4 серпня. Національний симфонічний оркестр. Солістка – Вероніка Лемішенко (арфа)

У зв’язку з цим концертом спадають на думку відомі рядки Павла Тичини: «Арфами, арфами – золотими, голосними / обізвалися гаї самодзвонними…» Адже центральним музичним інструментом вечора буде Її величність арфа! Соло арфи у виконанні Вероніки Лемішенко у супроводі оркестру прозвучить у двох творах концертної програми – це музика Клода Дебюссі та Моріса Равеля. Імпресіонізм, який ми пов’язуємо з іменами обох композиторів, здається, був би немислимий у музиці без арфи – її витончених інтонаційних переливів, фарботонів, світлотіней.

Вероніка Лемішенко – знана українська арфістка родом із Харкова, засновниця конкурсу «Арфові барви» у рідному місті, лауреатка міжнародних фестивалів і конкурсів в Україні, Франції, Великій Британії, Іспанії, Греції. Входить до складу Ради директорів Усесвітнього арфового конгресу (WHC) та Міжнародної спілки музичних конкурсів (EMCY).

Через повномасштабну війну музикантка змушена була евакуюватися: нині вона тимчасово живе і працює у Хорватії, де стала солісткою Хорватської національної опери (HNK). Дає благодійні концерти, майстер-класи, кошти з яких «Благодійний фонд Вероніки Лемішенко» передає на потреби ЗСУ, волонтерів, шпиталів, притулків для тварин.

Серед планів на майбутнє у Вероніки Лемішенко – фестивалі у Бельгії, Італії, Австрії, тур Великою Британією з Національним заслуженим академічним симфонічним оркестром України. Адже з ним музикантка продовжує співпрацю, у тому числі й виступить на одній сцені у Колонному залі імені Миколи Лисенка Національної філармонії України.

7 серпня. «Київська камерата»: Моцарт, Березовський, Мендельсон

Національний ансамбль солістів «Київська камерата» під орудою диригента Олега Маринченка запрошує насолодитися класикою. У програмі – Максим Березовський, Вольфганг Амадей Моцарт і Фелікс Мендельсон. І хоча музика перших двох композиторів за стилем здаватиметься чимось схожою (що не дивно, бо жили вони сучасники), пам’ятайте: один із них – українець.

На фасаді музичної академії італійського міста Болоньї є меморіальна табличка Максиму Березовському. Поруч – пам’ятна дошка ще одному талановитому іноземцю, котрий тут навчався: австрійцю Вольфгангу Амадею Моцарту. Втім ім’я Моцарта нині відоме на цілий світ, музика його вже не одне століття не сходить із концертних майданчиків. Тоді як творча спадщина Березовського, який народився у Глухові на Сумщині, потрошку торує шлях до слухача.

До якогось моменту він був знаний як творець «російського хорового концерту» (серед цих творів найвідоміший – «Не отвержи мене во время старости»). Насправді Максим Березовський, окрім духовних концертів, також написав оперу, низку інструментальних опусів, зокрема, камерних симфоній. Лише 2002-го, тобто майже через 200 років по смерті композитора, в архівах Ватикану було знайдено його Симфонію № 1 до-мажор, що вважалася втраченою. Кілька років тому твір прозвучав в Україні.

У виконанні «Київської камерати» ми почуємо Симфонію № 2 соль-мажор: твір досконалий як за формою, так і за рівнем володіння мистецтвом контрапункту, – однією з найскладніших у музиці технік композиції.

Солісти – Ярослава Некляєва (арфа), Дмитро Кузьмін (флейта), Катерина Бойчук (скрипка).

8 серпня. Енніо Морріконе: музика до кінофільмів

У виконанні Національного академічного духового оркестру України під орудою Олексія Рощака знову звучатимуть твори одного з найвідоміших кінокомпозиторів нашої епохи – італійця Енніо Морріконе. Ви зможете не лише насолодитися музикою, а й побачити на великому екрані Колонного залу фрагменти улюблених кінострічок: «Недоторканні», «Місія – невиконувана», «Хороший, поганий, злий», «Приходь одного вечора повечеряти», «За жменю динаміту» та інших.

В аранжуваннях Енніо Морріконе є й класика, джаз, італійський фолк, і авангард, і рок-н-рол. Цього літнього вечора програма концерту «Лицар кохання» створить особливий настрій, а також занурить в атмосферу подій знаменитих кінофільмів.

9 серпня. Київський камерний оркестр: Бах, Гендель, Марчелло

Київський камерний оркестр представить барокову музику.

Concerti grossi Георга Фрідріха Генделя – вершина його інструментальної творчості. За трактуванням жанру Гендель тут найближчий до Арканджело Кореллі. Порівняно з органними, оркестрові концерти простіші, суворіші за мелодикою і фактурою, композиційно лаконічніші. Concerti grossi швидко завоювали величезну популярність у широкої публіки, особливо в Англії та Німеччині ще за життя автора.

Алессандро Марчелло (1669–1747) – італійський композитор, який народився, працював і помер у Венеції, – був сучасником Баха й Генделя. Утім, хоч і менш знаний за знаменитих колег, він залишив доволі цікаву творчу спадщину. Сучасники вважали його аматором, адже писав музику виключно для власного задоволення. Водночас основними сферами його діяльності були математика, філософія й поезія. Серед музичних творів – сольні кантати й скрипкові сонати, близько двох десятків камерних концертів для різноманітних інструментів. Власне, один із найвідоміших – ре-мінорний Концерт для гобоя, вперше опублікований 1717 року, й прозвучить.

Особливо популярною є музика другої частини вечора. Знамените Adagio Марчелло. Перекладення цього концерту для клавіра свого часу здійснив ніхто інший, як Йоганн Себастьян Бах.

10 серпня. «Учні чаклуна». Концерт пам’яті Ігоря Палкіна

Концерт «Учні чаклуна» диригентка Наталія Стець присвячує пам’яті вчителя й друга, знаного українського диригента Ігоря Палкіна. У програмі – музика Густава Малера, Моріса Равеля, Поля Дюка, Фелікса Мендельсона-Бартольді.

Ігор Палкін пішов у засвіти після тяжкої тривалої хвороби у серпні минулого року. Це, безумовно, велика втрата для української музичної культури, зокрема професійної спільноти Національної філармонії України.

Маестро працював з Академічним симфонічним оркестром філармонії упродовж двадцяти п’яти років, починаючи від 1997-го. Фанатично відданий справі, він виступав на сцені практично до останніх днів. Як грім серед ясного неба, пролунала звістка про відміну його репетицій, а відтак і концертів… Ігор Палкін здійснив низку оперних постановок, невтомно пропагував шедеври світової класики, знайомив слухачів із найкращими творами українських композиторів. Працював у Національній музичній академії України, де виховав плеяду українських диригентів нової генерації. Наталія Стець – одна з них.

Наталія Стець – володарка Гран-прі Всеукраїнської музичної олімпіади «Голос країни» під патронатом Євгена Станковича в номінації «Симфонічне диригування». Вона поставила оперу Дмитра Бортнянського «Алкід». Виступала на численних фестивалях, зокрема, брала безпосередню участь в озвученні німого фільму Альфреда Хічкока «Шантаж» у рамках освітньої програми для кінокомпозиторів за підтримки British Council.

11 серпня. Національний симфонічний оркестр України. Солістка – Єва Рабчевська

Благодійний фонд VERE MUSIC FUND і Фундація Лятошинського у співпраці з Національним заслуженим академічним симфонічним оркестром України під орудою диригента Володимира Сіренка представлять концерт із творів Ріхарда Штрауса, Бориса Лятошинського, Ференца Ліста й Макса Бруха. Солістка – Єва Рабчевська (скрипка).

Єва народилася 1996 року у Львові. Закінчила Львівську спеціалізовану музичну школу імені Соломії Крушельницької та Київську спеціалізовану музичну школу імені Миколи Лисенка. Згодом продовжила навчання у Братиславській консерваторії. Навчалася також у Queen Sofia College of Music у Мадриді та Hochschule für Musik Hanns Eisler у Берліні. Нині – вона студентка берлінської Karajan-Akademie. Вже сьогодні музикантка має запрошення на роботу у складі легендарного оркестру Berliner Philharmoniker.

Єва Рабчевська – лауреатка кількох міжнародних конкурсів, зокрема, імені Королеви Єлизавети, Кароля Ліпінського та Генрика Венявського, Яши Хейфеця, Штутгартського конкурсу скрипалів. Перемога в останньому (2021) – це також унікальна можливість, надана артистці, концертувати з інструментом Giovanni Batista Guadagnini 1746 року.

У концерті з Національним симфонічним оркестром Єва Рабчевська виконає соль-мінорний скрипковий Концерт № 1 німецького романтика Макса Бруха. Твір присвячено видатному скрипалю Йозефу Йоахіму, другу композитора. Він належить до найхарактерніших зразків скрипкового концерту епохи романтизму, апелюючи до творів цього жанру двох знаменитих попередників – Людвіга ван Бетховена і Фелікса Мендельсона. Усі три частини витримані у сонатній формі, що не цілком звичайно, проте Брух трактує її у нестандартному ключі.

Слухаючи цей найвідоміший твір композитора, публіка матиме можливість поринути в атмосферу лірики й просвітлення, пік якої припадає на середню частину, у яку безпосередньо перетікає вступна перша. Рухливий оптимістичний фінал веде музичну фабулу опусу до життєствердного підсумку.

У цій ефектній програмі також прозвучать: Симфонічна поема «Дон Жуан» Ріхарада Штрауса, Симфонічна балада «Гражина» Бориса Лятошинського та Симфонічна поема «Мазепа» Ференца Ліста.

12 серпня. Органний речиталь Валерії Балаховської

Валерія Балаховська – одна з найкращих українських органісток. Цим дивовижним інструментом – камертоном «музики сфер» – вона зацікавилась ще у музичній школі, беручи факультативні заняття у Володимира Кошуби. Вищу музичну освіту в Київській консерваторії отримала за фахами «фортепіанне мистецтво» й «орган». Відтак продовжила вдосконалювати майстерність у провідних професорів Німеччини, Словаччини, Швейцарії та Австрії.

Гра Валерії Балаховської – це бездоганна техніка, осмислена артикуляція, глибокий звук, розуміння стильових особливостей музичного твору й спектра можливостей органа. Усе це робить її виступи незабутніми.

У програмі органного концерту прозвучать твори як давніх майстрів (Йоганна Себастьяна Баха й Дмитра Бортнянського), так і українських композиторів минулого й сучасності (Миколи Колеси, Євгена Льонка і Віктора Гончаренка).

14 серпня. Вівальді, Гоноболін. «Пори року»

Свої «Пори року», як відомо, створило чимало митців, і не лише в музиці. Дуже вже благодатною є тема, що передбачає як живописне змалювання природи, так і можливість вираження філософського ставлення до життя. Одним із найвідоміших шедеврів епохи бароко є знаменитий цикл для скрипки з оркестром «Пори року» Антоніо Вівальді.

Національний ансамбль солістів «Київська камерата» й багаторічна солістка, а віднедавна очільниця колективу, скрипалька Богдана Півненко виконають в одному концерті «Пори року» Вівальді й сучасного українського композитора Олександра Гоноболіна. Диригенти – Олег Маринченко та Олександр Гоноболін.

Олександр Гоноболін – почесний громадянин Херсона. Маестро знаний передовсім як скрипаль-віртуоз, однак сценічну діяльність успішно поєднує із композиторською творчістю. Автор понад 200 творів різних жанрів, багато з яких увійшло до репертуару виконавців в Україні й за кордоном. Це насамперед опуси для скрипалів і віолончелістів.

Зокрема, на початку повномасштабного вторгнення росії в Україну під звуки сирен і снарядів, що розривалися, композитор написав в окупованому Херсоні п’єсу для скрипки з оркестром «Плач скрипки». На щастя, після двох місяців в окупації музикантові вдалося покинути місто. «Виїхав завдяки сестрі, яка наполягла на цьому, – розповідає. – Згодом я зрозумів, що мене б спіткала доля Юри Керпатенка…»

Гоноболін займається і диригентською практикою. Як диригент і композитор він постане й на цьому концерті.

За інформацією пресрелізу