Концерт Ансамблю «Нова музика в Україні» в Національній музичній академії

Створений Володимиром Рунчаком десь у далеких 1980-х Ансамбль «Нова музика в Україні» не тільки давно набув визнання, а й перетворився на своєрідну лабораторію сучасної музики, платформу для презентації найсміливіших українських і світових композицій. Разом зі своїм незмінним керівником ансамбль став справжньою рушійною силою культурних процесів в Україні: організатором фестивалів, ініціатором мистецьких проєктів, платформою для презентації найсміливіших вітчизняних і зарубіжних композицій

Завдяки Володимиру Рунчаку, вітчизняна сцена отримала десятки світових і національних прем’єр творів, які відображають дух часу й відкривають нові горизонти музичного мислення. Ось і нещодавно (15 жовтня) відбувся концерт Ансамблю «Нова музика в Україні» у Залі імені академіка Олега Семеновича Тимошенка Національної музичної академії України імені Петра Чайковського на базі її оркестрового факультету (а саме – кафедр дерев’яних духових і мідних духових та ударних інструментів).

У виконанні був задіяний студентський склад академії: Віталій Фещенко, Ярослав Калініч, Захар Гах (кларнети); Марк Таєцький, Ху Інань, Олександра Тамербек, Віктор Пунько, Роман Мимрик, Вікторія Дмитрук, Христина Лецин, Зіновій Кобелюх (саксофони); Владислав Івонюк, Павло Дідух (труби); Іван Гринишин (валторна), Арсен Чудійович (тромбон), Віталій Бурик (туба); Ілля Ільченко, Олександр Смірнов, Дмитро Чуваков (ударні інструменти); Єлизавета Огороднійчук (диригентка).

Програма концерту вирізняється сучасним, експериментальним характером і демонструє широкий спектр звучань духових та ударних інструментів. До неї включено твори як українських, так і зарубіжних композиторів, що підкреслює міжнародний контекст сучасної академічної музики.

Порядок номерів вибудовує драматургію, де твори польського композитора Марселя Хижинського (Marcel Chyrzyński) перемежовуються з композиціями інших авторів: Цзюй Цзицзянь – Capriccio № 1 для трьох виконавців на ударних інструментах; Marcel Chyrzyński – Quasi Kwazi I для кларнета; Кармелла Цепколенко – Квартет для 4-х саксофонів; Marcel Chyrzyński – Quasi Kwazi II для кларнета; Злата Примачок – Диптих для квінтету мідних духових інструментів; Marcel Chyrzyński – Quasi Kwazi III для кларнета; Володимир Рунчак – «Азбука Морзе, музичне (і не тільки) тлумачення знаків». Квартет № 2 для 4-х саксофонів.

Марсель Хижинський (Marcel Chyrzyński) – польський композитор, педагог і представник сучасної академічної музики, народився 26 листопада 1971 року в місті Ченстохові (Польща). У 1995 році з відзнакою закінчив Академію музики в Кракові у класах Марека Стаховського (композиція), Кшиштофа Пендерецького (інструментування) та Марека Холоневського (комп’ютерна музична технологія). У 1998 році здобув ступінь доктора мистецтва, а в 2010-му – габілітацію (dr hab.). Згодом розпочав викладацьку діяльність у Краківській академії музики, де нині працює професором і керівником кафедри композиції, диригування та музичної теорії.

Творчість Хижинського охоплює широкий спектр жанрів – від камерних і оркестрових до електроакустичних і хорових творів, а також музику для театральних постановок. Його стиль вирізняється поєднанням академічної традиції із сучасними техніками композиції, ритмічною виразністю, контрастністю й схильністю до звукових експериментів. Музика композитора часто поєднує інтелектуальну складність з емоційною насиченістю, що робить її впізнаваною у колі сучасних європейських авторів.

Опуси Марселя Хижинського звучали на престижних фестивалях і концертних майданчиках у країнах Європи, Азії, Америки й Африки. Він – лауреат численних польських і міжнародних премій, а також активний популяризатор нової музики, який продовжує формувати обличчя сучасної польської композиторської школи.

Quasi Kwazi I, ІІ, ІІІ для кларнета соло – цикл із трьох п’єс, написаних упродовж 1994–1998 років, кожна з яких, тим не менш, є самостійним твором. В одному з інтерв’ю композитор дав невеличкий коментар на тему циклу: «Твори для кларнета соло – Quasi Kwazi I, II, III – були своєрідними етюдами, ескізами – як у художників – до більшого “полотна”. У цих етюдах я розвивав певні мотиви, фактурні та виконавські проблеми, наприклад, використання чвертьтонів у Quasi Kwazi III».

У цьому циклі Quasi Kwazi I – короткий, технічно орієнтований вступ, Kwazi II – контрастна, кантиленна та «найбільш розгорнута частина, у якій можна показати свою техніку і музикальність…» (за словами автора), Quasi Kwazi III – твір-підсумок, найбільш віртуозний, із використанням мікротонових трелей і прикрас. Композитор зазначає, що перший твір написано під час отримання навчального курсу композиції, а другий і третій – для кларнетиста, який готувався до конкурсу. Цикл потребує від виконавців певних навичок гри на інструменті й контролю дихання, щоб мати змогу передати всю гру динамічних контрастів.

Capriccio № 1 для трьох виконавців на ударних інструментах Цзюя Цзицяня (клас викладача Володимира Рунчака), виконане у складі трикутника, маримби та малого барабана, досліджує ритмічні й темброві можливості ударних. Акцент робиться на взаємодії виконавців, динамічних і темброво-фактурних контрастах. Сам твір має дещо медитативний та споглядальний характер.

Квартет для 4-х саксофонів Кармелли Цепколенко – експресивний твір за участі групи саксофонів (сопрано, альт, тенор і баритон).

Диптих для квінтету мідних духових інструментів Злати Примачок (клас викладача Володимира Рунчака), попередньо відзначений першою премією на міжнародному конкурсі композиторів Odesa Music Olymp, прозвучав і на цьому концерті. Обидві частини мають певний лірико-епічний характер. У творі досліджується ансамблева взаємодія мідних духових у складі двох труб, тромбона, валторни й туби з використанням сурдин.

«Азбука Морзе, музичне (і не тільки) тлумачення знаків». Квартет № 2 для 4-х саксофонів Володимира Рунчака є концептуальною композицією, що побудована на ідеї перетворення системи Морзе у музику. Автор апробовує співвідношення звука, ритму й символу, створюючи інтелектуальний, але водночас грайливий музичний простір з елементами перформансу.

Альона ДОРОШ

Фото Георгія ЛУК’ЯНЧУКА