Поділяю думку Віталія Портникова, що навіть під час війни люди хочуть і прагнуть мати повноцінне життя, особливо ж, коли війна триває вже не один рік. Щоразу, скрізь і завжди абсолютно щиро звучать слова вдячності воїнам-захисникам за саму можливість жити і по-новому сприймати й цінувати звичні, буденні радощі. Ще більш уважними та люблячими стають батьки і дорослі, адже нашим дітям війна вкоротила дитинство, юність, затьмарила життєву весняну пору, спотворивши уявлення про спокій і захищеність.
Активніші зусилля тепер потрібні також, аби повернути дітям територію втіхи й творчості, де є можливість спілкуватися з мистецтвом, виявляти своє обдаровання. Тож будь-який крок, намір і бажання відродити ознаки мирного життя, надати дітям радість творчого змагання стає проявом захисту країни та її майбутнього.
Ось такий висновок викликав особисто в мене проведений в Одесі V Міжнародний конкурс Odesa Music Olymp-2024, якому передував VІІ Всеукраїнський музично-теоретичний конкурс (Odesa Music Olymp поєднує обидва музичні змагання). Про розширення цього важливого мистецького прихистку красномовно свідчить зростання в геометричній прогресії числа його учасників: якщо перший із трьох «воєнних» Музичних Олімпів зібрав 78 конкурсантів (і це не дивно), то цьогоріч кількість їх зросла до 321(!) – віком від 6-7 років до 30. Звісно, упроваджений ще з часів ковіду формат онлайн-конкурсу, залишається незмінним, що дає змогу залучити більше дітей з усіх регіонів України та інших країн світу.
Відтак, понад три сотні юних музикантів – представники 39-ти українських міст і селищ, а також Вірменії, Польщі, Литви, Франції, Німеччини, Великої Британії, Іспанії, Хорватії, Румунії, США та Китаю збагатили нинішній музичний простір! Ясна річ, що серед зарубіжних конкурсантів є й вимушені переселенці з України, які в такий спосіб не втрачають зв’язок із Батьківщиною.
Навіть найгарячіші сьогодні міста України – Харків, Дніпро, Бахмут теж вразили успіхами юних музикантів. Зокрема, беззаперечні Гран-прі здобули мешканці Дніпра – читирнадцятирічний акордеоніст Ельдар Єфіменко та віолончелістка Лілія Заїчко, володарі перших премій Марк Сєров (кнопковий акордеон), Надія Миколайчук (номінація «вокал»), Софія Фатєєва-Каріна і Дришлюк (флейтовий дует). Харків теж «забрав» чимало вищих нагород: Діана Стогнушенко отримала перше місце в номінації «фортепіано», а її колега по інструменту Катерина Іщук стала володаркою другої премії, так само, як і Веніамін Андреєв (маримба) та юні флейтистки Анастасія Свергуненко й Олена Серік. (Раджу ознайомитися на сайті конкурсу з іменами усіх переможців: https://www.omofestofficial.com)
Узагалі-то, навряд чи варто зараз розрізняти українські родини за місцем перебування: кожна з них переживає воєнний стан, пам’ятає жахи і загрозу вторгнення ворога-нелюда, оберігає своїх дітей. Тож, усі учасники, їхні батьки та педагоги заслуговують нині ще більшої поваги та підтримки. Скажімо, зібрати сьогодні хор, проводити репетиції, досягаючи художніх висот, видається своєрідним професійним і волонтерським подвигом.
Слухаючи на конкурсі студентський хор Одеської національної музичної академії, захоплюєшся якістю його звучання, тембральною свіжістю голосів, фаховою майстерністю. Зрозуміло, що хор очолює знана спеціалістка, досвідчена хормейстерка Галина Шпак, але ж відчувається також і «емоційний адреналін» самих співаків, що сприймається, як протидія чомусь ворожому та агресивному. Отже, нагородження цього молодіжного співочого колективу Гран-прі є не тільки оцінкою їхнього мистецтва, а й виявом респекту і підтримки.
Власне, на те саме заслуговують усі переможці (і не тільки) Odesa Music Olymр. Наприклад, володарі першої премії – десятирічний скрипаль Яків Марченко з Ірпеня, талановита піаністка Еріка Ніколь Голмстром із Миколаєва, десятирічна піаністка Світлана Варданян з Єревана, або одеситки Жасмін Подружина (номінація «фортепіано») та саксофоністка Євгенія Ковтун, чи юна флейтистка зі Львова Катерина Каличак, або ж ансамбль ударних інструментів «InRytmo» з Житомира, чи кияни – дванадцятирічний віолончеліст Роман Аксіоненко і саксофоніст Марк Таєцький.
Одну з Гран-прі конкурсу здобув киянин Іван Лисковець, що вкотре показує наскільки важливе існування традицій виконавської школи. Адже Іван представляє клас Юрія Василевича – відомого майстра гри на саксофоні та кларнеті, засновника й керівника легендарного Київського квартету саксофоністів, ініціатора відкриття в Київській консерваторії класу саксофона.
Примітно, що духові інструменти потрапили в трійку найбільш «рейтингових» цьогорічного конкурсу. Фортепіано, як завжди, залишається на першому місці, що теж викликає позитив: себто в родині зберігається стаціонарний інструмент, можливість займатись на ньому під наглядом професійних педагогів. Другу позицію за кількістю учасників зайняла номінація «вокал», яка стала й лідером за числом переможців серед номінацій. Уявіть собі – сім перших (серед них дев’ятирічний Євген Потапкін із Краматорська і десятирічний одесит Давид Бутко), дев’ять других і сім третіх премій!
Чисельність «кращих» цьогоріч «зашкалює». Звісно, музична Україна завжди була, є і буде багатою на таланти, але й ставлення журі до своїх оціночних обов’язків, залишаючись цілком об’єктивним, змінюється в бік ще більшої підтримки та заохочення. Наведу «географію» переможців, приміром, серед «струнників» – Ірпінь, Ямпіль, Львів, Вроцлав (Польща), Київ, Тернопіль, Бровари, Дніпро, Луцьк, Одеса, Корунда (Іспанія), Харків, Миколаїв.
Приємно здивували представники французького міста Марселя, які стали володарями других і третіх премій у номінації «народні інструменти» – Алексадра Оганян, Ліза Дердерян, Лоріна Біргін, Кіран Арно. Для участі в конкурсі вони обрали давній вірменський народний інструмент канон, поширюючи в такий спосіб у Франції частинку своєї традиційної культури. Варто відзначити також обдарованих маленьких братів Арама та Арташа Хачатрян із вірменського Раздана (друге місце), котрі вправно, як на їхній вік, грають на сантурі – народному інструменті, що нагадує українські цимбали.
Учасники в номінації «ансамблі, хори, оркестри» виявилась, як і попередні роки, в меншості. Окрім уже згаданого одеського студентського хору (Гран-прі), більш мобільними є камерні ансамблі. По суті, всі учасники в цій категорії отримали призові місця.
Присутність в Odesa Musiс Olymp номінації «композиція» я відзначила б як нетипову для музичних конкурсів, що обмежуються зазвичай виконавськими змаганнями. Логіка такої позиції, вочевидь, – посилити творче спрямування, розширити конкурсний формат і привернути увагу якомога більше юних музикантів.
На мій погляд, 15 юних композиторів – зовсім немало в нинішній час, особливо, якщо 10 посіли призові місця. Серед них і найменші – одесити: дев’ятирічний Ян Іванов (друга премія), десятирічна Кіра Григор’єва та дев’ятирічна Нонна Абуладзе (треті місця) і їхні старші колеги – теж з Одеси Марія Берестова (друге місце) та Анастасія Яковлева (третє місце), кияни Давид Крайнєв і Тимофій Григоров (друга премія) і Дарія Ованнісян зі столиці Польщі (третє місце). Лідерами з-поміж молодих композиторів стали Данило Матвієнко та Марія Берестова – представники Одеської національної музичної академії, вихованці класу відомої композиторки Кармелли Цепколенко.
І вже справжнє «ноу-хау» від одеського конкурсу – номінація «сольфеджіо», з якої, власне, і розпочалась біографія Odesa Musiс Olymp. Цьогоріч юні музиканти вже всьоме змагаються в знаннях із теорії музики, слухового аналізу, в написанні ритмічного та мелодичного диктантів. Дивовижно, але взяти участь у рішенні складних музичних завдань зголосилось 172(!) юних теоретиків. Рівень їхньої підготовки вражає: тільки перші місця здобули 60(!) школярів і студентів, уже не кажучи про другі та треті.
Однією з героїнь у номінації «сольфеджіо» стала Ангеліна Неволько з селища Великий Любінь Львівської області, якій, попри втрачений зір, вдалось успішно пройти всі теоретичні завдання. Лише одного балу їй не вистачило для досягнення другого місця. Адже програма набору нот для незрячих дуже складна і потребує подальшого удосконалення. Скажімо, партії правої і лівої рук набирають на окремих аркушах і доводиться правою рукою читати пальчиками, а лівою грати прочитане й навпаки, що потребує особливо добрих слуху і пам’яті.
Порадували успіхи учнів із маленьких містечок і селищ, які знаходяться в тіні освітніх центрів великих міст. Правду кажучи, деякі географічні назви, завдяки конкурсу, я дізналась уперше. Але якщо Анастасія Гнатюк із селища Теофіполя що на Хмельниччині, або Іван Савчук з містечка Новоселиці Чернівецької області, чи Катерина Семенець з селища Борової (Київська область), або Михайло Войтичук із райцентру Рожища Дніпропетровської області (список можна продовжити) отримують перші місця з професійних музичних знань, то слід вигукнути «браво» і їм, і батькам, і їхнім педагогам. Так само, як і Олені Хабенко та Дар’ї Кузнєцовій (друге місце) з Бахмутського(!) фахового коледжу культури і мистецтв імені Івана Карабиця та багатьом-багатьом іншим (ще раз відсилаю до сайту конкурсу з прізвищами переможців).
До речі, всі учасники отримали грамоти від організаторів Odesa Musiс Olymp. Проте особливою його відзнакою стануть гала-концерти переможців на головному концертному майданчику Одеси – на сцені Одеської філармонії, за участю філармонійного камерного оркестру під орудою маестро Ігоря Шаврука.
Як відомо, кожний конкурс чи фестиваль починає, очолює й організовує певна конкретна постать. Odesa Musiс Olymp придумала, ініцюювала і незмінно проводить неймовірна особистість – високий профі-музикант, пасіонарна діячка, молода, гарна жінка Асмік Хачатрян. Її команда – це лише кілька людей, які тримають фахову та організаційну планку заходу на найвищому рівні.
Будь-який конкурс визначається, насамперед, рівнем його журі (на сайті можна ознайомитися з кожним його представником). Асмік вдалося залучити в журі Odesa Musiс Olymp авторитетних, відомих музикантів із різних країн. Назву прізвища лише голів номінацій: «фортепіано» – знана піаністка, професорка Ольга Ліфоренко, «струнні» – відома скрипалька Мирослава Которович, «композиція» – лауреатка Національної премії імені Тараса Шевченка, професорка Кармелла Цепколенко, «народні» – професор Артем Ніжнік (Ізраїль), «духові» – професор Литовської академії музики і танцю Робертас Бейнаріс, «ансамблі, хори, оркестри» – концертмейстер оркестру опери Валенсії, професор Королівського коледжу музики в Лондоні Андрій Війтович, «вокал» – солістка Одеського національного академічного театру опери та балету Тетяна Спаська, «сольфеджіо» – заступниця директора Одеського музичного ліцею імені Петра Столярського, кандидатка мистецтвознавства Олена Кучма.
Словом, Одеський Музичний Олімп повністю виправдовує свою назву як вершину досягнень дитячих мрій і сподівань, як місце, де панують музика, творчість і любов. Адже у відгуках після конкурсу йдеться про радість переможців, захоплені враження від участі, а головне – про «уважне, мало не родинне ставлення до дітей»!
Леся ОЛІЙНИК, голова журі Odesa Musiс Olymp
