Сакральна подорож світом із хором «Святий Єфрем»

56
Share Button

Нинішня Х Міжнародна Пасхальна асамблея відрізнялась великою кількістю учасників – понад півтори тисячі музикантів, серед яких переважали хорові колективи (25 хорів виступили у 18 концертах)

У такому багатолюдді легко загубитись і слухачу, і навіть виконавцям: складно конкурувати з відомими хорами тим, хто вперше демонструє власну майстерність.

Серед цього хорового різнобарв’я особливо запам’ятався виступ чоловічого хору «Святий Єфрем» (Угорщина, художній керівник Тамаш Бубно), адже це був не просто концерт, а «сакральна подорож по світу», яку разом зі слухачами здійснили учасники колективу. Присутні могли зануритись у музику різних епох і країн (з часовим радіусом від античності до сучасності!). Духовні піснеспіви Візантії та Болгарії, Угорщини та України (і навіть Африки!), музичні артефакти Португалії (гімни Марії короля Кастилії та Леону) та Індії (мовою гінді – улюблена релігійна пісня Магатми Ґанді «Як би ти не називав свого Бога, пам’ятай – ти молишся до того самого Творця»), стародавній монодійний спів, барокове поліфонічне плетіння і дисонантна терпкість сучасних композицій – ось національні та стильові горизонти цієї подорожі.

Концерт складався з чотирьох частин, що сприймались як чотири дії великого дійства. Ці «дії» мали різне кількісне наповнення: від чотирьох творів у першій частині до семи – у четвертій. Виникав драматургічний рух по лінії crescendо, яке вело до кульмінації у четвертій частині.

Кожна частина розпочиналася з імітування дзвонів: виходячи на сцену, учасники відбивали на дзвіночках певні ритмічні малюнки у хвилеподібному розгортанні (поступовий підйом – кульмінація і спад). Ця дзвонова аура, у яку було вписане акапельне хорове виконання, створювала своєрідний ефект театралізації, посилювала відчуття ритуальної обрядовості. Дзвін сприймався не просто як церковний символ, а як своєрідна молитва, що передувала співу. Ця ідея молитви-дзвону проходила наскрізно через весь концерт, ритмічні малюнки поступово ускладнювалися.

У другій частині ритм дзвіночків подрібнішав, пожвавився і набув нової – візуальної форми: виконавці відбивали ритм не тільки на своїх інструментах, а й на дзвіночках сусідів. Третя частина розпочиналася Псалмом 127 «Благословенні всі» Тамаша Бубно, в якому дзвони та спів «зустрічалися» в антифонному звучанні. На кульмінації лунав акапельний розділ Псалма, після чого «діалог» дзвонів і хору завершував твір.

Грецьким новорічним привітанням «Archiminia, archichronia», у якому прославляли святого Великого Василія, відкривалася остання частина «подорожі». Хористи, які по черзі виходили на сцену (кожен – з тією самою темою), утворили багатоголосий канон, кульмінаційна яскравість якого була посилена туттійним звучанням дзвіночків, підтриманих барабаном. Грецьке привітання підхопила, але в більш камерному варіанті, болгарська колядна пісня під назвою «Маленька дівчина», де в антифонному «змаганні» перегукувалися з двох боків сцени співацькі тріо і дует.

Подорож «Святого Єфрема» не обминула Україну, яка постала в його концертах від давніх давен – до сьогодення. Прозвучали Великодній Тропар давньослов’янською мовою, «Щедрик» Миколи Леонтовича і «Во царствії Твоєм» із чоловічої хорової літургії Лесі Дичко – «Щастя». До речі, обробки Леонтовича у заявленій програмі не було, але хор виконав її в кінці концерту після шалених овацій!

Серед розмаїття хорових колективів, які виступили в рамках цьогорічної асамблеї, угорський чоловічий хор «Святий Єфрем» (між іншим, єдиний представник далекого зарубіжжя) став – без перебільшення – окрасою масштабної події. Його яскраве виконання було як молитва у ці святкові дні, до котрої долучилась і українська публіка!

Інна ІВАНОВА

Share Button