Одним з якравих представників української виконавської школи є піаніст Андрій Драган, який своєю майстерністю завоював визнання та шану швейцарської аудиторії. Його концертна діяльність привертає увагу шанувальників фортепіанної музики, а широкий репертуар занурює в захопливу подорож класикою, де кожна нота оживає і набуває особливого значення
Після 24 лютого 2022-го життя Андрія, як і кожного з нас, змінилося, що також вплинуло на його творчість. У розмові з піаністом розкриваємо маленькі секрети виконавста і торкаємося питань культурного життя.
– Якими стали ваші програми із початком війни?
– Після 24 лютого виконання творів українських композиторів було єдиною мотивацією виходити на сцену. Вдалося організувати та взяти участь у багатьох благодійних концертах, де значною мірою, переважав український репертуар. Кошти збиралися переважно для Базельського осередку українців, який має багаторічний досвід волонтерської роботи й фінансує численні гуманітарні проєкти в Україні. Також викладав на майстер-класах IMA Virtuosos для української молоді, організованих Анною та Якубом Дзялак-Савицькими у Цюриху. На даний момент у мене навчається семеро «S».
– Культура поза політикою?
– Культура можливо й могла б існувати поза політикою, але не зараз і не у нашій державі. Українська культура впродовж століть зазнавала нищівного тиску та репресій. Потрібно визначити чіткі культурні кордони, щоб це більше ніколи не повторювалося. Дуже тішить, що зʼявляється стільки нового якісного українського контенту як в Україні, так і за її межами.
– Чи є різниця між публікою?
– Кожен приїзд в Україну памʼятний та особливий, емоції і хвилювання зашкалюють. Це повернення додому, довгоочікувані зустрічі з дорогими людьми. Але й Швейцарія за 17 років мого перебування тут уже стала домом. Швейцарська аудиторія дуже рафінована та вибаглива. Майже у кожному містечку проводяться фестивалі з багатолітньою історією і традиціями. Зали зазвичай наповнюються поціновувачами класики, які не займаються музикою професійно. В Україні, натомість відсоток музикантів-професіоналів серед публіки порівняно більший.
– Чи якось повʼязано це із системами освіти в Україні та Швейцарії?
– Українська система середньої музичної освіти унікальна, їй практично немає аналогів у Європі. Це дає змогу виховувати значну кількість музикантів світового рівня. У Швейцарії існує програма для розвитку талантів «Talenteförderung», яка передбачає подвійну тривалість індивідуальних занять, але це всього 1,5 години на тиждень. Зазвичай урок триває 30 хвилин і має загальнорозвитковий характер. Однак це впливає на майбутню еволюцію нації і наповнює зали публікою, яка краще сприймає та орієнтується в академічній музиці.
– А що би ви порадили піаністам? Можливо чогось недостатньо?
– Дуже важливо не зосереджуватися на фортепіанному репертуарі. Творчість багатьох композиторів можна осягнути повною мірою лише через призму їхньої симфонічної або вокальної музики. Також раджу займатися на історичних інструментах. Вони є свого роду ключиком до пізнання стилістики й автентичного виконання. До прикладу, завдання, які перед нами ставить Шуберт у фортепіанних творах, видаються набагато зрозумілішими, якщо виконувати їх на інструменті початку ХІХ століття (наприклад, Conrad Graf).
– Які плани на майбутнє?
– Запис фортепіанних концертів Франца Ксавера Моцарта з оркестром Musikkollegium Winterthur і подальші спільні виступи у Швейцарії. Також заплановані речиталі з українським репертуаром, благодійні концерти на підтримку України. З моїм тріо (Trio Barvinsky), заснованим 2018-го із Василем Заціхою та Алессіо Піанеллі, плануємо запис камерних творів Василя Барвінського й виконання їх на численних фестивалях у Швейцарії.
– Поділіться: хто/що вас надихає у музичному світі?
– Основним джерелом натхнення є сама музика, живе виконання. Серед нещодавніх концертів, на котрих довелося побувати як слухачеві, особливо запамʼятався виступ Крістіана Захаріаса із симфонічним оркестром Луґано.
– Топ 5 улюблених творів які любите виконувати?
– Моріс Равель – «Відображення». Микола Лисенко – «Думка-шумка». Франц Шуберт – Фантазія C-dur. Василь Барвінський – Тріо a-moll. Йоганнес Брамс – Концерт для фортепіано з оркестром № 2 b-dur.
– Топ 5 що можете порадити читачам?
– Борис Лятошинський – Симфонія № 3. Богдана Фроляк – Сюїта in C. Леош Яначек – «По зарослій стежці». Євген Станкович – «Старовинні танці на Верховині». Габрієль Форе – «Пеллеас і Мелізанда». Франц Ксав’єр Моцарт – Концерт для фортепіано з оркестром № 2 Es-dur.
Марина ШИЛІНА
