Анна Павлова у виставі “Серце лебедя”

Її ім’я носить сорт білосніжних тюльпанів у Голландії, легкий десерт у Зеландії, стиль в американській моді, бренди цукерок, парфумів, одягу. Світ запам’ятав її надовго – граційну, ніжну, невимушену, а разом із тим, наполегливу та амбіційну. Вона – Анна Павлова, – та, яка змушувала робити па навіть слонів

Відтепер познайомитися із видатною балериною ХХ століття київська публіка може не лише з книжок чи кінофільмів. 5 листопада у Мистецько-концертному центрі імені Івана Козловського відбулася прем’єра музичної вистави «Серце лебедя» за щоденниками Анни Павлової.

Анна Павлова
Анна Павлова

Хореографічні номери танцівниці, реконструйовані й виконані зусиллями хореографа Ганни Лащенко та її вихованців із Театру хореографічних мініатюр «ADAGIO», стали зовсім не головними того вечора. Мова у виставі, як виявилося, не про Анну-балерину …та й зовсім не про Анну. За словами режисера й автора сценарію Тетяни Зозулі, головний герой «Серця лебедя» – Віктор Дандре. Вірний чоловік і відданий прихильник, «який завжди знаходився у тіні обраниці», був символічно озвучений прекрасним закадровим голосом Олексія Богдановича. А завдяки старанням Ганни Коваль, балерина Павлова заспівала ніжним сопрано, що виявилось більш неординарним варіантом вирішення образу героїні, ніж очікуваний танець на пуантах.

Ганна Коваль і Ольга Криль (Маленька Аня)
Ганна Коваль і Ольга Криль (Маленька Аня)

Дійство музичної вистави нагадало процес клаптикового шиття: маленькі нарізки з життя, стосунків, хореографічного репертуару та особистих щоденникових записів зшиті через спів і хореографію, декламацію, демонстрацію фото і коротких театральних сценок. Як пазли єдиного цілого, вони рідко складалися у картину життя Анни Павлової, яка сьогодні вже стала легендою балетного мистецтва.

Чудові моменти, коли глядач виступає співучасником постановки, виконавцям усе ж вдалося створити. Проте відчуття перегляду чергової мелодраматичної історії із життя знаменитості залишилось. Чи то камерний формат вистави вплинув, чи особливо розставлені драматургічні акценти, а може це, власне, і був режисерський задум?

На початку вистави прозвучала дуже влучна ремарка Тетяни Зозулі: «Серце лебедя» має вигляд колажу із різних видів мистецтва, де кожен знайде для себе щось цікаве – і ті, які вперше чують ім’я Анни Павлової, і ті, хто давно з ним знайомий. Але на завершення хочеться додати: якщо першим треба поза сумнівом іти на перегляд музичної вистави «Серце лебедя» (про Анну Павлову слід принаймні знати!), то другим можна спокійно задуматися над метою походу. Чи справді знайдете нове і цікаве?

Альона КУШНІРУК

Фото надані автором статті