«Kopā būt. Kopā just» (українською – разом бути, разом відчувати) – гасло цьогорічного ювілейного (до 150-річчя створення) Вселатвійського фестивалю пісні і танцю «DZIESMU UN DEJU SVĒTKI» [дзіесму ун дею светкі], що проходив у столиці Латвії з 30 червня до 9 липня

Гасло красномовне і виходить далеко за межі лише спільного хорового, оркестрового, танцювального виконавства. Це ще й про величезну всебічну підтримку України Латвією, зокрема, на фестивалі.

«DZIESMU UN DEJU SVĒTKI» спрямований на збереження і промоцію латиської традиції, латвійських композиторів, диригентів, колективів. Цьогоріч уперше (радянські роки не беремо, адже то – примусове) за його історію на одному з великих концертів виконано твір не латвійського композитора – Гімн України. А до об’єднаного 14-тисячного хору латвійських співаків доєдналася Львівська хорова капела «Дударик».

У команді диригентів церковного хору з 250-ти співаків «SVĒTKU DIEVKALPOJUMS» (Матіс Тучс, Гунтарс Праніс, Лінда Наудиня, Оксана Нікітюк) – українка. Мішаний хор «Sōla» на фінал хорового конкурсу в повному складі включно з диригентом Каспарсом Адамсонсом вийшов із жовто-блакитними стрічками. А на заключному концерті 16-тисячний хор присвятив перемозі України виконання твору Петеріса Плакідіса «Ar dziesmu dzīvība», про що оголосили зі сцени латиською і українською мовами.

Фестиваль амбітний, довгоочікуваний, включений ЮНЕСКО до списку шедеврів усної і нематеріальної спадщини людства. Перше, що привертає увагу гостя – стратегічна й креативна робота команди артменеджерів. Результат – квитки на всі хорові концерти розкуплено впродовж 15 хвилин після старту продажу за два місяці до початку фестивалю.

Цьогорічні «SVĒTKI» налічували біля 40 тисяч учасників, із яких 18 тисяч – співаки хорів: 271 мішаних молодіжних, 35 мішаних старшого віку, 80 жіночих, 23 чоловічих і 36 дитячих.

Фестиваль має кілька напрямів, але говоримо про хоровий – найяскравіший і наймасштабніший. Хорових подій була ціла низка: Відкриття фестивалю «Garīgās mūzikas koncerts» (українською – концерт духовної музики), фінал конкурсу аматорських хорів «Koru kari» (хорові війни), концерт Хору диригентів «Diriģents», концерт вокально-симфонічної музики «Šūpulis» (колиска), «Svētku dievkalpojums» (святкове богослужіння) та великі чотиригодинні хорові (14–16 тисяч співаків) концерти на естраді «Mežaparks»: «Tīrums. Dziesmas ceļš» (українською – поле, шлях пісні) й «Kopā augšup» (у перекладі – разом вгору).

Концерт-відкриття «DZIESMU UN DEJU SVĒTKI» – програма духовних творів, здебільшого написаних сучасними композиторами Латвії спеціально до ювілею фестивалю. У Ризькому кафедральному соборі за участі кращих професійних, навчальних і дитячих хорів Латвії звучали твори Удіса Праулиньша, Ерікса Ешенвальдса, Юріса Карлсонса, Яніса Калниньша, Єкабса Янчевскіса, Ріхардса Дубра. Майже вся програма – у виконанні обʼєднаного хору (близько 200 співаків) у супроводі симфонічного оркестру. В складі хору: Державний хор «Latvija», Хор Латвійського радіо, камерний хор «Ave Sol», мішані хори Музичної академії імені Язепса Вітолса, школи Ризького кафедрального собору, середньої музичної школи імені Й. Мединя, хор хлопчиків і хор дівчат «Tiara» Ризького кафедрального собору.

Як на мене, для одного невеликого храму – хор завеликий: і розміститися важко, і реверберація велика. Але ні! Злагодженість пречудова. На репетиціях – атмосфера позитиву, професійності й взаємоповаги всіх до кожного.

Відомі та шановані латвійцями хорові диригенти: Маріс Сірмайс, Айра Бірзиня, Мартиньш Клішанс, Сіґвардс Клява, Андріс Вейсманіс та Юрдіс Цабуліс почергово змінювали одне одного, майстерно диригуючи, творячи і даруючи атмосферу повної радості від спільного проживання народження нової Музики. Були й сольні номери для кожного з хорів, і варто визнати, що спів навчальних і дитячих хорів аж ніяк не поступався професіональним – ні за якістю звука, ні за вибором репертуару.

У рамках «DZIESMU UN DEJU SVĒTKI» проводиться конкурс аматорських хорових колективів: молодіжних, жіночих, чоловічих, сеньйорів. Сам конкурс триває протягом року по всій території Латвії, а от фінал «Koru kari», або хорові війни – безпосередньо на фестивалі в Ризі. Тут – найкращі любительські хори Латвії виборюють право на Ґран-прі «DZIESMU UN DEJU SVĒTKI» – найпрестижнішу хорову нагороду в країні.

Фінальні бої хорів йшли 12 годин поспіль, майже без перерв у двох локаціях: Великому залі Латвійського університету (мішані хори) та Золотому залі Латвійського товариства в Ризі (чоловічі, жіночі та сеньйори – хори старшої вікової категорії). Найсильнішою (за кількістю отриманих Гран-прі) і найпопулярнішою у слухачів вважається ліга мішаних хорів. Тому ще за годину до початку перед дверима вишикувалася довга черга охочих потрапити на кращі місця.

У репертуарі кожного з хорів – обов’язковий твір Петеріса Васкса «Savā tautā» (українською – в своїй нації) і твір на вибір: латвійського композитора на латиській пісенній основі. В журі: відомі латвійські диригенти Сігвардс Клява, Кріста Аудере, литовці Каспарс Путниньш та В. Ауґустинс та українка Анжела Масленнікова.

Цього року переможцем із 33 молодіжних хорів і володарем Гран-прі всього хорового конкурсу «DZIESMU UN DEJU SVĒTKI» став Камерний хор «Kamēr». Створений Марісом Сірмайсом ще 1990 року, він не раз виборював це звання. Виконання конкурсних творів і «Poēma jūrai» (українською – вірш морю) Адольфа Скульте під орудою Юрдіса Цабуліса, на мій смак (як згодом стало відомо, і на розсуд поважного журі також), було ідеальним, а перемога – очевидною.

Особисте: в якийсь момент я забувала, що слухаю аматорів. Професійний рівень як співаків, так і диригентів – дуже високий, інтонація майже бездоганна, трактування обов’язкового твору різна, і немає відчуття «déjà vu» після 33-х прослуховувань. Чітка організація в часі – без довгих оплесків і поклонів.

Хотілося б, щоби в українському хоровому світі звучали і запамʼяталися назви хорів та імена диригентів, чиє виконання і рівень репертуару вразили не менше переможців: Хор Латвійського університету «Juventus», диригент Валдіс Томсонс (І премія); Мішаний хор Латвійської академії культури «Sōla» диригент Каспарс Адамсонс (І премія); Мішаний хор «Maska», диригент Яніс Озолс (ІІІ премія); Мішаний хор Медичного університету імені Павла Страдиня «Rīga», диригентки Зане Зільберте й Евіта Таранда; Мішаний хор «Pernigele», диригентка Катріна Жибала.

Моїм переконанням завжди було, що диригент хору має бути першокласним співаком та ансамблістом і вже потім підходити до диригування хором. На жаль, у професійній академічній практиці така думка – не досить популярна й, скоріше, є винятком, ніж правилом.

Цінним і приємним спостереженням на фестивалі стало те, як гарно диригенти співають сольно. Тож, логічно, найповажніші та найвизнаніші диригенти Латвії обєдналися в хор (за ідеєю Інтса Тетеровскіса) й спільно з мішаним студентським хором Музичної академії почергово співали і диригували програму з творів латвійських композиторів у традиційному для фестивалю концерті Diriģents.

Наймасштабнішою хоровою подією «DZIESMU UN DEJU SVĒTKI», звичайно, був концерт-закриття об’єднаного хору з 16-ти тисяч співаків аматорських хорів «Kopā augšup» на спеціально побудованій з урахуванням акустичних потреб хору концертній естраді на 31,5 тисяч місць. До слова, сцена побудована таким чином і в такому місці, що не потребує додаткової підзвучки хору просто неба.

Для 18-ти почесних диригентів (Маріса Сірмайса, Лілії Зобенс, Сіґвардса Кляви, Андріса Вейсманіса, Каспарса Адамсонса, Юрдіса Цабуліса та інших) був сконструйований високий подіум, який за сценографією мав свій особливий сенс – таким чином процес координації між хормейстерами й співаками був полегшений. І хоча організувати таку кількість співаків видається неможливим, ансамбль був бездоганним. Думаю, справа не лише в диригентській техніці й харизмі керівників, а й у величезній любові, закоханості в хоровий спів кожного з хористів-аматорів.

Окрім багатотисячного хору, на сцені одночасно були танцювальні колективи, духові оркестри, ансамбль кокле (традиційний щипковий інструмент латишів), етновокальні та інструментальні групи. Здається, концерт слухала й дивилася вся Латвія: щасливці – у залі, хто не зміг дістати квиток – за сценою через монітори або в телетрансляції. Як сказала мені фольклористка, дослідниця, директорка Музею Кріш’яніса Барона в Ризі Рута Карклиня, латишів можна розділити на три групи: тих, хто співає, хто танцює і хто аплодує в залі.

У програмі концерту прозвучало 50 творів сучасних латиських композиторів і традиційні латиські хорові твори шанованих у Латвії композиторів Ерікса Ешенвальдса, Раймондса Тигулса, Язепса Вітолса та інших, які знають буквально всі. Тому зал підспівував, а потім і хор, і слухачі просили повторити твір. І після чотирьох годин концерту на прохолодному вечірньому балтійському повітрі – загорталися в пледи, пили чаї, але не йшли, а співали й співали хором.

Нам би відродити. І не лише. Нам би колективно безупинно вчитися, працювати і прогресувати.

Оксана НІКІТЮК