Із першими промінчиками сонця у Штутґарті настала весна. Вона закликає прокинутися від зимової сплячки, одягнути легеньке пальто, і, прогулюючись центром міста, не тільки фотографувати прекрасні магнолії та попивати смачну каву, а ще й не оминати Staatsoper Stuttgart
Афіша театру на березень-квітень не могла не зацікавити. Публіці пропонувалося привабливе «меню»: «Катя Кабанова» Леоша Яначека, «Лісовий розбійник» Себастіана Шваба (для маленьких глядачів), «Звуки одкровення божественного» сучасного ірландського композитора К‘яртана Свейнссона. Інтригує показ німого кіно з Чарлі Чапліним у супроводі симфонічного оркестру під орудою Корнеліуса Майстера. До Великодня підготовлено постановку «Страстей за Йоанном» геніального Йоганна Себастьяна Баха.
І звісно, весняна оперна афіша не обійшлася без улюбленця німців – Ріхарда Вагнера з його геніальною тетралогією «Перстень нібелунгів». Напочатку березня та напочатку квітня глядачі мали можливість насолодитися повною тетралогією протягом чотирьох днів. Як варіант, для поціновувачів окремих опер із тетралогії пропонуються «одиночні» покази «Валькірії», «Сутінків Богів» (цієї зими у Штутґарті відбулася прем‘єра останньої частини міфу) та «Золота Рейну».
Про оперу, якою відкривається тетралогія Вагнера, далі й піде мова. Як указано на сайті Staatsoper Stuttgart, постановка «Золота Рейну» відбулася в театрі вже всьоме. Крайня була доручена талановитому німецькому режисеру Стефану Кіммігу. Прем‘єра відбулася 21 листопада 2021 року і отримала велику кількість позитивних відгуків на адресу режисера й виконавців.
Робота Стефана Кімміга справді вражає. Дійство відбувається на руїнах нічного цирку. Режисер зображає на оперній сцені циркову арену, трактуючи її як ігрове поле для дослідження запаморочливих висот і страху перед падінням. Також руїна цирку є метафорою нашого сучасного світу, котрий застряг у безвиході. Таке рішення локації дає змогу усвідомити, що дійство в опері й тетралогії загалом рухатиметься у трагічному руслі.
Герої показані, як психологічно зломлені циркові актори. Особливо влучно цю ідею втілюють Міме та Альберіх: образ Міме викликає аналогію із П’єро – він постійно отримує стусани від Арлекіна, який, у свою чергу, асоціюється з Альберіхом.
Дочки Рейну постають в образах сучасних учениць старшої школи. Вони зацікавлено реагують на залицяння Альберіха, «випробовують» його кожна по черзі й зрештою наївно, «по-школярському» відкривають нібелунгові таємницю про золото Рейну. Далі русалки з’являтимуться у кожній дії, досліджуючи, що і як вчиняють із золотом інші герої. Така інтерпретація образу русалок допомагає, на думку Стефана Кімміга, краще сприйняти їх молодому поколінню глядачів.
Надцікаво режисер презентував поневолений Альберіхом народ – нібелунгів. Білосніжні комбінезони у поєднанні з червоними краватками миттєво викликають аналогію із радянськими піонерами та процедурою збирання металобрухту. Режисер начебто натякає глядачам: золото, яке видобувають нібелунги для Альберіха, за суттю є таким самим непотребом, котрий свого часу збирали радянські діти.
У цілому режисерська робота заслуговує найвищої оцінки. Оригінальне трактування сюжету відкриває глядачам, особливо німецькій публіці (для якої «Золото Рейну» входить у список «енциклопедичних» опер) нові сенси, допомагає глибше співпереживати героям твору.
Виконання музики Ріхарда Вагнера було на вищому рівні. Ідеальним звучанням вона складала прекрасний ансамбль із тим, що відбувалося на сцені, в жодному разі не суперечила режисерській задумці, – навпаки, гармонійно зливалася з нею. Відчувалося ідеальне поєднання вокалістів і оркестру, іноді навіть здавалося, ніби слухаєш студійний запис із якісних динаміків.
Поціновувачі творчості Вагнера знають, що музика композитора ставить дуже складні завдання перед виконавцями, особливо оркестрантами мідної духової групи. Оркестр упорався з цим на відмінно: жоден інструмент не виокремлювався із загального звучання, збалансованість була фактично ідеальною.
Співаки Staatsoper Stuttgart – справжні професіонали своєї справи, тож серед них важко когось виділити. Вразила витримка Робіна Адамса (Альберіх), який, попри важкі умови для виконання у четвертій сцені з Вотаном і Логе (будучи прив‘язаним до кола, яке обертається на 360 градусів), продовжував майстерно виконувати партію: https://youtu.be/iHs5g1UYFFw
Неперевершено співали Горан Юрич (Вотан) і Матіас Клінк (Логе). Запам’ятався чудовий ансамбль доньок Рейну: Еліза Бум (Воглінде), Іда Ранцлов (Велгунде), Айтадж Шихалізаде (Флосхільде). Загалом слід відмітити грандіозну витримку виконавців, які безперервно тримали увагу глядачів не лише прекрасним музичним утіленням ролі, а й акторською грою високого рівня.
Безперечно, у досконалому звучанні музики важко перебільшити роль головного диригента театру Корнеліуса Майстера: відчувалась чітка побудова музичної драматургії опери, рельєфно проводився кожний лейтмотив. Показово, що, окрім репетицій із виконавцями-вокалістами та оркестром, диригент проводить чималу просвітницьку роботу серед глядачів. На ютуб каналі Staatsoper Stuttgart є лекції, де Корнеліус Майстер розповідає про музику Вагнера, розтлумачує роль леймотивів у тетралогії тощо: https://youtu.be/dgWe6t_61sU
На додачу до вище сказаного відзначимо діяльність Staatsoper загалом щодо анонсування прем‘єр: https://www.staatsoper-stuttgart.de/spielplan/a-z/das-rheingold/
На ютуб каналі театру містяться не лише відеолекції головного диригента, – можна також знайти якісно змонтовані, змістовні трейлери до кожної опери, інтерв‘ю із виконавцями тієї чи іншої партії, фрагменти спектаклів тощо. До прем’єри «Золота Рейну» був навіть підготовлений короткометражний мультик – розповідь про сюжет опери: https://youtu.be/Y5ldk5vHC04
Після перегляду такого захопливого відеоконтенту пройти байдуже повз Staatsoper Stuttgart неможливо. А для більш детального ознайомлення з постановкою можна придбати програмку, що містить не лише сухі факти стосовно лібрето, історії написання твору, а й інтерв‘ю з оперним режисером, яскраві ілюстрації, уривки з присвячених опері статей тощо.
Спостерігаючи воістину приголомшливу роботу штутґартського театру, мимоволі згадуєш застарілу, навіть закам‘янілу, в плані роботи з глядачем, Національну оперу України (про репертуар краще промовчати). Залишається лише сподіватись, що в найближчому майбутньому Національна опера України перебудує свої «руїни» у прекрасну Вальгаллу.
…Титанічні зусилля колективу Staatsoper Stuttgart створили в результаті прекрасний оперний «продукт». А головне бажання після відвідування спектаклю – побувати в театрі ще раз.
Людмила ВОЙЦЕХОВИЧ
Інші посилання та відеоматеріали до опери
Трейлер: https://youtu.be/MKYZsFkci6o
Прев‘ю: https://youtu.be/7q6xBNLxaII
Каст опери: https://youtu.be/-fe9oQXKOJY
«Золото Рейну». Вступ та початок першої дії: https://youtu.be/sAp8Bgrk1HE
«Золото Рейну». Кінець третьої дії: https://youtu.be/iHs5g1UYFFw
«Золото Рейну». Повернення богів на Вальгалу: https://youtu.be/ak8M5Pkw1gM
