Пішов із життя Юрій Шамо

8
Share Button

Нещодавно надійшла сумна звістка з Німеччини. 25 серпня на 69-му році життя після тривалої тяжкої хвороби помер відомий композитор, піаніст, педагог, член Національної спілки композиторів України Юрій Ігорович Шамо, син класика української пісні Ігоря Шамо

15 років через стан здоров’я (невиліковна хвороба нирок) він прожив у іншій країні, адже тільки там йому могли допомогти. Але думками завжди був з Україною – підтримував тісний зв’язок зі Спілкою композиторів і в скрутні часи допомагав їй, чим міг, невтомно творчо працював, писав музику для виконання на наших міжнародних фестивалях, а останній свій твір – Симфонію № 10 (2015) назвав «Українською». Це визначення доволі часто повторювалося у його творах («Українська сюїта» пам’яті Миколи Лисенка, «Український реквієм» для мішаного хору, Цикл хорів на вірші Лесі Українки та інших), тому що надто багато воно для нього означало. Він дуже любив батьківщину і рідне місто.

Юрій Шамо народився 15 січня 1947 року в Києві. Зростав у атмосфері закоханості в музику і завжди мріяв стати композитором, – як улюблений тато. Згодом закінчив Київську музичну школу-десятирічку імені Миколи Лисенка, а в 1970-му – Київську державну консерваторію імені Петра Чайковського (клас професора, народного артиста України Андрія Штогаренка).

У 24 роки він уже член НСКУ, викладач, а згодом доцент Київського інституту культури, де працював до 1997-го.

Творчість Юрія Шамо завжди відзначалася жанровим розмаїттям. Із молодих років він був дуже працьовитим і багато встиг зробити за своє не таке вже й довге життя: 10 симфоній (дві для великого, решта – для камерного оркестру), два концерти для фортепіано з оркестром, концерти для флейти, скрипки, віолончелі, 11 струнних квартетів, 12 фортепіанних сонат, низка творів для баяна та акордеона, що нині окремо видані й дуже популярні в Німеччині.

А повз його знамениту Токату для фортепіано практично не пройшов жодний молодий піаніст – і в Україні, і у багатьох країнах світу. 2000 року він одержав звання «Людина року» Американського біографічного інституту за заслуги у розвитку камерно-інструментальної музики.

Юрій Шамо та його сестра Тамара, мешкаючи у землі Гессен в старовинному місті Фульда, надзвичайно активно популяризували нашу вітчизняну культуру в Німеччині. Там добре знають і поважають цю родину: Юрія як композитора і блискучого піаніста, Тамару – як талановитого педагога й організатора музичного життя. Завдяки останній у Німеччині виступали наші дитячі та молодіжні музичні колективи, звучала класична й сучасна українська музика. В усіх цих починаннях Юрій Ігорович неодмінно брав активну участь і таким чином спілкувався з Україною. Адже через медичні обмеження він так і не зміг знову побачити рідний Київ.

Композитор – рідкісна професія. Її представників дуже мало на цій землі, а тепер стало ще на одну обдаровану людину менше.

Правління Національної спілки композиторів України, всі спілчани, хто знав і поважав талановитого композитора, чемну, добру людину Юрія Ігоровича Шамо, згадують його в ці дні з щирим жалем і сумом. Нехай земля йому буде пухом!

Висловлюємо глибоке співчуття Тамарі Ігоровні Шамо, всім рідним і близьким покійного.

Правління Національної спілки композиторів України

Share Button