Наприкінці минулого року українська музична культура зазнала тяжкої втрати: 12 листопада несподівано пішов із життя Валерій Буймістер – видатний український співак (ліричний баритон), народний артист України, професор Національної музичної академії України імені Петра Чайковського, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, лауреат міжнародних конкурсів вокалістів, соліст Національної філармонії України.
Cьогодні, 21 травня Валерію Григоровичу виповнилося б усього 74…
Мистецтвознавці вважали його одним із найвизначніших інтерпретаторів світової вокальної класики. Серед здобутків митця у цій царині були справжні шедеври, зокрема Йозеф Гайдн, Людвіг ван Бетховен, Франц Шуберт, Роберт Шуман, Йоганнес Брамс, Габрієль Форе, Петро Чайковський, Сергій Рахманінов та інші.
Справжнім відкриттям співака було прочитання творів української камерної вокальної музики минулого, зокрема Дмитра Бортнянського, Миколи Лисенка, Якова Степового, Станіслава Людкевича, Василя Барвінського, Бориса Лятошинського. Беззаперечним є внесок Валерія Буймістера в сучасну українську музичну культуру, де найповніше виявилася його творча індивідуальність.
До мистецького олімпу
Звідки розпочиналася вокальна історія Валерія Буймістера? Формально кажучи, з Київського музичного училища імені Рейнгольда Глієра, яке закінчив 1969 року. Потім була Київська консерваторія, де майбутній співак навчався вокалу в професора Дометія Євтушенка (випуск 1975-го).
Родом Валерій був із міста Виборга Ленінградської області, однак виріс на Чернігівщині, в Ічні. Його художні смаки формували дідусь і мати, які відрядили юнака на конкурс молодих талантів до Києва, звідки він привіз диплом.
Вже у консерваторії чорнявий парубок привернув увагу викладачів. Багато хто запам’ятав цього зосередженого і працьовитого студента, який цілеспрямовано прагнув осягнути жанрово-стилістичні форми як традиційно оперного, так і камерно-концертного репертуару.
Поступ Валерія Буймістера до професійного Олімпу супроводжувався філософським осмисленням мистецтва вокалу, про що він сам колись казав у деяких інтерв’ю, зокрема після виступу в Будинку вчених наприкінці 1990-х років. Вокал, на думку співака, – насамперед духовна культура. А мовний апарат лише з часом, внаслідок тривалої духовної праці, поряд із фізіологічними процесами, стає ще й вокальним.
Накопичена творча енергія співацького апарату знаходить вихід через спілкування зі слухачами. Тому й голос у даному випадку є ілюстратором вищих проявів музичних емоцій, думок.
Ще студентом (1969–1971) Валерій став солістом Ансамблю пісні і танцю Київського військового округу. У 1971–1973 роках – соліст Оперної студії Київської консерваторії, протягом 1973–1974 – соліст Київського камерного хору під орудою Віктора Іконника, а 1974–1976 – хору Українського радіо. По закінченні консерваторії з 1976 року Валерій Буймістер – соліст Київської філармонії.
Із юних літ Валерій мріяв про оперну сцену. Він завжди включав до репертуару арії вітчизняних і зарубіжних композиторів. Його дипломною роботою була партія Євгенія Онегіна в однойменній опері Петра Чайковського на сцені Оперної студії Київської консерваторії. Згодом він виступав з партією Валентина у «Фаусті» Шарля Гуно та інших виставах.
Проте, зосередившись на вокальних мініатюрах, добре відчуваючи специфіку камерного мистецтва, Буймістер усе ж віддав йому перевагу. На думку співака, воно криє у собі тонкі «акварельні» вокальні барви, різноманітні музично-мовні інтонації.
Слухаючи романси у виконанні майстра, помічаєш філігранну роботу над фразою, прагнення розкрити складності, часом суперечливості душевних станів героя. Емоційна наповненість, рівне, тепле звучання голосу в різних регістрах, досконалість динамічних переходів – ось лише деякі риси викальної манери Валерія Буймістера.
Роки наполегливої праці перетворили обдарованого юнака на справжнього майстра, митця із безмежними горизонтами виконавських можливостей.
У 1975-му Валерій Буймістер став дипломантом Конкурсу імені Михайла Глинки, а через рік (1976-го) отримав Ґран-прі Десятого міжнародного конкурсу вокалістів у Парижі. Французька преса високо оцінила виступ «чудового українського баритона», називаючи його «тріумфальним» (газета «Фігаро»). Так молодий співак увійшов до еліти української вокальної музики!
Успіху виступів співака сприяв також його рідкісний артистизм. Усі, кому пощастило бачити Валерія Буймістера на сцені, неодмінно зазначали прекрасний вокал, уміння спілкуватися з аудіторією і високий художній смак.
Це був справжній красень! Географія його гастролей охоплювала США, Мексику, Канаду, Німеччину, Велику Британію, Францію, Іспанію, Португалію, Данію, Чехію, Словаччину, Австралію, Нову Зеландію, Сінгапур та інші країни. 1996 року Кембриджський міжнародний біографічний центр (Велика Британія) визнав Валерія Буймістера «Людиною року».
В Україні та за кордоном Валерій Буймістер популяризував твори сучасних українських композиторів. Серед них – Євген Станкович, Олег Ківа, Олександр Левкович, Ірина Кириліна, Ярослав Верещагін. Його завжди приваблювали опуси, що потребують особливої вокально-виконавської сміливості й неабияких знань суто музичного плану.
Творчий спадок митця
Він намагався розширити обрії камерної музики, урізноманітнити барви власної вокальної палітри. Твори у його виконанні – це маленькі вистави зі своєю, часом складною драматургією, рельєфною образністю, емоційною характерністю. Його концертні програми вирізнялися грамотною побудовою й точним розміщенням драматургічних акцентів у контексті вокальних вечорів, які щоразу набували ознак моноспектаклю. Слухачі спостерігали таїнство народження мистецтва прямо перед очима.
У Валерія Буймістера склався особливо натхненний стиль виконання, просякнутий благородним духом німецького романтизму. Не даремно йому особисто були близькі німецькі композитори-романтики (Йоганнес Брамс, Роберт Шуман, Франц Шуберт, інші).
Не відтворити вже вповні дивовижний світ концертів Валерія Буймістера. Назавжди чимало втрачено з його виконавської спадщини, тому що професійного запису останніх його виступів так ніхто і не здійснив. Утім доволі значний доробок усе ж зберігся.
Гідним пам’ятником Валерію Буймістеру було б видання альбому компакт-дисків, тим більше, що свого часу фірма «Мелодія» випустила три платівки, присвячені музичній творчості співака. Про нього можуть нагадати ще й фільми, які зняла студія «Укртелефільм» за радянських часів: «Станси» (1987 р., режисер А. Савченко) і «Співає Валерій Буймистер» (1991 р., режисер Олег Бійма).
Сьогодні в інтернеті можна знайти чудові записи співака завдяки студентам класу професора Валерія Буймістера, їхній любові до Вчителя: вокальні цикли Роберта Шумана, романси Петра Чайковського, Михайла Глинки, українські народні пісні, твори вітчизняних композиторів у супроводі найкращих оркестрів України – Національного заслуженого академічного симфонічного оркестру України, оркестру народних інструментів, Національного ансамблю солістів «Київська камерата» тощо.
Мені пощастило не раз зустрічатися з Валерієм, напрочуд скромною людиною, інтелігентом найвищого ґатунку, спілкуватися з ним. Він виступав на концертах пам’яті мого покійного брата, піаніста Сергія Скринченка, з яким співпрацював у Київській філармонії. На концерті з нагоди 60-річного ювілею Сергія Скринченка, у вересні 2000-го, Валерій Буймістер дав інтерв’ю журналісту Українського радіо. Зустрічалися ми й на вечорі пам’яті професора Нільсена та мого брата у жовтні 2015-го.
Не можна забути дивовижний тембр його голосу, надзвичайно широким був діапазон.
Валерій Буймiстер був відданий власним творчим ідеалам, його не вабили принади легкого успіху. Співака запрошували на роботу до Москви, колись пропонували залишитися в Америці, але він вважав, що жити треба там, де ти почуваєшся удома.
Він завжди вболівав за Україну, її майбутнє, культуру, мистецтво, вокальну школу. Бажав, щоб у театри приймали талановиту молодь, щоб учні продовжували справу його життя.
Багата й різноманітна спадщина часів Київської Русі стала міцним підґрунтям для формування професійної музичної культури українського народу. Носії найкращих рис національного вокального мистецтва творять самобутній культурний генотип нашого етносу, починаючи від билинних і княжих співців до сучасних яскравих мистецьких постатей, чиї імена відомі в Україні й світі. І серед них – Валерій Буймістер…
Володимир СКРИНЧЕНКО
