Рок від академічних композиторів
Рок-концерт «Важкий синдром» із творів Сергія Зажитька і Сергія Пілютикова у рамках цьогорічного «Київ Музик Фесту» безперечно виявився непересічним заходом фестивалю, засвідчив розширення його жанрових і стильових меж. Публіка не забарилася відзначити це, заповнивши ущерть Велику залу Національної музичної академії, у якій відбувся концерт. Звісно, нас зацікавили враження від імпрези. Їх і пропонуємо відвідувачам сайту журналу «Музика».
Володимир Іллєнко: «Рок, метал слухаю усе життя, тож можу оцінити рівень сьогоднішнього концерту. Деякі композиції непогано звучали, але не всі, на жаль.
У цьому залі гучність звука повинна бути меншою, бо інакше виникає дискомфорт. Загалом для звучання рок-музики потрібне більше приміщення.
Чи вдалося учасникам гурту “Heat” донести до слухача ідею композиторів? Уважаю, що якби звучання було тихішим, то, відповідно, і текст було б краще чутно. Але, оскільки деякі фрагменти тексту лишились «за кадром», то загального враження не склалось. Окрім цього, для мене стало загадкою чому було вирішено розпочати концерт із композиції “Кровавая невеста”, оскільки перший номер є “заголовком” і задає певний настрій. На мою думку, серед репертуару, що прозвучав, були і кращі композиції на цю роль».
Світлана Крайзерова: «Рок-музику слухаю відтоді, відколи мій син почав навчатися у музичній школі гри на ударних інструментах, тобто, упродовж двох років. Від концерту маю чудові враження. Особливо сподобалось звучання ударних, за якими сидів Сергій Гацелюк – викладач мого сина.
Щодо органічності такої музики у приміщенні консерваторії? А чому б і ні? Я вважаю, що рок – це такий самий жанр музики, як і класика, тому його можна слухати не лише проcто неба, а й у стінах навчального закладу подібного типу».
Володимир Працюк (розробник електронних звукових систем, у минулому – консультант фірми звукозапису «Мелодія», лауреат Державної премії СРСР у галузі науки і техніки 1986 року): «Рок-музику слухаю від 1960-х. Окрім того, маю 20 років виконавського стажу у складі рок-груп (грав на клавішних).
Звісно, для консерваторів, фестиваль академічної музики і рок – явища несумісні. Але музика є музика. Вона сама собі пробиває шлях. Я вважаю, що консерваторії “пасує” не лише симфонічна музика, а й джаз, поп, рок, фолк… Усе це – складові однієї МУЗИКИ.
…Хлопці талановиті, добре відчувають hard rock’овий ритм, пульсацію й акценти, проте є певні проблеми із подачею звука. Я маю на увазі не гучність, а прозорість звучання. Вважаю, що музика була перенапружена, оскільки я не міг прослухати кожну партію, як це можна зробити, слухаючи “Led Zeppelin”, “Pink Floyd”. Думаю, музикантам буде доречно попрацювати зі звуком, аби слухач зміг почути кожного музиканта навіть у шквалі хард-року, так би мовити, “побачити вухами”.
Загалом думаю, що учасникам гурту вдалося передати і настрій, і музику, яку створили ці композитори. Концерт пройшов вдало, і, хоча були деякі технічні моменти, які варто було б виправити, в цілому мені сподобалось».
Владислав Татаров: «Звичайно, від концерту залишились лише гарні враження. Хоча спочатку мені видалось дивним сумісництво такої зали з цим стилем музики, але, оскільки це сучасність, то чому б і ні. Думаю, що казати щось про ідею композитора і те, наскільки її вдалося втілити музикантам, доволі ризиковано. Адже ми (слухачі) не можемо знати, що задумав автор. Рок і метал – це, насамперед, драйв. Ми отримали це відчуття і то – головне. Щодо тексту, то “в ключі” рок-музики і металу він був доволі прийнятний. Отож, виходячи з цього, задум композиторів удалося втілити цілком».
Наталія САСЮК
Фото Юрія ШКОДИ і Георгія ЛУК’ЯНЧУКА
