«Пікова дама» з українським диригентом Артемом Лонгіновим

205
Share Button

Нова постановка опери Петра Чайковського «Пікова дама» відбулася на міжнародному фестивалі класичної музики й опери, який щорічно проводиться у мальовничому німецькому містечку Гайденгайм. 25 липня за пультом стояв молодий український диригент Артем Лонгінов 

Напередодні свого оперного дебюту він розповідав про фестиваль і творчій досвід співпраці з автором ідеї та інтендантом – відомим німецьким диригентом, професором Вищої школи музики і театру Мюнхена Маркусом Бошем. Результати першої зустрічі були опубліковані у газеті Zahid.Net, https://zaxid.net/shhoroku_kilkist_muzikantiv_yaki_zalishayut_ukrayinu_zbilshuyetsya_n1485932

Друга зустріч з Артемом Лонгіновим відбулася вже після завершення Гайденгаймського фестивалю. Його значення для Німеччини дорівнює престижному австрійському фестивалю в Ерлі, тому оперний дебют українського диригента у проектах фестивалю – надзвичайно важливий факт, а також імпульс для промоції рідною державою молодих талантів, котрі поїхали навчатися і будувати свою кар’єру за кордоном.

Аделіна Єфіменко: Артеме, у яких проектах Гайденгаймського фестивалю Ви були задіяні останні роки як асистент інтенданта фестивалю Маркуса Боша?

Артем Лонгінов: Вперше я познайомився з фестивалем влітку 2017 року, коли грав на скрипці у складі фестивального оркестру. А вже наступного року працював асистентом-диригентом на постановках опер «Набукко» та «Ломбардці». Цього року моя функція як асистента розширилася – я проводив мовний коучінг, був музичним керівником дитячої опери, і, нарешті, отримав нагоду продиригувати новою постановкою опери «Пікова дама», здійсненою цього року німецьким режисером Тобіасом Гейдером.

А.Є.: «Пікова дама» – це одна з Ваших найулюбленіших опер, і Ви давно мріяли саме про такий оперний дебют! Які відчуття після виступу?

 А.Л.: Мрія здійснилася! Відчуття надзвичайно позитивні. Я гадаю, що здійснив максимум з того, що міг зробити на сьогоднішній день. Після вистави відчув величезне бажання надалі вдосконалюватися, накопичувати досвід і знання, працювати над наступними творами!

 А.Є.: Як відбувався процес Вашої роботи з оркестром Штутґартської філармонії? Які складові, який обсяг завдань асистента необхідний для того, щоб вийти перед оркестром і бути готовим продиригувати таку складну партитуру?

А.Л.: Основна робота асистентів оперного фестивалю у Гайденгаймі відбувалася в першу чергу на сценічних репетиціях. Саме на цих репетиціях ми мали повну свободу дій. З іншого боку, це велика відповідальність. Нам доводилося бути і концертмейстерами, перегравати по декілька разів клавір опери на фортепіано, і, звичайно ж, диригентами, котрі безпосередньо працюють на репетиції крок за кроком, такт за тактом. До наших завдань входила також робота зі співаками. Ми відпрацьовували разом складні місця, виправляли недоліки, помилки, шукали логіку фразування, стилістичну відповідність. Особливо складним завданням виявилися темпові переходи і вдосконалення фонетики, адже ми мали інтернаціональний склад солістів. Звичайно, ті самі завдання вирішувалися і з хором.

А.Є.: Скільки часу знадобилося для репетицій?

А.Л.: Сценічні репетиції тривали загалом п’ять тижнів. Лише за тиждень до прем’єри до репетицій долучився оркестр. Саме тоді основну роботу перейняв інтендант та головний диригент Маркус Бош. Коли він розпочав оркестрові репетиції, спектр наших завдань змінився. З різних кутів залу ми вирівнювали баланс, пристосовувалися до акустики. Якщо виникали якісь проблеми, відразу обговорювали їх з головним диригентом.

А.Є.: Виконання опери оpen аir з природною кулісою середньовічної фортеці та у Конгрес-Холі – це зовсім різні речі. Концерти і вистави відбуваються за умов невдалої погоди саме у Конгрес–Холі. Зміни локацій вимагають вже неабиякого диригентського досвіду. Яким чином Ви, як асистент, співпрацювали з головним диригентом для вирішення таким проблем?

А.Л.: Так, ми мали у розпорядженні дві різні локації з абсолютно протилежною акустикою. У приміщенні Конгрес-Холу оркестр сидів досить глибоко в оркестровій ямі, де акустика наближена до умов звичайного оперного театру. Під час оpen аir оркестр знаходився ближче до сцени, збудованої перед старою фортецею, і сидів набагато вище. З точки зору акустики – це легше і приємніше для диригентів та співаків, а також для оркестру. Але водночас існувала небезпека. Оркестр може перекривати вокалістів.

А.Є.: Вокалісти впоралися з цими акустичними проблемами?

А.Л.: Я ретельно виправляв неточності у вокальних партіях і залишився задоволеним роботою вокалістів. Врешті-решт, згадую тепер з досвіду диригування цілою партитурою, що найголовнішим та найвідповідальнішим завданням під час репетицій був момент, коли Маркус Бош міг просто зупинити оркестр, вийти з оркестрової ями і попросити когось із асистентів продиригувати ту чи іншу сцену. Саме тоді він і мав можливість почути недоліки балансу оркестрових груп із зали. Власне це завдання для мене було найскладнішим, тому що такі ситуації траплялося несподівано. У будь-яку мить треба було зорієнтуватися, зібратися і достойно провести будь-яку сцену в опері. Причому диригувати треба максимально якісно, так, щоб навіть твої темпи максимально співпадали з темпами головного диригента.

А.Є.: Що Вас найбільше вразило у партитурі «Пікової дами»? На яких особливостях образної і тембрової драматургії Ви би наголосили у першу чергу?

А.Л.: «Пікова Дама» – одна з вершин світової оперної класики, у якій представлені найяскравіші досягнення, також у сфері оперної драматургії. Похмура атмосфера, неодмінна присутність передчуття неминучої смерті, специфіка подачі Чайковським характерів зробила оперу одним з найтрагічніших творів усього світового оперного репертуару.

У «Піковій Дамі» не існує драматургічних пластів, які композитор не залучив би до розвитку головного конфлікту опери. У їх взаємодії полягає безперервна інтонаційна динаміка цього твору. В опері для мене важливі два види драматургії – епічний, який створює баладну сюжетну лінію, і лірико-трагедійний, пов’язаний з лінією долі трьох головних персонажів – Графині, Германа і Лізи. Теми-образи опери чітко означені в інтродукції, а потім наскрізно пронизують всю оперу. При цьому провідні інтонаційно-образні сфери (рок і кохання) постійно трансформуються.

Цікаво вирішена композитором драматургія оркестрових тембрів. Я намагався особливо підкреслювати проведення низьких регістрів, особливо у мідних духових інструментів.

А.Є.: Через це музиканти, очевидно, зважилися на темпові зрушення?

А.Л.: Відомо, що у виконавській практиці творів Чайковського є багато традицій і штампів. Велика частка з них якраз торкається темпів. Коли я прослуховував різні записи опери «Пікова дама», то був здивований, що майже ніхто з диригентів не дотримується темпів, вказаних у партитурі композитора – майже усі темпи беруться повільніше. І власне, не тільки такі експерти творчості Чайковського, як Мравінський і Рождественський, а й західноєвропейські диригенти деякі епізоди надто сповільнюють, інколи навіть удвічі, ніж вказано в партитурі Чайковського. Поки що не можу для себе визначитися також з оригінальністю інтерпретацій, які я чув.

Однак, перед початком репетицій Маркус Бош попередив нас всіх, що хотів би відійти від різних штампів і чітко дотримуватися вказівок метроному за Чайковським. Саме так і відбулося потім. На мій погляд, саме з цієї причини наше виконання можна сміливо назвати «свіжим».

Ще вкрай важливим виявилося знайти до кожної теми особливу темброву фарбу, яка, на наш погляд, характеризує той чи інший персонаж. Для того, щоб отримати різноманітне звучання оркестру, застосовувалися абсолютно всі прийоми – vibrato–non vibrato, sul tasto–sul ponticello, артикуляції штрихів до різних темпових ефектів. Нам вдалося також досягнути максимальних нюансів pianissimo у фрагментах партитури з трьома-чотирма piano. Взагалі нам чимало вдалося!

А.Є.: Що відчуваєте, коли цей грандіозний фестивальний проект завершився?

Артем Лонгінов: Після того, як продиригував цілою «Піковою дамою», відчув сильні емоції, які для мене є абсолютно новими. Емоції від музикування за пультом оперної постановки кардинально різняться від тих, що були вже не раз, коли я диригував симфонічними концертами. На відміну від симфонічних концертів, де після кількох репетицій вже багато вдається самому оркестру і можна часом «відпустити» музикантів, дати можливість оркестру концентруватися самостійно и насолоджуватися процесом музикування, диригування оперою – це інший рівень відповідальності, концентрації та складності. Під час керування величезним оркестром, хором, солістами необхідно точно знати, у який момент ти маєш бути разом з оркестром, а коли допомагати співакам. Треба бути готовим будь-якої миті «залагодити» помилки, якщо не вдалося їх запобігти. Розслаблятися не можна ні на хвилину. Я здобув величезний досвід. Це було нелегко. За майже три години вистави я виклався більш ніж на 100 відсотків. Адже, насправді, не кожному з диригентів випадає оперний дебют саме з таким складним твором, як «Пікова дама». Але я дуже радий, що для мене все сталося саме так. Дуже допомогла впевненість, бездоганне знання партитури. Цей вечір залишиться у моєї пам’яті назавжди і я дуже сподіваюсь, що це була не остання опера в моєму житті!

А.Є.: Що для Вас як для диригента є успіхом?

А.Л.: Успіх для мене – це коли людина є не лише професійним музикантом і виконує свою роботу відповідально та якісно, а у першу чергу, коли їй в музиці є про що сказати. Саме ті диригенти, які привносять у кожне виконання щось своє, переконують та зацікавлюють своїми ідеями так, що їм беззаперечно вірять і підтримують усі музиканти оркестру, викликають у мене найбільшу повагу та захоплення.

Аделіна ЄФІМЕНКО

Фото – ©Oliver Vogel та з архіву Артема Лонгінова

Довідка

Артем Лонгінов – український диригент та скрипаль родом з Дніпра. Закінчив музичне училище при Дніпровській Академії музики ім. М. Глінки та Вищу школу музики і театру в Мюнхені за спеціальностями оркестрове диригування (клас проф. Маркуса Боша та проф. Георга Фрітча) та скрипка (клас проф. Ольги Блох-Войтової та проф. Інгольфа Турбана), наразі продовжує своє навчання на магістратурі. Як скрипаль виступав у ролі концертмейстера Молодіжного оркестру Німеччини та Симфонічного оркестру Вищої Школи Музики Мюнхена. Диригував такими оркестрами як Національний симфонічний оркестр Польського Радіо, Мюнхенський камерний оркестр, Грузинський камерний оркестр Інгольштадту, Штуттгартський філармонічний оркестр, Філармонічний оркестр Бад-Райгенгалю, Філармонічний оркестр північної Німеччини Росток, Мюнхенський симфонічний оркестр та Симфонічний оркестр Вищої Школи музики та театру Мюнхена. Брав участь у майстер-класах по скрипці у проф. Сергія Островського, проф. Бориса Кушніра та проф. Інгольфа Турбана, по диригуванню Руперта Губера, Рюдігера Лоттера, проф. Йормі Панули. В якості асистента працював у державному театрі Нюрнберга та на оперному фестивалі у Гайденгаймі. У квітні 2019 року Артем Лонгінов був прийнятий до Форуму Диригентів Ассоціації Німецьких музикантів. Є стипендіатом Фонду Орландо ді Лассо клубу Rotary Munich International.

 

Share Button