Нові компакт-диски із записами творів українських композиторів

161
Share Button

Василь Барвінський. Вибране. 9 прелюдій для фортепіано. Солоспіви. Виконавці: Наталія Дитюк – сопрано, Мирослав Драган – фортепіано, Оксана Рапіта – фортепіано. Львівська національна філармонія, 2019

«Рік Барвінського», що був оголошений у лютому 2018-го і щиро відзначений на Львівщині, залишив по собі гарні плоди – нові й прем’єрні звукозаписи творів композитора. Ми вже писали про диск із фортепіанними творами майстра, випущений піаністкою Віоліною Петриченко, котра живе у Німеччині. А нещодавно з’явився новий компакт-диск, награний львівськими музикантами, заслуженими артистами України – співачкою Наталією Дитюк і піаністами Оксаною Рапітою та Мирославом Драганом. Це – вперше записана велика добірка з дев’яти солоспівів Василя Барвінського.

Твори являють собою вокально-інструментальні поеми більшого чи меншого розміру з багатою, змістовною фактурою і дуже виразною партією голосу. Композитор писав їх здебільшого у 1920-х роках, коли, працюючи у Львові, орієнтувався у вокальній творчості на мистецтво видатних львівських співачок-сучасниць, передовсім Соломії Крушельницької. Цим зумовлені інтонаційні тонкощі музичного тексту, що висувають неабиякі вимоги до виконавців. Вони майстерно розкривають підтексти словесного ряду. Композитор вибирав поетичні зразки, близькі власному світовідчуттю – ліричні й психологічні, з явним українським забарвленням поезії Богдана Лепкого, Генріха Гайне, Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Григорія Чупринки.

Виконавський дует Наталії Дитюк і Мирослава Драгана виявив при виконанні солоспівів Барвінського ідеальне відчуття ансамблю. Чистий і світлий голос співачки (сопрано) став визначальною барвою всієї інтерпретації. Вокалістка не допускає жодного форсування звука чи грубощів, віддає перевагу легкому звукоутворенню. Її спів відзначається просто-таки інструментальною витонченістю нюансів, динамічних і висотних, що доносять до слухача інтонаційне багатство мелодики Барвінського. Піаніст же не тільки тактовно пристосовується до гучності голосу, досконало опанувавши зовсім непросту фортепіанну партію. Він знаходить і висвітлює тонкощі гармонії, темброве багатство фактури, розкриває музичні алюзії до словесного тексту, якими тут вщерть наповнена фортепіанна тканина. Особливо хочеться відзначити повну рівноправність і прекрасну взаємодію виконавців у поемі для тріо «Пісня пісень» на слова Василя Маслова-Стокоза (соло на скрипці – Марко Комонько). Загалом запропонована інтерпретація вокальних творів Барвінського акцентує і розкриває риси імпресіонізму, які присутні в музиці композитора. Хоч це й не нове розуміння стилю його творів, та мабуть досі ні в кого з виконавців воно не прозвучало так послідовно, цілісно й переконливо.

Оксана Рапіта й Мирослав Драган

Половину програми компакт-диска становлять фортепіанні твори. Це Вісім прелюдій Барвінського, написаних ще зовсім молодим автором у 1908 році. Один із перших опусів композитора виявився настільки вдалим, що від того часу й донині належить до найпопулярніших серед піаністів. Тож не дивно, що Прелюдії мають сьогодні вже солідну традицію інтерпретації і допускають різні трактування (див. журнал mus.art.co.ua за 13 лютого 2018). Оксана Рапіта запропонувала власне прочитання циклу. Керуючись цим, вона обрала для виконання відмінну від авторської послідовність прелюдій, наближену до того, як вони прийшли до сучасного слухача: спершу всі п’ять опублікованих п’єс, а потім уже – три нещодавно віднайдені. Це трактування також позначене духом імпресіонізму: піаністка надає перевагу станам споглядання, любування знахідками гармонії, мелодії чи фактури, не оминаючи увагою жодної з їхніх скороминущих красот. Робить це майстерно і привабливо, не раз стримуючи задля уваги темп. Натомість уникає не лише будь-якої агресивності, але й значної драматизації чи героїзації музики. Характерно, що закінчує цикл прелюдією ля-бемоль мажор, зітканою з прозорих фігурацій leggiero, у якій дуже цікаво показує вишукану приховану поліфонію і залишає як «післясмак» від прелюдійного циклу враження повітряності й чарівності, мінливої та невловимої краси.

Троє львівських виконавців багато виступали з творами Барвінського в концертних залах українських міст – Львова, Тернополя, Хмельницького, Івано-Франківська. При цьому було випробувано різні варіанти побудови програми. Тож для звукозапису вибрали найбільш вдалу інтерпретацію і втілили її майстерно та переконливо. Шкода тільки, що цією програмою не зацікавилися київські концертні організації й вона так і не прозвучала на столичній сцені. Залишається сподіватись, що дійде до київських слухачів на компакт-диску. Випуск рецензованого диска «Василь Барвінський. Вибране» став подією в українському музичному житті, бо таких звукозаписів дуже бракує і роботи майстрів старшого покоління вже не можуть достатньо задовольнити потребу.

Lviv Piano Trio. Vasyl Barvinsky – Antonín Dvořák. PMV 002-2. 2018 Fundacja «Pro Musica Viva»

Ще один диск із записом музики Василя Барвінського запропонували знову ж троє львівських музикантів, але цього разу об’єднаних постійною ансамблевою співпрацею – Львівське фортепіанне тріо у складі Катерини Потеряєвої (скрипка), Ольги Шутко (віолончель) і Наталії Ревакович (фортепіано). Вони виконали Фортепіанне тріо ля мінор Барвінського і зіставили його в програмі з «Думками» (тв. 90) Антоніна Дворжака. Вміщення до однієї програми цих двох творів не було для музикантів випадковим, вони знайшли низку пов’язань: спорідненість між двома композиторами, адже Василь Барвінський навчався у Празі в Вітезслава Новака і став таким чином мовби музичним «онуком» Дворжака, а також і більш широкий взаємозв’язок між українською і чеською культурами, виявлений у використанні спільного для них музично-поетичного жанру думки.

Ініціатором створення Львівського фортепіанного тріо ще 1999 року стала Наталія Ревакович – піаністка родом зі Львова, яка мешкає і працює у Варшаві. Одним із найважливіших завдань, які ставить перед собою цей музичний колектив, є поширення української музики за межами України, зокрема у Польщі, та виконання її поряд і нарівні з європейською класикою. Це завдання виконується досить успішно і українкам вдалося, зокрема, зацікавити польських колег творами Барвінського. При цьому вони стикнулися зі ще однією типовою для української музики проблемою: коли польські колеґи захотіли й собі грати твори Барвінського, то виявилося, що неможливо дістати ноти. Тож Наталія Ревакович зайнялася ще й цією справою: відредагувала Тріо Барвінського, підготувала та зуміла організувати його видання для поширення між усіма зацікавленими музикантами.

Твір Барвінського звучить у виконанні Львівського фортепіанного тріо різноманітно й цікаво. Ансамблістки добре відчувають ансамбль і взаємодію в розкритті контрастних тем та їхнього розвитку. Темпераментним «двигуном» розгортання музики тут, як і належить, виступає скрипалька Катерина Потеряєва. А «фундамент» звучання творить соковитий голос віолончелі Ольги Шутко.

Фантазії. Ірина Ключковська. Comp Music Ltd, 2018. – 4822143555737

Виконавського поширення потребують, звичайно ж, не тільки твори класиків, але й, тим більше, твори сучасних композиторів. Третій компакт-диск, який збагатив нашу вітрину, – це звукозапис вокальних творів Олександра Козаренка та Анатолія Кос-Анатольського у виконанні Ірини Ключковської (сопрано) та Мар’яни Самотос (фортепіано). На особливу увагу заслуговують твори Козаренка, бо концертна сцена нас поки не надто тішить їхнім виконанням. На диску – чотири вокальних цикли композитора, а відкриває програму молитовний гімн «Богородице Діво». Благостною урочистістю мелодії, гармонії і фактури він ніби прокладає місток від традиції до подальших новаторських опусів.

Цикл «Сім струн», написаний на слова Лесі Українки 1981 року, належить до ранніх творів Козаренка. Та у ньому виразно впізнаються характерні риси стилю композитора. Вокально-інструментальний дует двох виконавців він трактує як невеличкий, але надзвичайно експресивний театр, і змушує їх до щоразу нового перевтілення, персоніфікуючи в музиці образи Лесиної поезії. Безвідмовним інструментом для цього слугує гострий контраст: патетичний образ Батьківщини змінюється гамором пташиної зграї, відчайдушна і завзята коломийка витісняється шумом-ревінням лютої негоди (біда піаністові!), а вишуканий «безтілесний» звукопис місячного світла накладається на тужливу псалмодію бідняцької колискової.

Олександр Козаренко

П’ять романсів на слова Софії Майданської – другий цикл Козаренка – ще більше конденсують експресію музики. Болючі ноти поезії композитор переливає у жорсткі гармонії фортепіано та повні відчаю речитації сопрано. У всіх цих солоспівах, та, можливо, найбільше у Триптиху на слова Марти Томенко (третій цикл) виявляється притаманне Козаренкові пронизливе відчуття змістовності інтонаційних і жанрових архетипів музики та впізнаються іманентні прийоми розкішного авторського піанізму. Натомість камерна кантата «Мікросхеми» розкриває щоразу нові можливості змістової інтерпретації різноманітних інструментальних тембрів – цимбалів, ная, вібрафона й бонгів.

Виконавці продемонстрували неабияку майстерність своїм трактуванням творів Олександра Козаренка. Так, співачці, окрім складних інтонаційних послідовностей, довелося опанувати ще й прийоми шпрехштімме. Ірина Ключковська й Мар’яна Самотос показали себе професіоналами високого рівня. Те, що видатні, але дуже непрості твори знайдуть тепер дорогу до слухачів, – їхня велика заслуга.

Добірка пісень Анатолія Кос-Анатольського, що становить другу частину програми компакт-диска, чарує характерними для цього композитора «смачними» мелодіями, вальсовими ритмами, м’якими гармоніями фортепіано. Ці твори дають співачці можливість красуватися привабливістю власного голосу, й вона прекрасно панує також і в цій сфері. Компакт-диск «Фантазії» виявляється таким чином зверненим до широкого кола слухачів, що мають різні смакийі збагатять свої уявлення про українську музику.

Наталя КАШКАДАМОВА
Львів, березень 2019

Share Button