Валентин Сильвестров. Vox populi

35
Share Button

У рамках «Київ Музик Фесту» відбулося два великих авторських концерти Валентина Сильвестрова з нагоди його ювілею: 30 вересня – симфонічний (у Великому залі імені Героя України Василя Сліпака в НМАУ імені Петра Чайковського) і 1 жовтня – хоровий (у Лютеранській церкві Святої Катерини)

Концерти були аншлагові, мали величезний успіх, і цікаво було почути думку того самого «широкого слухача», який (про що постійно жаліються «профі») не відвідує концерти сучасної музики, але ж якого на цих концертах було багато!

Слухачі, які поділилися враженнями, були різного віку (від 5 до 80 років) і різних спеціальностей (вони їх називали за бажанням): математики і гуманітарії, бізнесмени і тренери, поети й музиканти, технарі та представники мистецьких професій. Усім задали однакові запитання: враження від концерту, чи вперше слухаєте твори Сильвестрова, як сприймаєте його музику.

Ось як виглядає цей Vox populi:

Відкриття фестивалю. Концерт симфонічної музики Валентина Сильвестрова

Олена, 50-60 років, математик-технар:

– Я зараз на пенсії і часто відвідую концерти. У радянський час закінчувала музичну студію. Моя дочка дуже любить твори Сильвестрова і порекомендувала мені послухати їх. Вона сказала: «Мамо, він – геніальний! Дослухайся до мене й піди на концерт!» Я вчора (29 вересня) відвідала філармонію, а сьогодні послухала симфонічні твори тут, в академії. Мені дуже сподобалось!

Світлана, 40 років, музикант:

– Я приїхала з Вінниці спеціально, щоб почути живе виконання музики Валентина Сильвестрова й твори інших композиторів. Хочу відвідати ще кілька концертів фестивалю і сподіваюся лише на приємні враження. Сильвестров – мій улюблений композитор. От зараз придбаю диск із його музикою і хотілося б отримати автограф. Симфонію № 6 слухала вперше, мені дуже сподобалося.

Група студентів-музикантів із Луцька:

Діана, 16-18 років (скрипка):

– Ми приїхали спеціально з Луцька на фестиваль послухати якомога більше сучасної музики й ознайомитися з творчістю композитора Сильвестрова. Попередньо ніяких записів не слухали. Я люблю сучасну музику, хоча – сказати відверто – мені важко її розуміти. Однак, пройшла година прослуховування, і я була дуже здивована, бо не очікувала такої реакції від себе: мені здалося, що минуло лише 20 хвилин. Сприймається нормально.

Настя, 16-18 років(скрипка):

– При слуханні творів В. Сильвестрова мені здавалося, що його музику можна використати в якомусь фантастичному кінофільмі. Щось містичне панує в цій музиці. Я відчула якийсь зв’язок із музикою Мирослава Скорика, зокрема до кінофільму «Тіні забутих предків». Враження від концерту лише позитивні.

Хлопці (імена не повідомили), 18 років:

– У музиці Валентина Сильвестрова захоплює гармонія, робота зі звуком. Симфонію слухаю вперше. Вона важко сприймається. Таку музику потрібно розуміти. Це не Берліоз. Музика ніби одноманітна, і потрібно чітко усвідомлювати зв’язки одних елементів з іншими. Загалом усе залежить від досвіду. Враження від почутого приємні.

Лариса, 50-55 років, тренер із плавання:

– Раніше я не чула музики Сильвестрова. Я тільки відкриваю для себе цього композитора. Прогулюючись Майданом, зайшла до Музичної академії. Пам’ятаю, що минулого року в цей час був подібний фестиваль, і вирішила подивитись, чи відбувається щось подібне цьогоріч. Я навіть, сказати Вам відверто, відклала поїздку на дачу, щоб побувати тут. У Валентина Сильвестрова своєрідна музика, яка не схожа на музику інших композиторів, і вона має право на існування. Цікаво було спостерігати за залом: усі слухачі сиділи тихо, ніхто не вертівся. Музика з тихими акцентами. Під час звучання Симфонії № 6 перед моїми очима стояли картини Майдану: постріли, скорботні моменти. Іноді – немов ранкові промені світла. Оркестр часто змінював фарби: деінде мене аж пронизувало звучання.

Ім’я не повідомили, 50-60 років:

– Мені сподобалося. Концерт хороший. Симфонію я уже чула, а Концертино для фортепіано з оркестром і Концерт для скрипки з оркестром слухала вперше, адже це були світові прем’єри.

Ольга, 85 років, гуманітарій:

– Уже втретє слухаю його твори. Я вихована в інший час: Сильвестров – не мій композитор. Але людям подобається. Це право кожного. Моя приятелька любить слухати такі композиції, вона більше ходить на концерти і я з нею за компанію. Вважаю, що ці композитори потрібні, проте вихована на іншій музиці… Можливо саме за такими авторами майбутнє. Адже погляньте: Європа зараз слухає їх і у них є чимало прихильників. Не всі повинні бути мелодистами.

Богдана Півненко

Маргарита, 60 років, інженер:

– Мені дуже сподобався концерт. Я і раніше слухала музику Валентина Сильвестрова, люблю його тиху, приємну, не агресивну музику. Улюблених творів немає. Я люблю усю його музику. Вона ніжна, спокійна, заспокійлива. Хоча запам’ятати її складно і тим паче наспівати, як на мене, неможливо. Таку музику можна лише слухати, насолоджуватись і заспокоюватись. Вона впливає на організм, як ліки.

Марія, 5-6 років:

– Мені найбільше сподобався останній твір – Концерт для скрипки, тому що я теж граю на скрипці!

Павло, 30 років, бізнесмен:

– Я вже слухав раніше твори Сильвестрова. Проте композиції, почуті сьогодні, були для мене новими. Цікава музика. Красиві гармонічні поєднання, цікава інструментовка, коли одні інструменти починають грати, натомість продовжують інші, – це, як мені здається, досить вдало. Але загалом я не зрозумів ідею його творів. Як на мене, цей композитор відноситься до авангардистів, проте – не радикальних.

Концерт хорової музики Сильвестрова

Олексій, 20-25 років, студент-технар:

– Музика Сильвестрова мені дуже подобається. Дозвольте наведу приклад. Коли я увійшов у цю будівлю, здавалося, що вона мертва, жодних рухів, лише застиглість. Коли зазвучала музика – будівля стала справді живою через те, що музика композитора жива і торкається душі. Я не вперше слухаю твори Валентина Васильовича, хоча насправді взагалі не маю ніякого професійного стосунку до музики. У мене є друг композитор, котрий якось скинув мені електронкою концерт Сильвестрова, і я почав слухати. Мені сподобалося.

Олег Безбородько

Ольга, 25-30 років, актриса:

– Я допомагаю в організації музичних фестивалів електронної музики, проте, не маю музичної освіти. Займаюся лише адміністративними питаннями. Окрім того, я актриса різних кліпів і знімаюся для журналів. Я не вперше слухаю твори Валентина Васильовича. Минулого року відвідувала концерти Сильвестрова. Поцікавилася його творчістю і прослухала всі записи, які є в інтернеті. Минулого тижня друзі запросили мене на концерт до філармонії, де звучала музика Валентина Сильвестрова. Мені дуже сподобалося – як на тому концерті, так і сьогодні.

Олег, за 50 років, джазовий фотограф:

– Я уже третій день поспіль слухаю твори Валентина Васильовича. Моя улюблена музика – це джаз, проте Сильвестров стоїть близько біля джазу. Я і раніше слухав його. Коли чую цю музику, то відчуваю, що вона крізь мене проходить, і це – моє.

Лариса, 75-80 років, поетеса:

– Свої літературні твори я пишу під час прослуховування музики. Можу писати лише тоді, коли звучить дійсно талановитий твір і він пронизує серце. Мене так надихнув сьогоднішній концерт! Слухаючи його, я написала прозу і вірші. Музика Сильвестрова – дуже велике переживання. Це те, без чого людина не може творити молитву. Даний концерт – то була молитва, але вона б так невідповідним чином налаштувати божественні інструменти – людські голоси. Вони звучали неймовірно! Я захоплена. Ніхто так не оспівує тишу, як Сильвестров. Він уміє зробити так, що це буде високо, піднесено, божественно. Здається, його музика йде до Бога.

Володимир Сіренко, Валентин Сильвестров і Богдана Півненко

Після концерту ми запитали автора – Валентина Васильовича Сильвестрова – чи задоволений він виконанням:

– Дуже прикро, що сучасні хормейстери не були присутні на цьому концерті. Хай би вони прийшли і послухали як потрібно працювати з хором. Цей колектив є зразком унікальної хормейстерської роботи. Відчутно, що за виконанням стоїть великий труд! Хор працює, і він унікальний. Колектив знаменитий у світі. Проте, цікаво: на концерті немає телебачення, нікого з журналістів! Навіть студенти й викладачі диригентсько-хорового факультету консерваторії відсутні на концерті, утім, хто як не вони мали б переймати досвід Миколи Гобдича!?

Спочатку я дав партитуру «Майдану-2014» капелі «Думка». Цілий рік ноти «валялись», і з боку хормейстера не було жодної реакції. А я чекав…Твір написаний для великого хору, там потрібна сила! Проте виконання камерним хором Гобдича відповідає тій потужності звучання, яка потрібна. Я вважаю, що продюсери, держава повинні послати цей хор у турне Європою, адже ця програма унікальна. Хору такого гатунку немає ніде у світі. Однак, на жаль, нікого з політиків чи урядовців теж немає на концерті. Я кажу про все це не тому, що звучить саме моя музика, а тому (уважно вслухайтеся!) – яка якість виконання у цього хорового колективу! Варто, щоби весь світ слухав музику в такому звучанні.

Опитувала і готувала матеріал Інна РИБАЧУК

На головному фото: Володимир Рожок, Валентин Сильвестров, Ігор Щербаков, Євген Нищук

Фото Юрія ТОЦЬКОГО

Share Button