення музичного супроводу для німого кіно були залучені як імениті й досвідчені музиканти, так і ті, хто лише пробує свої сили у галузі кіномузики. Фестиваль співпрацює з розробленою Британською радою навчальною програмою для кінокомпозиторів Envision Sound: фіналісти програми мають можливість створити свою звукову стрічку до архівного німого фільму.

«Ми запрошуємо музикантів з різних країн щоб існувала міжнародна інтерпретація. Європейські музиканти зовсім інакше бачать і чують українське пропагандистське кіно та авангард 1920-х років, так само, як по-іншому відчувають європейське архівне кіно українці», – коментує координаторка фестивалю Олена Гончарук.

Те, наскільки різними можуть бути підходи до жанру імпровізованого саундтреку, продемонстрували покази другого фестивального дня – «Штурмові ночі» Івана Кавалерідзе з музикою української композиторки Алли Загайкевич і перкусіоніста з Литви, джазового музиканта Аркадія Ґотесмана та «Місто без євреїв» Ганса Карла Бреслауера у супроводі тріо музикантів з Австрії Ґерхарда Ґрубера (цей піаніст і композитор вже давно і плідно працює з німим кіно), Петера Росманіта та Абдули ібн Кадра.

Обидві стрічки – віддзеркалення епохи, середовища, суспільної ситуації: місто Утопія (читай – Відень, бо так було у літературному першоджерелі) періоду Ваймарської республіки та радянська Україна часів індустріалізації та колективізації 1930-х років. Книга Ґуґо Беттауера та фільм Ганса Карла Бреслауера, що торкаються проблеми антисемітизму, з’явилися задовго до епідемії нацизму у Європі (відповідно у 1922 та 1924 роках), але як чутливий лакмус, виявили і показали сутність того, що вже тоді назрівало у благополучному бюргерському «домі». Непрямим свідченням точності влучення у ядро проблеми стало те, що автора книги через кілька місяців після прем’єри застрелили у його кабінеті; згодом деякі актори опинилися у концтаборах, а режисер викреслив стрічку зі своєї творчої біографії, припинив знімати фільми і став націонал-соціалістом. Фільм довгий час вважався втраченим, доки його частину не відшукали у музеї кіно в Нідерландах, а в 2015 повна його версія знайшлася випадково на барахолці в Парижі.

Зовсім іншою була історія «Штурмових ночей», знятих Іваном Кавалерідзе 1931 року на Одеській кінофабриці за власним сценарієм. Незважаючи на ідеологічно правильну тематику – спорудження Дніпрогесу, фільм так і не побачив великих екранів. Агітпроп, знятий як кіноавангард в естетиці кіноків, розкритикували за «формалістичне трюкацтво» та зображення класової боротьби «у відсторонено-космічному плані». Масштабні панорами процесу будівництва із показом машин та людських мас сусідять тут безпосередньо, встик із картинами вируючої водної стихії, степових просторів, а ще – із показаними крупним планом обличчями та емоціями героїв, які переводять лінію конфлікту у площину «колективне – індивідуальне». У фокусі опиняються внутрішні протиріччя головного героя, селянина Степана, геніально передані актором Степаном Шкуратом: у нього «свій Дніпрельстан і Тракторобуд», він не хоче ставати частиною безликої маси.

Кадр з фільму “Місто без євреїв”

Саундтреки до німих кінострічок, зіграні «тут і зараз» – порівняно молодий жанр. Це неймовірна нагода для музикантів «наживо» втілити настрої кадрів, передати темпоритм стрічки, реінтерпретувати сюжет, створити власну його версію. Тріо Ґерхард Ґрубер (фортепіано), Петер Росманіт (перкусія) та Абдула ібн Кадр (скрипка) пішли шляхом ілюстрування відеоряду, відображаючи його щонайменші повороти. Тонко стилізована під ретро звукова доріжка – як подорож у минуле на машині часу, але зі зворотнім квитком, у якому чітко зазначено час прибуття додому. Дотепними і ледь іронічними виглядали мікроцитати бетговенської «Елізи», народної пісеньки «Мій милий Августин» та «Марсельєзи» , а скрипкові награвання, віддалено схожі на музику клезмерів, додавали квазієврейського колориту.

Алла Загайкевич (електроніка) та Аркадій Ґотесман (перкусія) створили звукове полотно, яке розгорталося за власною логікою, йшло паралельно до візуальних картин, перетинаючись із ними у певних точках. Однак, саме таке вільне індивідуальне висловлювання, власна рефлексія найкраще відповідають авангардовому духу «Штурмових ночей». А при уважнішому вслуханні цілком виразно виділяються умовно індустріальний та рустикальний, селянський пласти, а також – дуже прозоре й вигадливе плетиво звукових ліній, що дається у моменти показу внутрішньої психологічної напруги героїв. «Мене зворушила доля головного героя фільму, – говорить Аркадій Ґотесман. – Він не хотів бути як всі, хотів бути собою, мав свої інтереси у житті. Зрештою, він іде у колектив. Але, думаю, сьогодні він би повернувся. Сподобалося те, що увесь фільм дуже зручний для музичної імпровізації. Його варто детально вивчати не лише кінознавцям, а й композиторам».

Алла Загайкевич, яка є авторкою музики до фільмів «Мамай», «Жива Ватра», «Будинок Слово», «Поводир», розповіла: «У музиці є лейтмотив бурі, вітру (штурму), води, загально – стихії. В індустріальних фрагментах я використовую серед іншого і звукові семпли руху паровоза 1930-х років, записані під час роботи над музикою до фільму «Поводир». А там, де один з героїв грає на гармошці, задіяний запис звуків терменвокса – ми з Аркадієм подумали, що це має бути такий дивний і простий спів».

За словами організаторів, одним із завдань фестивалю є привернення уваги до такого «рафінованого культурного продукту», яким є німе кіно: про нього мало відомо, більшість глядачів не знають, як його сприймати. Однак і нині ці шедеври вражають своїми інсайтами й стимулюють до творчості.

Юлія ПАЛЬЦЕВИЧ

На головному зображенні – кадр з фільму “Штурмові ночі”

Share Button