Олексій Шамрицький про Harmonie festival-2017 і не тільки

27
Share Button

Доки рок-музиканти з Полтави намагалися утримати для України пальму першості на Євробаченні-2017, Київський камерний хор «Софія» поїхав до Німеччини на міжнародний хоровий конкурс і повернувся з перемогою.

Harmonie festival-2017, що відбувся у травні, став не менш масштабною подією, ніж нашуміле Євробачення. Протягом 3-х конкурсних днів виступили 219 колективів із 37 країн, причому географія цього фестивалю охопила чи не всю земну кулю: від Філіппін до Коста-Ріки.

Через щільний робочий графік у музикантів з «Софії» часу на рефлексії практично немає: якщо зазвичай колектив дає не менше одного концерту в місяць, то в зв’язку з 10-річним ювілеєм, музиканти помножили свою активність буквально на 10. Наразі художній керівник хору Олексій Шамрицький готує свій колектив до чергового європейського конкурсу – в липні «Софія» їде підкорювати батьківщину belcanto на легендарному конкурсі «Seghizzi». У перерві між напруженими репетиціями він поділився враженнями від європейського рівня організації культурного життя.

Олексію, розкажіть про конкурс Harmonie festival-2017.

– Він проходить у невеликому містечку Лінденхольцхаузені. Тут мешкає не більше 4000 людей. Уявіть масштаби того конкурсу,особливо з огляду на те, що цьогоріч кількість конкурсантів перевищувала чисельність населення (було близько 6000 учасників). Особисто мене, однак, вразило інше: там надзвичайно розвинене хорове мистецтво – співом у містечку займається майже дві третини населення.

Де проходив конкурс? У залі філармонії?

Ні, для нього спеціально будується ціле концертне місто: територію накривають тентами, монтують окремі сценічні майданчики і ставлять необхідну апаратуру. Не потребує вкладень тільки будівля католицької церкви, в якій також проходить частина цього конкурсу. І все це фінансується з місцевого бюджету.

Чи дорого обходиться участь у таких конкурсах?

– Ми витратилися лише на дорогу та символічний внесок за участь – усі інші витрати взяла на себе приймаюча сторона. При цьому окрім бажаних зручностей (проживання, харчування тощо) нам організували особистий транспорт і безкоштовні екскурсії містом.

Ви мали можливість послухати виступи інших конкурсантів, чи всі сили були направлені на відточування власної програми?

– Конкурсні твори ми почали включати в свої концерти щонайменше рік тому. Завдяки цьому ми не витрачали багато часу на їх доопрацювання. Та й було б злочином упустити можливість послухати колективи, які зараз входять у топ-десятку світових хорів – я маю на увазі хор «CardinalSingers» з Луїсвілля і хор «Consono» з Кельна, які також брали участь у конкурсі.

Оскільки ми заговорили про вашу конкурсну програму, розкажіть докладніше про музику, яку ви виконали.

– Зазвичай українські хори їдуть на європейські конкурси з козирем на руках, тобто з фольклорними піснями. Ми вирішили не йти легким шляхом і взяли за основу сучасну хорову музику – твори Еріка Віттакера та Еріка Ешенвалдса.

Ця музика дуже популярна в Європі. Ви усвідомлювали наскільки ризикованим було ваше рішення?

Кожен раз, коли ми їдемо на конкурс, ми ризикуємо: і своїм часом, і своєю працею. Але то був наш третій конкурс за останні три роки і втретє ми отримали перше місце.

До того ж, уже кілька років ми намагаємося якомога частіше знайомити українського слухача з тим, що звучить в європейських концертних залах. Тому, ми вибирали програму орієнтуючись на ті твори, які добре зарекомендували себе серед нашої аудиторії.

Олексію, а в Україні проводяться подібні конкурси? Чи є альтернатива для хорових колективів, котрим поїздки на зарубіжні конкурси не по силі (або не по кишені)?

– Ні, у нас подібні змагання не проводяться вже давно. У 2000-х були спроби зробити серйозний хоровий конкурс на постійній основі, але все зупинилося через фінансові складнощі. Поки що нам не під силу організувати те, що змогли зробити в маленькому місті, розміром з Оболонський район Києва.

Торік ми були в Угорщині, в місті Дебрецені. Там проходить величезний конкурс сучасної музики. Його засновники домагаються від міської влади, щоб усі учасники мали можливість безкоштовно користуватися абсолютно будь-яким громадським транспортом міста. Про харчування та про наявність призового фонду я навіть не кажу – це само собою зрозуміло. До них приїжджають музиканти з Китаю, Америки, Швеції та інших європейських країн, тому що все організовано чесно, продумано і з повагою.

У нас, на жаль, часто доводиться чути від організаторів конкурсів, що державної підтримки немає, поселення не надається і всі витрати беруть на себе учасники. Є тільки невеликий зал і бажання свята.

Олексію, для керівника хору конкурс це спосіб тримати колектив у тонусі?

– Мої співаки не дадуть мені збрехати, кожен наш конкурс – це величезний майстер-клас. Існує така думка що українська хорова культура перебуває на найвищому рівні. Так, ми маємо величезний потенціал, але не можна вважати це єдиною запорукою успіху. Коли ми приїжджаємо на конкурс і чуємо колективи з усього світу, то розуміємо, що потрібно увесь час працювати і не зупинятися на досягнутому.

У нас безумовно є дуже хороші хори: хор «Київ», хор «Cantus», хор «Орея» із Житомира. Це прекрасні колективи, і вони також не втрачають можливості їздити на конкурси, слухати інші колективи і працювати над собою.

Я знаю, що на цей рік у вас заплановано багато поїздок закордон. Коли українському слухачеві очікувати вас із концертами?

– Зараз ми дійсно готуємося до трьох міжнародних конкурсів. Але головною подією стане наш грудневий ювілейний концерт. Цьогоріч хор «Софія» відзначає своє 10-річчя, тому ми вирішили організувати вечір, щоб не тільки заспівати, а й розповісти, чим жили увесь цей час.

Хочеться побажати молодим й амбітним музикантам подальших успіхів і перемог, а українському слухачеві – по-німецьки щирого захоплення хоровим мистецтвом.

 Бесіду вела Лілія Ніколаєнко

Share Button