Концерт 15 червня у філармонії – коштовний дарунок київським меломанам на тлі насиченої гами непересічних подій цього місяця: тут гостюватимуть світові знаменитості, наші співвітчизники диригент Кирило Карабиць та баритон Андрій Бондаренко
Рівно два місяці тому Кирило Карабиць презентував класико-романтичну програму із Академічним симфонічним оркестром Національної філармонії. Цього разу це також музика класицизму (Симфонія до мажор Максима Березовського, якого ще називають українським Моцартом) і твори романтиків Йоганнеса Брамса (Симфонія №1 до мінор) та Густава Малера (вокальний цикл «Пісні за померлими дітьми»), а під його орудою виступить Національний заслужений академічний симфонічний оркестр України.
Андрій Бондаренко – випускник Національної музичної академії України, учень народного артиста України, визнаного майстра камерного співу Валерія Буймистера – починав свою концертну діяльність як соліст Національної філармонії. А нині є затребуваним співаком європейського та світового рівня, артистом, якого запрошують найпрестижніші оперні фестивалі, театри і концертні зали – такі як Зальцбурзький фестиваль, Глайднборнзький оперний фестиваль, Маріїнський та Михайлівський оперні театри у Санкт-Петербурзі, оперні театри Кельна, Далласа, Цюріха, Королівський оперний у Мадриді, «Віґмор Хол» та інші. Його перша велика перемога відбулася 2011 року на конкурсі ВВС «Співак світу» у Кардіффі (Велика Британія), де молодий співак був високо оцінений, отримавши приз за камерне виконання (Song Prize). Відтоді чарівно-м’який ліричний баритон Бондаренка дедалі частіше звучить у камерних програмах.
Німецька вокальна лірика, за словами співака, – його улюблений репертуар. А “Пісні за померлими дітьми” Густава Малера на вірші Рюккерта – як відомо, твір особливий. Усе життя Малер обережно, дуже по-різному “проговорював” тему смерті у своїх творах. На цей “підхід” він наважився у часи безхмарного початку родинного життя, коли він став щасливим батьком двох доньок, і здавалось би, ніщо не могло мотивувати його до такого твору. Втілені у Kindertotenlieder неймовірний біль від усвідомлення незворотності того, що сталося, стани заціпеніння та загальмованості, крізь які прориваються болісні спогади – усе це Малеру довелося пережити в реальності, коли через декілька років померла його старша п’ятилітня донька Марія Анна (Путці).
Видатний диригент минулого Ганс фон Бюлов назвав Симфонію №1 Йоганнеса Брамса “Десятою симфонією Бетховена”, маючи на увазі надзвичайно щільний концертрат традицій австро-німецького симфонізму та їх гідне продовження у цьому монументальному полотні. Перша симфонія Брамса звучить у Києві не так часто. Тим паче цікаво почути її під батутою Кирила Карабиця – митця, величезний талант і музикантський досвід якого дозволяють йому щоразу по-новому бачити огорнені численними шарами інтерпретацій шедеври музичної класики.
Юлія Пальцевич
