Музичний фільм-концерт «Дніпрова сага» за поезією Тараса Шевченка у виконанні Київського академічного ансамблю української музики «Дніпро» висунуто на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка
Фільм-концерт «Дніпрова сага» за поезією Тараса Шевченка (продюсер і режисер Олесь Журавчак) є підсумком багаторічної співпраці Київського академічного ансамблю української музики «Дніпро» (художній керівник Любомир Матейко) з відомим українським композитором і аранжувальником Володимиром Павліковським (1952–2021) та, водночас, музичним пам’ятником цій непересічній особистості. Адже музичну основу фільму становить його однойменна вокально-оркестрова партита-дума «Дніпрова сага».
У назві закодовано головну ідею твору: змалювати величні картини драматичної української історії та віковічні прагнення волі, невід’ємним свідком яких є сивий Дніпро-Славутич, через призму пророчих віршів Тараса Шевченка. Тут «обігране» двозначне тлумачення слова «сага»: в літературі – епічний твір, а в географії – означення річкової затоки.
За задумом авторів, фільм мав стати «візитною карткою» ансамблю «Дніпро», оповісти історію його розвитку та репертуарну політику: представлення найкращих зразків українського фольклору в сучасних «шатах». Використання народних (сопілки, цимбали), академічних (скрипки, контрабас) інструментів та ударної установки, якими музиканти володіють віртуозно, а також жіночого вокалу (неповторний тембр солістки Олени Кулик) значно розширяють виконавські можливості колективу та жанрову палітру концертних програм.
Для вербальної складової «Дніпрової саги» було відібрано найвідоміші та найпоказовіші фрагменти з поем «Гайдамаки», «І мертвим, і живим…», «Причинна» та інших (автор лібрето Василь Вовкун). Зібрані воєдино, вони набувають нових сенсів, виструнчуються в єдину композицію.
Оригінальний жанр твору – вокально-оркестрова партита-дума яскраво ілюструє композиторський задум: поєднання академізму та етно-фолку, західної барокової традиції та національного думного епосу. Відтак, опус перебуває на стику сучасної академічної та популярної нині у світі world music. Авторську стилістику Володимира Павліковського завжди вирізняв тонкий гармонійний синтез української фольклорної традиції та сучасних композиторських технік. Це яскраво проявилося і в представленому творі «Дніпрова сага» (раптова смерть завадила композиторові почути своє дітище у концертному виконанні).
Дванадцять частин партити являють собою розгорнуте епічне полотно, де безсмертне Тарасове слово сполучено з розвиненими інструментальними епізодами. Частини зіставлені за принципом емоційного контрасту (традиційно для жанру партити-сюїти). У музичну драматургію майстерно вплетено пісні, що давно вже стали народними («Реве та стогне Дніпр широкий», «За байраком байрак», «Тече вода з-під явора» та інші).
Своєрідним прологом звучать хрестоматійні «Думи мої» (аранжування Любомира Матейка): неспішний роздум на тлі калейдоскопічних кадрів з автографів Тарасових віршів і Дніпрових пейзажів. Неповторна манера виконання Олени Кулик (автентичне сопрано) підкорює особливо щемливою, сокровенною інтонацією: співачка немов «промовляє», звертається персонально до кожного слухача.
Народний гімн «Реве та стогне Дніпр широкий» як смислова арка розпочинає і завершує сюїту. На початку вірш виконується parlando на тлі бурхливої драматичної картини бурі. І дзвін тут – наче набат, що кличе до боротьби (на жаль, це особливо актуально в нинішній ситуації, і композитор тут вражає інтуїтивним передчуттям нашого трагічного сьогодення). У фіналі «Реве та стогне» звучить tutti на тлі величного передзвону – з вірою у незборимість і вічність волі до життя й справедливості.
Частини «Над Дніпровою сагою» (її основна тема викликає в пам’яті народну «Баламуте, вийди з хати!») і «Тече вода з-під явора» переводять слухача в іншу, танцювальну жанрову стихію. А розділи «Подивіться на рай тихий» та «У нашім раї на землі» демонструють замилування картинами природи, суголосними недосяжним прагненням до душевного спокою і рівноваги. Прадавні мотиви «Думи», підкріплені картинами Всесвіту й трипільськими символами у відеоряді, підкреслюють єдність людського буття з навколишнім світом, його живим звучанням (імітації пташиних переспівів і вокалізи).
Драматичним центром сюїти є «За байраком байрак» – картини козацької борні, що знову ж таки перегукуються з теперішніми трагічними подіями. Дві частини «Кобзарева правда» (віртуозне соло бандури Тараса Яницького) – являють собою, по суті, авторський коментар, спробу осмислити пророчі вірші «з висоти» сьогодення.
Завдяки фільму партита-дума «Дніпрова сага» Володимира Павліковського вийшла на якісно новий рівень, стала доступна широкому колу слухачів. Яскравий, майстерно підібраний відеоряд (із використанням сучасних технік, комп’ютерної анімації тощо) посилює драматизм та емоційне сприйняття музики, робить її більш зрозумілою слухацькому загалу. Твір міцно увійшов до репертуару ансамблю (прем’єра відбулась у 2024 році), у різних його програмах часто виконуються окремі частини (що дозволяє композиційний сюїтний принцип опусу).
Хочеться побажати музичному фільму-концерту «Дніпрова сага» здолати всі етапи «претендентського марафону» та досягти найвищої нагороди країни – Національної премії України імені Тараса Шевченка.
Ірина СІКОРСЬКА
Фото Юрія ПРИЯЦЕЛЮКА
