Ім’я видатної української співачки, народної артистки УРСР Марії Петрівни Бем (1908–1978) сьогодні мало відоме шанувальникам оперного мистецтва, хоча вона 25 років співала на сценах Одеського та Київського оперних театрів провідні лірико-колоратурні партії
Народилася Марія в селі Зульці (тепер Веселе) на Миколаївщині, дитячі та юнацькі роки пройшли в Одесі, де вона вчилася в консерваторії по класу відомого на той час професора Юлії Рейдер (її учениця Ольга Благовидова – одна із засновниць одеської вокальної школи) і ще до закінчення навчання дебютувала в партії Людмили («Руслан і Людмила» Михайла Глинки) в Одеському театрі опери та балету. Тут вона працювала з такими майстрами оперної сцени, як диригенти Арій Пазовський, Микола Покровський, із режисерами Миколою Боголюбовим, Володимиром Лосським, її партнерами були Платон Цесевич, Костянтин Лаптєв, Іван Тоцький та інші.
У 1941 році після фестивалю українського оперного мистецтва, який відбувся в Києві, Марію Бем запросили до столичної опери. Саме тут на повну силу розкрився талант і майстерність співачки, в репертуарі якої було понад двадцять провідних партій: Оксана («Запорожець за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського), Панночка («Утоплена» Миколи Лисенка), Марфа й Царівна Лебідь («Царева наречена» та «Казка про царя Салтана» Миколи Римського-Корсакова), Антоніда («Іван Сусанін» Михайла Глинки), Джільда та Віолетта («Ріголетто» і «Травіата» Джузеппе Верді), Розіна («Севільський цирульник» Джоаккіно Россіні), Лакме (в однойменній опері Лео Деліба), Маргарита («Фауст» Шарля Гуно), Мюзетта («Богема» Джакомо Пуччіні), Мікаела («Кармен» Жоржа Бізе), Церліна («Фра Дияволо» Данієля Обера)…
Маючи прекрасний голос (міцна середина, великий діапазон), артистичне обдаровання, володіючи високою технікою вокальної майстерності, вона створювала яскраві, незабутні образи своїх героїнь.
Видатна співачка Марія Петрівна Бем заслуговує на вшанування, – на жаль, її 100-річчя, яке минуло 2008-го, не відзначила музично-театральна громадськість України.
Друкуємо маловідомі фотографії Марії Бем з її особистого альбому.
Тетяна ОЛЕКСІЄНКО
Друковану версію статті читайте: Музика. – 2011. – № 3. – С. 50–53.
