Ганна Гаврилець і її ораторія «Віють вітри»

351
Share Button

Подією минулого року можна назвати концерт, який відбувся у рамках ХХІХ Міжнародного «Київ Музик Фесту-2018» у Національній філармонії України

Він був присвячений 100-річчю місії Олександра Кошиця. У концерті прозвучали твори відомої української композиторки Ганни Гаврилець у виконанні уславленого Муніципального академічного камерного хору «Київ» (художній керівник і диригент – Микола Гобдич).

Концерт представив слухачам два напрямки творчості видатної мисткині сучасності. У першому відділі прозвучали духовні твори композиторки – псалми та молитви. У другому – вельми очікуваний публікою твір «Віють вітри», ораторія для мішаного хору, ударних і народних інструментів (на матеріалі історичних пісень, записаних Олександром Кошицем).

Якщо композиції першого відділу вже звучали 31 травня у Лютеранській церкві Святої Катерини, то ораторію «Віють вітри» було представлено як світову прем’єру, – в цьому і полягає подієвість філармонійної імпрези.

Юрій Чекан

Вступне слово перед другим відділом відомого музикознавця, доктора мистецтвознавства Юрія Чекана містило дуже важливу інформацію про написання ораторії «Віють вітри», історичне значення місії Олександра Кошиця, його обробок українських народних пісень і всієї роботи сучасної композиторки Ганни Гаврилець над безцінним скарбом пісень, які зібрав Олександр Кошиць. До речі, Юрій Чекан написав до CD, випущеному хором «Київ», блискучу статтю з історичним екскурсом і грунтовним аналізом походження пісень, які під талановитою рукою Ганни Гаврилець знайшли нове опрацювання, зазвучали по-сучасному.

Перший відділ концерту зачарував слухачів особливою молитовністю і сповідальністю кожного номера, а особливо таких псалмів, як «Боже мій, нащо мене Ти покинув» (псалом № 22). Написаний ще у 2001 році, цей твір дуже популярний в Україні. Його співають майже всі професіональні хори. Це почалося після перемоги Ганни Гаврилець на Всеукраїнському конкурсі композиторів «Духовні псальми», коли композиторка стала володаркою Гран-прі, першої премії та призу глядацьких симпатій.

Отже Микола Гобдич відкрив для себе і свого хору непересічний талант Ганни Гаврилець ще у 2001 році. Але зараз, у 2018-му цей твір, та й інші інтерпретації духовних композицій авторки прозвучали ще досконаліше, глибше, розкриваючи слухачам неперевершену красу і високий духовний злет її творчої думки про вічні людські цінності.

Микола Гобдич

Хор «Київ» під орудою визнаного хорового майстра Миколи Гобдича досягнув найвищої майстерності у звукофарбах, тонкощах динаміки та збалансованості в ансамблевому звучанні. Усі номери, а особливо «Тропар до Пресвятої Богородиці», – то були справжні молитви. Дуже влучно їх поєднували флейтові соло (автор – Ганна Гаврилець), які щоразу, ніби імпровізуючи, настроювали слухачів на звучання наступної композиції. Тут слід віддати належне Миколі Гобдичу, який завдяки такому музичному рішенню домігся сприйняття усіх частин циклу як справжньої музичної притчі.

А от у другому відділі перед композиторкою стояло складне завдання: віднайти власний підхід до кожної пісні й на цьому матеріалі створити сучасні хорові твори (бо не хочеться називати ці композиції обробками).

На презентації CD мисткиня розповіла, як їй доводилося вслухатись у звучання кожної історичної пісні й намагатися розкрити ті глибинні внутрішні ресурси, які заховані в мелодиці й тексті цих знакових пісень. Талантові Ганни Гаврилець притаманно знаходити в пісні особливості поліфонії, гармонії, тембрової драматургії, які допомагають розшифрувати код, що його несе в собі фольклорний зразок. Її композиції – це дійсно музично-поетичні картини визвольної боротьби українського народу за мотивами історичних пісень, записаних Олександром Кошицем.

Мисткиня так пише про свою роботу: «Щоразу заглиблюючись у безмежний простір історичних пісень, зібраних геніальним Кошицем, заново доводилось переживати усі драматичні і трагічні сюжети, закладені у цих народних шедеврах. І щоразу мене не покидала думка: “Це ж про нас, про ті події, які ми переживаємо нині”. Історія повторюється».

Справді, у кожній музичній картині відчувається небайдуже ставлення сучасного митця до змісту пісні. Виділяються обробки ліричних авторських пісень «Уже літ за двісті», «Ой горе тій чайці», «Ходить турок по риночку», історичні козацькі «Зажурилась Україна», «Та віють вітри».

Другий план пісень – бойові, героїчні «Максим козак Залізняк», «Їхав козак з України», «Ой на горі та женці жнуть», «Гей, ну, хлопці, до зброї», «Їхав козак з України». Блискучим доповненням і розкриттям героїки, переможної звитяги українського народу став номер «Козацька бойова» – аранжування для ударних Георгія Черненка.
Це стало справжньою кульмінацією концертного варіанту ораторії, у якій бойовий дух, народна всеперемагаюча сила та міць показані яскраво, підсилені режисерськими мізансценами Миколи Гобдича.

Але в програмі було знайдено беззаперечну фінальну кульмінацію. Це – виконання «Тропаря до Пресвятої Богородиці». Ота тиха молитва козацтва про майбутнє і мир несе справжнє світло, запалює надію в серцях слухачів. Надію, яка так нам потрібна сьогодні.

Повертаючись до вражень від другого відділу цього унікального концерту, хочу відзначити, що Микола Гобдич і Ганна Гаврилець виступили у виконавських рішеннях проекту як митці-однодумці.

Багатюща палітра музично-хорового письма Ганни Олексіївни – багатопланова фактура, пісенність у підголосковій поліфонії, виразність кожної хорової партії, особлива емоційна наповненість загального звучання, – усе вдалося відтворити Миколі Гобдичу з його особливою передачею в хорі «звукоплинності» (якої він довершено досягав у виконанні творів Валентина Сильвестрова).

Микола Гобдич, користуючись акустичними прийомами у звучанні хору, спромагається відтворити кожну музично-поетичну картину Ганни Гаврилець по-справжньому майстерно та виразно. Я б порівняла його роботу з суто хоровими барвами із вишуканими прийомами майстра-живописця. Можливо тому кожна картина Ганни Гаврилець вкарбовується у слухацьке сприйняття, – музика і її виконання наповнені живою людською емоцією.

Галина Степанченко

Шквал аплодисментів наприкінці концерту, збуджена історична пам’ять у слухачів, – усе свідчило, що ораторія-фреска Ганни Гаврилець – це справжня подія в музичному житті країни, Європи, світу.

Галина СТЕПАНЧЕНКО

P.S. Бажаю, щоб з ораторією Ганни Гаврилець «Віють вітри» Микола Гобдич із хором «Київ» у 2019 році повторив творчу місію – подорож Олександра Кошиця, – показавши всьому світові красу української музичної культури!

Share Button