Тетяна Бачул – талановита творча особистість, що успiшно поєднує рiзнi види дiяльностi: композиторську, критичну, педагогічну та організаторську, займається музичним менеджментом. Вона є співорганізатором Міжнародного фестивалю академічної музики «Музичні імпрези України», а також входить до складу журі Міжнародного композиторського інтернет-конкурсу для молоді «Junior Imprezа»
Тетяна Бачул народилася 13 березня 1979 року в місті Черкасах. Після закінчення музичної школи навчалася в Черкаському музичному училищі імені Семена Гулака-Артемовського на факультеті теорії музики. По закінченні вступила на композиторський факультет НМАУ імені Петра Чайковського в клас професора Миколи Дремлюги (1997–1999), продовжила навчання у класі професора Євгена Станковича, в нього ж закінчила асистентуру-стажування (1999–2005). Постійно прагнула підвищити свій науковий рівень, тому почала працювати над кандидатською дисертацією «Звукова парадигма сучасної композиторської творчості» (науковий керівник – доктор мистецтвознавства, професор Маріанна Копиця). З 2005 року Тетяна Бачул – член Національної спілки композиторів України.
Професійним випробуванням для молодої композиторки стала участь у відомій міжнародній стипендіальній програмі «Gaude Polonia», що започаткована Міністром культури Польщі. У 2007 році вона стажувалася в класі ректора Музичної академії міста Катовіце професора Е. Кнапіка. Першою нагородою у 2013 році за твори в царині дитячої музики став грант Президента України. Її музику виконують провідні колективи: Національний симфонічний оркестр, Національний ансамбль солістів «Київська камерата» та інші. Окрім виконавської та композиторської діяльності, Тетяна викладає композицію у київській дитячій школі мистецтв імені Стефана Турчака.
Талановита, активна, цікава особистість, вона завжди відкрита до спілкування.
– Що ви вкладаєте у поняття «сучасна академічна музика»?
– Сучасна академічна музика – це дуже широке поняття, що має багато розгалужень у контексті стилів, жанрів, стилістичного синтезу, пошуку тематичного матеріалу тощо. Але на сьогодні сучасне академічне мистецтво має риси регіональності, поєднує відцентрову і доцентрову тенденції, що є ознакою нашого століття. І саме зараз в авангарді – регіональні композитори. Наприклад, у Черкасах працює авторка музичних творів Євгенія Марчук, яка стала у цій сфері єдиною академічною мисткинею в місті.
– Яким має бути сучасний композитор?
– На рівні творчості мені подобається, коли композитор не закривається від зовнішнього світу, а стає прикладом унікального психотипу. З одного боку, він виходить назовні й створює платформу для виховання сучасної молоді, а з іншого – є менеджером. Композитор-менеджер – це людина, яка постійно перебуває у творчому процесі, розуміє справу, може правильно сформувати комунікативні засади для просування і презентації власних творів. Саме така – Євгенія Марчук, яку ми щойно згадали.
– Що ви розумієте під поняттям «комунікація»? Які її соціальні прояви?
– Академічна традиція, знаходиться нині на маргінесі. Але це не погано, оскільки вона завжди була не масовою. Раніше академічного композитора знали не лише за кількістю написаних творів, а й за їхньою якістю. Однак зараз – зовсім інша ситуація. Сучасні композитори мало працюють в академічній традиції. Пройде час, і тоді ми побачимо яка музика осяде чи підніметься нагору, а яка стане поштовхом до нового.
– На творчості яких композиторів ви зростали? Що вас цікавило?
– Мене цікавив мінімалізм. В Америці – це Джон Адамс, у Польщі – Олександр Ласонь, особливо його твір «Пори року». У мене захоплення дуже різні, особливо тоді, коли я пишу музику. Не можу сказати, що я розуміла цю музику – ні, це просто захоплення. Зараз для мене авторитетом є Іван Карабиць, і не лише як композитор, а передусім як культурно-громадський діяч. Для мене відкриваються й сучасні композитори, зокрема, київський автор Дмитро Щириця. Нещодавно, коли слухала його показовий твір для камерного ансамблю «Голоси», сподобалася «свіжість» музики.
– Як ви відчули потяг до творчості? Коли з’явилося бажання писати?
– Напевно, для мене, як і для Петра Чайковського, писати музику – це робота. Коли я навчалася в училищі на теоретичному відділі, викладачами були: теоретик, завідувач кафедрою В. Нестеренко і композитор-шістдесятник Олександр Винокур, учень Андрія Штогаренка. Вони й прищепили першу любов до композиції. А потім, коли я вступила до Київської консерваторії у клас Миколи Дремлюги, поступово приходив усвідомлений потяг до творчості. До речі, я була останньою студенткою його класу на другому курсі. Закінчувала семестр із варіаціями вже без нього. Я дуже переживала через усі ці події, пам’ятаю поховання, на якому звучала його симфонія. Для мене, як для студентки другого курсу, було моторошно. І от коли я закінчила Варіацію-фантазію для фортепіано, пішла складати іспит, при цьому неймовірно переживала. На мене звернули увагу композитори кафедри й розподілили в клас до професора Євгена Станковича.
– Розкажіть про свого першого вчителя з композиції у консерваторії? Яким був Микола Дремлюга?
– Микола Васильович був людиною справи: талановитий, розумний, справжній викладач. Із точки зору людських рис – дуже хороший, так би мовити «лагідний дідусь». Він розповідав різні цікаві історії, я бігла на його уроки. Пам’ятаю як писала перший твір. Завжди, коли звучав якийсь дисонантний акорд, Микола Васильович мені виправляв або дописував ноти, щоб пом’якшити звучання. Тобто інноваційні техніки письма він не дуже прихильно сприймав.
– Що вам особисто відкрило навчання в консерваторії?
– Консерваторія, насамперед, дала мені чудових, які навчили мислити й аналізувати. Мені дуже пощастило з викладачами композиторської кафедри. Вони – неймовірно талановиті, чуйні, приємні люди. Оркестрування у Левка Колодуба, оркестрові стилі у Юрія Іщенка, поліфонія – у Геннадія Ляшенка, гармонія – у Миколи Ковалінаса, котрий справив велике враження не тільки як педагог, а й музичний філософ. Я писала магістерську роботу по творчості Левка Колодуба з Оленою Котляревською, донькою відомого теоретика Івана Котляревського, яка навчила мене аналізувати й структуровано писати наукові роботи. Навчання виробило здатність організовувати себе. Наприклад, є умова написати якийсь твір за програмою – хочеш ти чи ні, але пишеш. У період навчання у консерваторії з’явилися різножанрові твори: диптих для фортепіано «Імпровізації», Варіація-фантазія для фортепіано, Соната для скрипки і фортепіано, Соната для труби і фортепіано, обробки «Гало-Галочечка» для труби соло, Перша симфонія.
– Який ваш найпоказовіший твір?
– Важливою працею стала моя дипломна робота – Перша симфонія, яку було виконано Національним симфонічним оркестром України, диригент – Віктор Плоскіна. Окрім того, є кілька камерних опусів, які виконувала «Камерата» Валерія Матюхіна. Масштабний твір, за який я отримала грант, – дитячий мюзикл і Концерт для фортепіано з оркестром «Game-X, або Подорож у музичному часі».
– Що вас надихає на створення музики? Можливо є мотиви для написання майбутніх шедеврів?
– Моя мотивація для написання музики залежить від життєвої ситуації. Кожен етап життя – це різний підхід до творчості. Наприклад, у період навчання: консерваторія, асистентура-стажування, аспірантура – ставилися конкретні завдання, які ми виконували (написати симфонію, сонату чи варіації тощо). У Польщі давалося більше часу і можливостей на самостійну роботу, ми були вільні у виборі написання творів. По приїзді в Україну, працюючи в музичній школі, писала більше дитячого педагогічного репертуару. Тобто, загалом можна сказати, що є дві іпостасі творчої особистості, зокрема для мене, – це композитор і педагог. Із цим пов’язана поява тих чи інших музичних творів.
– Ваші творчі плани на майбутнє?
– Зараз я працюю над оркеструванням «Елегії» Iвана Карабиця, дуже хочу закінчити і сподіваюсь на її виконання. А також мрію написати фортепіанний концерт, оскільки у мене серед знайомих є хороший піаніст-виконавець.
– Ви – співорганізатор фестивалю «Музичні імпрези України». Розкажіть про фестиваль і власну роль у цьому проекті?
– Міжнародний фестиваль «Музичні імпрези України» започатковано 2016 року, зараз він проходить уже вчетверте. Організувала його черкаська композиторка Євгенія Марчук. Співзасновниками проекту стали Національна спілка композиторів України, а також громадська організація «Імпреза Тера». Усі основні події проходять у Черкасах. Однак минулого року відбувся один концерт у Квартирі-музеї Віктора Косенка. Я – співорганізатор заходів фестивалю, окрім того, виконую роль піаністки, концертмейстера, музикознавця і музичного кореспондента, пишу статті, огляди, інформаційні повідомлення. Від фестивалю був створений Міжнародний конкурс молодих композиторів «Junior Impreza». Цього року конкурс пройшов утретє, почесним членом журі був Євген Станкович.
– Яка головна ідея фестивалю? Хто учасники мистецького проекту?
– Головна ідея фестивалю «Музичні імпрези України» полягає у поверненні творів академічної музики до широкої слухацької аудиторії, а саме музики композиторів України різних епох (від давнини до наших днів). До участі у фестивалі запрошуються відомі та молоді українські композитори, діти, які навчаються композиції, а також виконавці: професійні солісти й колективи, студенти та учні мистецьких навчальних закладів різного спрямування. Дуже хочеться, аби цей проект існував і надалі, відкриваючи нові імена й таланти, сприяючи розвитку музичної культури сьогодення.
Розмову вела Аліна ВАРШАВСЬКА
Фото надані автором матеріалу
