«Музична вітальня» (з історії становлення джазу в Києві)

653

У середині 1970-х років джазове життя в столиці України почало набирати обертів. У мене як музикознавця виникла ідея створити творчий проект «Музична вітальня» для проведення лекцій-концертів з історії та сучасності джазового мистецтва.

Робота розпочалася із виступу юних музикантів Олега Пікаровського та Олександра Соколинського, а також студентів-піаністів Київської консерваторії Петра Пашкова і Євгена Пухлянка. Разом із ними я виконував кілька своїх композицій.

Концерти проходили в НПО «МАСМА», інститутах проблем матеріалознавства, автоматики, економіки, біохімії та інших. Просили виступити й у палацах культури, Будинку культури МВС, Будинках архітектора, художника, кіно тощо.

Наприкінці 1970-х у наш колектив прийшли учень Музичної школи-десятирічки імені Миколи Лисенка Дмитро Найдич і вже досвідчені клавішник Олександр Андрієвський, бас-гітарист Олександр Дерев’янко і ударник Борис Борухович, виховані на рок-музиці, але любителі джазу.

Дуже важливою виявилася для нас підтримка джазменів старшого покоління. У концертах, які часто закінчувалися джем-сейшном, брали участь яскраві виконавці: саксофоністи Володимир Анчиполовський і Марк Різницький, гітарист Станіслав Колесник, піаністи В’ячеслав Новіков, Юрій Касаткін, Євген Дергунов, контрабасист Єфим Марков, ударник Віталій Мачулін.

Андрій Шеломенцев

Я проводив «Джазові вітальні» у Жовтневому палаці з кінця 1970-х років. Багато цікавих концертів проходило в тих стінах. Так, у червні 1980-го в «Музичній вітальні» з успіхом виступив джаз-ансамбль Театру естради, хоча офіційне відкриття театру відбулося значно пізніше.

Щороку Олександр Шаповал зі своїм ансамблем, а потім й оркестром, грав у «Музичній вітальні». Але найголовніше, що за роки дружби оркестру з «вітальнею» у ньому виховалася плеяда талановитих музикантів. Із перших днів до оркестру прийшли трубач Володимир Копоть, піаніст Петро Пашков, співачка Тамара Грач. Тамара незабаром стала відомою виконавицею естрадного та джазового репертуару, лауреатом конкурсів вокалістів. Петро Пашков, переповнений творчими ідеями, багато експериментував, створюючи ансамблі, з котрими не раз ставав лауреатом джазових фестивалів. А Володимир Копоть одним із перших в Україні отримав звання заслуженого артиста як джазовий виконавець.

Популярний серед любителів джазу піаніст В’ячеслав Новіков у 1969-му закінчив Київську консерваторію і до кінця 1970-х працював солістом Київської філармонії. У 1981 році ми разом із В’ячеславом провели джазовий концерт, присвячений фортепіанному джазу. Окрім нього, в імпрезі мали взяти участь два тріо піаністів Петра Пашкова та Михайла Шпарбера, а також я – соло. В останній момент до В’ячеслава підійшов Володимир Молотков із бас-гітарою і вони зімпровізували ціле відділення із популярних джазових мелодій.

Незабаром до Києва з Донецька приїхав трубач Валерій Колесников. Разом із давнім партнером Володимиром Молотковим у складі секстету піаніста Миколи Замороки вони показали майстерність на кількох концертах – виступили на пленумі правління Спілки композиторів України, а також у «Музичній вітальні».

Станіслав Колесник

Велику підтримку в новому становленні джазу надав гітарист Станіслав Колесник. Він брав участь у наших програмах із середини 1970-х років. На початку 1980-х Станіслав перейшов на роботу в Державний духовий оркестр України, де виявилося кілька музикантів, які раніше грали джаз. І от Станіслав Колесник створив із музикантів колективу джаз-ансамбль. До нього увійшли тромбоніст Віктор Лоос, який грав ще в оркестрі «Дніпро» Гіві Гачечиладзе, контрабасист Геннадій Литвин, чудовий музикант із консерваторською освітою, досвідчений барабанщик Наум Коган, котрий перейшов у духовий з оркестру Олександра Шаповала, і, нарешті, на другій гітарі – Володимир Манілов, чиїм учителем із гри на гітарі, як і Станіслава Колесника, був Костянтин Смага. Цим складом вони виступали у 1981–1982 роках.

Якось у 1982-му в колі джазових ветеранів несподівано згадали, що виповнюється 20 літ Київському джаз-клубу. Було вирішено провести на честь цієї події міні-фестиваль у «Джазовій вітальні». У ньому взяв участь ансамбль «Квадрат», у якому виступили три музиканти старшого покоління саксофоніст Володимир Анчиполовський, бас-гітарист Юхим Марков і барабанщик Віталій Мачулін. Разом із ними дебютував молодий гітарист Олександр Калантирський.

У програмі також брав участь ансамбль «Либідь». До його складу входили Анатолій Михайлов (гітара), Костянтин Івлєв (клавішні), Володимир Шаповалов (бас-гітара) і Олег Оносов (ударні). Музиканти виконували музику в стилі джаз-рок. Багато п’єс були авторськими і молодь сприймала їх із захопленням. Завершував концерт ансамбль Театру естради Олександра Шаповала, який, як завжди, був на висоті.

Євген Дергунов

1983 року в оркестрі вар’єте ресторану «Метро» відбулася зміна керівництва. Його покинув Юрій Касаткін, на місце котрого прийшов Євген Дергунов – відомий піаніст, композитор, аранжувальник. Перше, що він зробив, – запросив до колективу молодих хлопців з училища й підготував із ними велику джазову програму. Усі аранжування були авторськими й оркестр з успіхом виступив у «Музичній вітальні». Тоді дебютував популярний у подальшому тенор-саксофоніст Ігор Дяченко, а ритм цементував досвідчений барабанщик Борис Борухович.

Нові ансамблі випробовувалися через «Музичну вітальню». Так, Олександр Калантирський створив гурт разом із відомим саксофоністом Геннадієм Івченком. Вони запросили до співпраці молодого контрабасиста Олега Безвіконного та ветерана ударника Віталія Мачуліна. Сплав молодості й досвіду дозволив музикантам виконувати як традиційний джаз, так і сучасні композиції.

У 1986 році з Вірменії, пропрацювавши там 6 років, повернувся піаніст Анатолій Алексанян і створив незвичайний ансамбль «Джаз імпресіоністів». Усі знають музику Равеля, Дебюссі, Сен-Санса. А от імпресіонізм у джазі? То було щось нове! Навколо оригінальної ідеї Алексаняна згуртувалися однодумці: вібрафоніст Сергій Хмельов, контрабасист Валерій Озеран і барабанщик Олександр Береговський. Ідеї Анатолія підтримала популярна співачка Наталія Гура.

На рубежі 1990-х на повний голос заговорило про себе естрадно-джазове відділення Київського музичного училища. Від 1980-го, коли воно було відкрите за участю видатного українського знавця джазу і музично-громадського діяча Володимира Симоненка, відбулося кілька випусків молодих музикантів. Цікаво зазвучав джаз-оркестр, створений зі студентів і педагогів училища. Усім запам’ятався яскравий концерт у «Музичній вітальні», коли спочатку виступив ансамбль педагогів, а потім до них приєдналися студенти. Пізніше оркестр під орудою Анатолія Шарфмана виступив на фестивалях у Києві, Львові, Одесі, Ростові-на-Дону, Карлсруе (Німеччина).

Іван Карабиць

У 1986 році після перерви відновив роботу Київський джаз-клуб (КДК). Його головою обрали відомого композитора Івана Карабиця. У травні 1988 року в Києві пройшов Всесоюзний джазовий фестиваль «Голосієве-88», у якому взяли участь провідні джазові музиканти України і союзних республік, гості з Польщі. Концертні програми фестивалю вели Петро Полтарєв і я.

Фестиваль показав, що та основа, яка закладалась із середини 1970-х років у Києві, дала плоди. Освіта, яка отримується в училищі й концертні виступи в «Музичній вітальні» відіграли свою роль.

На жаль, джазовий фестиваль «Голосієве», який повинен був стати традиційним, пройшов лише раз. І взагалі київський джаз, утім як і вся країна, на початку 1990-х, опинився на роздоріжжі. А як він відроджувався далі, – то зовсім інша історія.

Андрій ШЕЛОМЕНЦЕВ