У Чернігові презентували оновлену музичну казку «Неймовірні пригоди Тузика»

99

Прийде час, коли закінчиться війна і стане сторінкою історії України – героїчною і водночас трагічною, яку діти вивчатимуть за шкільною програмою. Та пам’ять про важку добу воєнного лихоліття нинішні й наступні покоління українців нестимуть усе життя

Найглибшими поміж спогадів будуть дитячі враження: від вибухів снарядів і зруйнованих будинків, життя в холодних квартирах без води й світла, нагальної потреби ховатися у підвалах після виття сирен повітряної тривоги. Як же хочеться, щоби, крім тривожних рефлексій і невигаданих страхів, у дитячій пам’яті залишилися світлі промінчики радості й добра – від чиєїсь турботливої уваги, яблучка чи цукерки з гуманітарної допомоги, безпечної прогулянки заквітчаними алеями міста з рідними, щасливої зустрічі з казкою у храмі мистецтва.

Прагнучи додати яскравих вражень у чуттєвий дитячий світ, артисти Чернігівського музично-драматичного театру імені Тараса Шевченка минулої суботи запросили малечу на поновлену веселу музичну казку «Неймовірні пригоди Тузика». Кілька років тому її поставила режисерка Тетяна Шумейко у співдружності з чернігівськими авторами – драматургом Юрієм Васюком і композиторкою Маргаритою Демиденко.

Захоплено спостерігали юні глядачі за сценічним дійством про відважного Тузика, котрий приїхав на гостини з міста й став героєм неймовірних пригод на селі. Вони гучно попереджали про небезпеку мешканців сільського подвір’я, коли на сцені з’являлися злодійкувата рудохвоста лисиця та сірий вовк. Абсолютні симпатії малюків завоювали досвідчений охоронець господи пес Бровко й хоробрий Тузик, роль якого в оновленому складі виконавців зіграв Станіслав Аракільян.

На превеликий жаль, за пів години після початку вистави пролунав сигнал повітряної тривоги й працівники театру з міркувань безпеки запропонували глядачам та артистам перейти до укриття. Варто зауважити: діти разом із батьками терпляче перечекали двадцятихвилинну перерву, раз-по-раз запитуючи щодо продовження спектаклю. І скільки ж було радощів, коли тривогу відмінили й щасливі дітлахи, повернувшися до театральної зали, змогли додивитись цікаву історію, які на радість дітлахам закінчилися добре.

Тож побажаємо нашій чернігівській малечі якнайбільше радісних вражень, аби їхня дитяча пам’ять, окрім спогадів про жахи війни, зберігала промінчики світла і щасливі миті дитинства від зустрічі з казкою.

Раїса МІНЕНКО