Роман Григорів: Хочу зіграти «Йова» у клубі ATLAS

3
Share Button

Нещодавня успішна прем’єра оновленої версії опери «Йов» закріпила успіх двох вересневих показів твору на «Гогольфест’і»

Ущерть заповнений півторатисячний зал Будинку культури КПІ захоплено переживав разом із виконавцями кожну мить біблійної історії про праведного Йова, переплетеної із текстами католицької заупокійної меси – реквієма. За 80 хвилин напруженої, зовні статичної вистави, насиченої досить різноплановою музикою (від авангарду, мінімалізма до року та фолку) ніхто не вийшов із зали, ні в кого не зателенькав телефон. Іще до прем’єри «Йова» мережа «дзвеніла» від численних відеосюжетів про підготовку опери, інтерв’ю з авторами музики Романом Григорівим та Іллею Разумейком, поясненнями ідей постановки та спробами осмислити й інтерпретувати це синтетичне дійство із відеопроекціями та звуком, виведеним через акустичні системи, – це «щось», зовсім не схоже на традиційну оперу. Гадаю, із часом йому дадуть ґрунтоване визначення і воно займе свою нішу у жанровій системі. Поки ж воно є живим, не скам’янілим – і це найзворушливіший момент.

Ось фрагменти розмови з одним із авторів музики – Романом Григорівим – щодо самого твору, перспектив його концертного життя і подальші творчі плани молодих експериментаторів.

Йов та реквієм

iyovДля нас це опера-реквієм. Драматургія в ній ораторіальна, статуарна. Спочатку ми хотіли, щоб наші солісти якось діяли на сцені. А потім від цього відмовилися, народивши нову концепцію. Ми не лише скомпілювали ці тексти, а й надали їм іншої якості. Бо навіть «Requiem aeternam» («Вічний спокій»), з якого традиційно розпочинається заупокійна меса, у нас з’являється уже ближче до кінця, в точці «золотого поділу». Перший номер – прелюдія, другий – увертюра. А потім – «Credo»: все починається з віри. «Credo» у нас зустрічається у творі навіть двічі, і двічі ми виходимо на рядок «Credo in unum Deum» («Вірую во Єдиного Бога»).

Книга Йова сама по собі дуже виділяється з усіх біблійних текстів не лише своїми літературними якостями. Ця історія не суто релігійна, вона набагато ширша за змістом. І є нині дуже актуальною саме для України. Коли, здавалося б, вже немає перспектив, немає майбутнього, настав end of the end, з’являється світло в кінці тунелю. Йов вірив до кінця, навіть тоді, коли не було кому й у що вірити. А реквієм – це усі страждання Йова, ліфт, що опускається у безодню, щоразу нижче.

Йов та опера

«Йов» ділиться умовно на три акти, в кожному акті міняється мізансцена. Дія відбувається у самій музиці, вплетена у музичну тканину. Є також візуальний ряд і читець, який озвучує фрагменти з Книги Йова. Текст читця та відеодекорації позначають сюжет. А музика робить цю історію драматичною, трагічною, ліричною – змальовує усі поверхи, крізь які проходить ліфт. В опері зазвичай речитативи чергуються з аріями та ансамблями. У нас – щось подібне, за винятком того, що арій та дуетів як таких не відбувається: це просто музичні номери. Шість солістів ми трактуємо як хор, іноді поєднуємо в ансамблі, подеколи виокремлюємо соло. Якщо бути точним, то на сцені існують три паралельні лінії: розповідь про Йова, наш музичний супровід та візуальний ряд.

Рояль

razumejkoГоловна музична дійова особа – рояль. Звукове життя всередині інструмента, робота зі струнами, цікаві акустичні ефекти, які виникають, коли солісти співають в рояль, – іще одна поліфонічна лінія нашої опери. Рояль існує і у традиційному звучанні, і як препарований інструмент, як ударна установка, як шаманський блок, як електроніка. Фактура твору дуже деталізована, багата, різнобарвна. Якщо не підсилити, не увиразнити всі ці деталі, вони загубляться.

Прима сучасної опери

Наша прима в цій опері – звукорежисер Максим Капуста, на мою думку, найкращий у своїй справі. Два тижні ми писали оперу, і два тижні він обдумував, як усе подати. Якби ми представили її в акустичному форматі, то отримали б 20% результату. Ви не уявляєте, скільки там тембрових мікронів – ціла палітра! Ми використовуємо також ударні інструменти. Наприклад, тарілки, настромлені на дерев’яні палички. Удар ліктем – і вона починає вібрувати. Потім я приставляю її до рояля, ці вібрації передаються на корпус і виходить дивовижниий звук, чимось схожий на дзвін. Максим по-справжньому пройнявся твором і по-суті переклав його для слухача. Це наш провідник, медіатор. Зараз, коли стоїть питання закордонних гастролей (Німеччина, Данія), ми будемо підлаштовуватися під його робочий графік.

Опера – опус

grygoriv-razumeykoПісля прем’єри на «Гогольфест’і» «Йов» презентувався у Китаї (в Пекіні та Харбіні) – ми показували окремі номери з китайськими солістами та віолончелісткою, давали майстер-клас. У Нью-Йорку була відеопрезентація та американська прем’єра окремих номерів (співала Тамара Ходакова), далі – іще одне «живе» виконання у Стенфорді, потім – у Філадельфії. В Австрії був відеопоказ. Постійно щось змінювали, додумували, але не встигали доробити. І ось Ілля приїхав з Відня (він є студентом Віденської консерваторії) і ми зайнялися апґрейдом опери: дописали найважливіший номер – «Dies Irae», відшліфували деякі фрагменти. У творі є система лейтмотивів, яка стосується субординації тембрових елементів та інтонаційних моделей.

Для нас це досить-таки вдалий експеримент – як за формою, так і за відношенням. Ми з Іллею – професійні композитори з академічною консерваторською освітою. Скажи нам – напиши оперу, то ми будемо її писати два роки. Це неправильно. Бо зараз не існує опери. «Йов» – реквієм за померлою оперою.

Опера – це опус. Зараз можна будь-який твір назвати оперою. Ми просто звикли, що у цьому жанрі неодмінно має бути драматичний сюжет, кривава розв’язка, головна героїня сопрано і тенор як герой-коханець. Глядачі в кінці плачуть й аплодують. Зараз це нереально. Мені здається, що із пісень Сильвестрова можна зробити оперу, сплівши певний, органічний для них сюжет.

Від Ліґеті до Atlas’а – за два тижні і півроку

За тиждень до вересневої прем’єри на Гогольфесті у нас була інша музика – концентрованіша, академічна, така як «Реквієм» Дьордя Ліґеті. Тоді ми використали усі типи фактури, як у Ліґеті. Але, прослухавши її іще до показу на «ГогольФест’і», режисер Влад Троїцький сказав, що після усього йому хочеться піти і повіситися – настільки гнітюче враження створювала музика: «Вы не так прочитали произведение. Там же в конце – мир». Ми тоді дуже засмутилися. Особисто для мене це був удар під дих. Але одночасно – й нова відправна точка. Ми усвідомили: необхідно, аби нас почули і зрозуміли люди, треба звернутися до людей. Зараз у мене є бажання зіграти «Йова» у київському нічному клубі Atlas – це буде називатися future-opera «Йов». Ми з DJ Kirijakidi зробили ремікс одного з інтермецо.

 

Ковчег у залізнодорожній цистерні

Наступна ідея – опера «Ной», яка виконуватиметься усередині цистерни завдовжки 14 метрів. Через люк угорі музиканти потраплять у цистерну, до однієї зі стінок має бути прилаштована рама від піаніно – рояль туди навряд чи вдасться помістити. А в самій цистерні будуть отвори, в які співатимуть солісти. Ми вже пробували: брали кларнет, віолончель, скрипку, бас-кларнет. Акустичні можливості там – просто необмежені! Там скрізь сферична поверхня, від якої відбивається звук.

З концерту Brutto – на виставу сучасної опери

Сьогодні ми почали продавати оперу: є продукт, є ринок та споживачі. Якби композитори почали задумуватися над цим, то інакше оцінювали б себе і свою працю. Відносно нещодавно я був на концерті Brutto (ми дружимо із Сергієм Міхалком) і не побачив там якоїсь такої аудиторії «під питанням». Там були такі ж люди як я, вони прийшли туди з дітьми. І я подумав: чому ці ж люди не можуть прийти на «Йова»? Їм це також має бути цікаво. І тоді виникла ідея рикошетного маркетингу. Якщо відверто, та аудиторія мене більше приваблює. Наша академічна публіка заангажована. Ультраснобізм, конфронтація між естетичними поглядами – це те, що існує в українському музичному середовищі і чого я не відчув, перебуваючи у Китаї, в США.

У мене є велика надія, що після того, як люди почують «Йова», вони почнуть цікавитися оперою як такою, сучасним мистецтвом взагалі. І це дуже важливо.

Підготувала Юлія Пальцевич

Фото Світлани Мінаєвої та Дмитра Ларіна

Share Button