
24–27 листопада у Великій концертній студії Будинку звукозапису Українського радіо проходив 31-й фестиваль «Київські музичні прем’єри». Вісім концертів із музики сучасних українських композиторів можна було відвідати як «наживо», так і слухати онлайн на сторінці фестивалю
Концерт-відкриття фестивалю було присвячено ювілею Ігоря Щербакова. Вшанували відомого композитора диригент Ігор Пучков і Національний камерний ансамбль «Київські солісти».
Цей камерний оркестр створено 1996 року з ініціативи знаного скрипаля Богодара Которовича, котрий був його художнім керівником і головним диригентом аж до своєї смерті 2009-го. Надалі посаду обіймали Дмитро Логвин (2009–2011), Володимир Сіренко (2011–2015), Дмитро Яблонський (2015–2016), Анатолій Васильківський (від 2017).
Богодар Которович сформував колектив із найкращих власних студентів і аспірантів, які в подальшому представляли його виконавську школу. Ця традиція високого професіоналізму зберігається і тепер. Серед учасників оркестру – лауреати міжнародних конкурсів Інна Бутрій, Оксана Дарбінь, Іван Кучер, Олександр Лагоша, Богдана Півненко, Святослава Семчук, Сергій Шотт, Остап Шутко, Тарас Яропуд. У 2009 році ансамбль отримав поважне звання «Посол української культури у світі» від Міністерства закордонних справ України, а в 2010-му – статус Національного.
Оркестр дебютував у 1996 році концертом із нагоди відкриття відреставрованого Колонного залу імені Миколи Лисенка Національної філармонії України. Надалі мав численні й успішні гастролі в Україні та за кордоном, виступав, зокрема, в «Коміше опер» (Берлін), Люксембурзькому палаці (Париж), концертному залі «Esplanade» (Сінгапур) та ін. У 2004 представляв Україну на Європейському саміті в Брюсселі, виступав на Всесвітній виставці у Японії. Брав участь у багатьох фестивалях класичного і сучасного мистецтва, таких як Міжнародний фестиваль симфонічної музики у м. Ель-Джемі (Туніс), Рурський фестиваль класичної музики (Німеччина), фестиваль «Варшавська осінь» (Польща). Став володарем Гран прі Міжнародного конкурсу-фестивалю оркестрів у Відні (2001).
Експресивно-поетичний виконавський стиль ансамблю «Київські солісти» у поєднанні з українськими музичними традиціями привертає увагу слухачів по всьому світу. Колектив заслужив репутацію промоутера нових або раніше невідомих творів зарубіжних композиторів. Так, саме «Київські солісти» вперше в Україні виконали «Воєнний реквієм» Бенджаміна Бріттена, Подвійний концерт Джона Палмера, Концерт для маримби Ерккі Свена Тюйра.
Напевне, найцікавішою може вважатися світова прем`єра знайденої в Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва, що в Софії Київській, кантати Карла Філіппа Емануеля Баха «Вдячний гімн дружбі», котру оркестр здійснив у 2001 році разом із хором Берлінської співочої капели в залі «Коміше опер». Природно, що колектив є також невтомним пропагандистом творів сучасних українських композиторів, у тому числі Ігоря Щербакова, як у концерті 24 листопада 2020 року, який відбувся під орудою диригента Ігоря Пучкова.
Ігор Пучков народився 1976 року в сім’ї диригентів-хормейстерів, що певним чином визначило його подальший творчий шлях. Майбутній маестро закінчив Національну музичну академію України імені Петра Чайковського по класу скрипки у професорів Олексія Горохова й Ольги Рівняк (2004). Як артист оркестру працював у провідних українських колективах, таких як Національний президентський оркестр, Національний заслужений академічний симфонічний оркестр України, та в німецьких, зокрема у Philharmonie der Nationen, L`Orchestra I sedici, Barock orchester Berlin, гастролював у Західній Європі, США, ПАР, КНР.
Згодом Ігор Пучков закінчив магістратуру (2018) й асистентуру-стажування (2020) НМАУ імені Петра Чайковського по класу оперно-симфонічного диригування під керівництвом народного артиста України професора Алліна Власенка. Як диригент у різні роки співпрацював із Національною оперетою України, Ансамблем класичної музики імені Бориса Лятошинського, Державним академічним естрадно-симфонічним оркестром України, Симфонічним оркестром Запорізької обласної філармонії, Оркестром оперної студії НМАУ імені Петра Чайковського, Національним президентським оркестром, Дніпропетровським академічним театром опери та балету, брав участь у багатьох фестивалях України.
Високого професійного досвіду набував, працюючи під орудою багатьох славетних диригентів України і світу, зокрема свого наукового керівника Алліна Власенка, а також Луїджі Сагрестано, Захара Брона, Миколи Дядюри, Володимира Сіренка, Володимира Кожухаря, Віктора Іконника, В`ячеслава Блінова та інших. У диригентському репертуарі Ігоря Пучкова: симфонічні й камерні твори Вольфганга Амадея Моцарта, Людвіга ван Бетховена, Йоганнеса Брамса, Франца Шуберта, Джузеппе Верді, Олександра Скрябіна, Франца фон Зуппе, Антоніна Дворжака, Сезара Франка, Гектора Берліоза, Сергія Прокоф’єва, Дмитра Шостаковича, Родіона Щедріна, Євгена Станковича, Мирослава Скорика; опери Петра Чайковського, Джузеппе Верді, а також окремі арії з опер, українські народні пісні.
У 2016 році Ігор Пучков заснував та очолив формацію молодих українських виконавців «Київський молодіжний оркестр». У Національному камерному ансамблі «Київські солісти» працює з 2019-го.

Отже, у вівторок, 24 листопада 2020 року, у Будинку звукозапису Українського радіо відбувся концерт-відкриття фестивалю «Київські музичні прем’єри» під назвою «Дует ювілярів: Ігор Щербаков (65 років) і Йожеф Ермінь (60 років)». Виконавцями творів композиторів Ігоря Щербакова й Богдани Фроляк стали піаніст Йожеф Ермінь, а також Національний камерний ансамбль «Київські солісти» під орудою диригента Ігоря Пучкова. Онлайн-трансляція концерту відбулася о 19 годині на сторінці фестивалю.
У першому відділенні прозвучали чотири опуси Ігоря Щербакова для різних складів виконавців, об’єднані загальною атмосферою, про яку висловився сам автор: «Вважаю, що Людина – дуже тендітне створіння, і коли вона стикається із Вічністю – виникає трагедійне відчуття. Може, в окремих творах і я теж доторкнувся до Вічності. Ми не забуваємо про Вічність, а Бог не забуває про нас».
Відкрив програму «Покаянний стих» (Камерна симфонія № 1) для скрипки і струнних – один із найвідоміших опусів композитора, що вперше прозвучав на «Прем’єрах сезону-1990» й одразу після написання отримав І премію на фестивалі «Композиторська молодь України», а невдовзі набув неабиякої популярності, «прижився» у репертуарі найкращих солістів та оркестрів України, Росії, Швейцарії, Польщі, Німеччини. Сам автор характеризує твір так: «Коли я писав Покаянний стих, то відкриття інтелектуально-духовної складової йшло через пошук взаємодії давніх шарів духовної музики, псалмодії та сучасних технічних засобів, їх взаємопроникнення, співвідношення, взаємовплив. Саме це й мало відкривати для слухача завісу таїнства музичного дійства».
Ця невелика 15-хвилинна композиція містить вражаючу концентрацію емоцій, поєднує трагедійне напруження, ліричну глибину і катарсичне духовне просвітлення. Пронизливу атмосферу каяття зміг відтворити оркестр, а партія солістки Богдани Півненко звучала пристрасною сповіддю людської душі.
«Aria passione-2» для альта і струнних (соліст – Олександр Лагоша) також належить до масиву духовних творів Ігоря Щербакова. Ця Камерна симфонія з солюючим альтом (№ 3) продовжує найкращі традиції пасіонарного жанру, занурює в глибини внутрішнього світу людини, спонукає приймати біль «на оголені нерви» й водночас надає правдивий «доторк до Вічного», за словами автора музики. І солістові, й оркестру вдалося тримати аудиторію в безперервній драматичній напрузі та підкорити високим трагедійним ліризмом.
Наступною прозвучала Елегія-спомин для віолончелі з оркестром «Там, за маревом…» (солістка – Оксана Литвиненко), дещо «розрядивши» загальну атмосферу. Твір вирізняється дійсно елегійним настроєм, хоча і в ньому плин музичної думки часом сягає то драматичної, то екстатичної кульмінації. У цілому створюється враження певної відстороненості в часі від драматичних подій.
Ігор Пучков з оркестром плів таємниче марево спогадів, з-поза якого проникливо, то пристрасно, то зосереджено-медитативно лунав голос віолончелі. Принагідно зазначимо, що виконавська майстерність солістки Оксани Литвиненко викликала у публіки особливо бурхливу овацію.
Завершив відділення меморіальний твір – Концерт для флейти, струнних і ударних «Пам’яті Олега Ківи» на три частини. Пронизаний відлунням жалὀбних хоралів і поховальних дзвонів, а водночас сповнений надзвичайно життєствердних – то дієвих, то ліричних – образів, він є у певному сенсі реквіємом за сучасником і «побратимом по цеху», що трагічно рано пішов у засвіти.
Людське і Божественне, драматизм Життя і Смерті, туга за талановитою людиною, сподівання на життя Вічне – ось коло почуттів і образів, вміщене у творі. Диригент і оркестр утілили на сцені правдиву містерію, увінчану своєрідним «хором янголів» у фіналі, а солістка Богдана Стельмашенко зуміла тонко передати ліричну домінанту стилю Олега Ківи, що її вклав у концерт Ігор Шербаков.
Наприкінці першого відділення ювілярів привітав Державний секретар Міністерства культури та інформаційної політики України Ростислав Карандєєв.
У другому відділенні програми звучали головним чином твори для фортепіано і струнних – «Присвята» Богдани Фроляк, «Motus», «Valse triste» і Концерт № 1 Ігоря Щербакова. Солістом був Йожеф Ермінь – другий ювіляр музичного вечора.
Слід зазначити, що співпраця митців триває багато років (за свідченням Ігоря Щербакова – з 1993-го). І нинішній концерт став черговою нагодою насолодитися цим творчим тандемом.
Опус Богдани Фроляк виконувався вперше. Композиція, яка містить два основних образи, – урочистий хорал і зворушливо-ліричну наспівну тему, «прикрашені» пишними пасажами-юбіляціями, – створила насправді святковий, піднесений настрій. Хотілося б відзначити у виконанні ауру якоїсь особливої гармонії між солістом і оркестром.
Далі у концерті знову лунали твори Ігоря Щербакова. «Motus» («Рухи») для фортепіано і струнних присвячено пам’яті львівського композитора і музикознавця Романа Стельмащука, котрий пішов із життя на 51-му році. Написаний у дусі «вічного руху», однак із «тихою» лірико-трагічною кульмінацією, опус символізує невпинний рух життя, у який несподівано і невідворотно втручається смерть. Виконавцям удалося повною мірою передати трагічність моменту, коли раптом переривається земний шлях талановитої, повної творчих планів людини.
«Valse triste» для струнних оповитий смутком за чимось незворотно втраченим. Маестро Ігор Пучков з оркестром відтворили флер романтичної епохи, характерним знаком якої став вальс, надавши слухачам відчуття ностальгії за нею і водночас своєрідного напруженого пошуку втраченої гармонії.
Завершив вечір Концерт № 1 для фортепіано і струнного оркестру. Знову на сцену вийшов Йожеф Ермінь. Виконавці одразу занурили слухачів в особливий медитативний стан, котрий створює майже безперервна пульсація основного тону, що пронизує одночастинну поемну композицію, на яку «нанизуються» усі образи – драматичні, ліричні, трагедійні. Цей фінальний номер, наче перебіг самого життя, швидкоплинного, насиченого різноманітними подіями, – однак і посеред нього є час і нагода замислитися про Вічне.
Певно, саме ця думка – «ми не забуваємо про Вічність, а Бог не забуває про нас» – червоною ниткою пройшла через весь концерт аж до заключного «акорду». Дякуємо за подарований «острівець» Духовного, Божественного у бурхливому морі буденності шановним ювілярам – Ігорю Щербакову і Йожефу Ерміню, маестро Ігорю Пучкову і Національному камерному ансамблю «Київські солісти»!
На завершення наведемо показовий відгук музикознавця Лесі Олійник:
«Відбулося ще одне відкриття сучасної української музики для десятків тисяч слухачів: online концерт-відкриття фесту “Київські музичні прем’єри”. Звучала вражаюче прониклива красою і глибиною, напруженням ліричного драматизму музика Ігоря Щербакова, яку відтворили феноменальні українські музиканти – Національний камерний ансамбль “Київські солісти” та солісти: Йожеф Ермінь, Богдана Півненко, Олександр Лагоша, Богдана Стельмашенко, Оксана Литвиненко. Ще одне відкриття особисто для мене – маестро Ігор Пучков. Бравісимо!»
Ірина ГОРБУНОВА