В останні місяці 2024 року виповнилося десять літ офіційного визнання пісні «Києве мій» композитора Ігоря Шамо та поета Дмитра Луценка як гíмну столиці України
Сьогодні наше уславлене у віках місто переживає не кращі часи. Ворожі атаки «Кинджалів», «Орєшника», шахедів, зруйновані будинки, лікарні, історичні пам’ятки… Проте Київ живе, протистоїть ворогові, захищає мешканців і пам’ятає про важливі події, що позначили історичні етапи його пульсуючого буття.
Так от і сталося зі знаковою для нашої культури піснею «Києве мій» («Як тебе не любити, Києве мій!»), написаною митцями-побратимами Ігорем Шамо й Дмитром Луценком на початку 1962 року. Вони удвох створили значну кількість вокальних творів, але, без сумніву, вершинним явищем став «Києве мій».
Пісню вперше проспівав у концерті 27 травня того ж 1962 року відомий співак Юрій Гуляєв (виконання якого й донині вважається еталонним). Тоді ж з’явилися ескізи можливих гербів столиці, де усюди головним елементом виступало суцвіття каштана та його «широкопале» зелене листя.
У зв’язку з запропонованою мною методикою візуалізації музичної лінії (audioline → graphicline) стало цікавим «зазирнути» за куртину нотного тексту й подивитися: а який символ «вимальовує» мелодія цієї чудової пісні? Адже у процесі авторського творення значну роль відіграє підсвідомість митця, яка оперує багатьма факторами набутого досвіду не тільки його власної особистості, а й генетичної пам’яті рядів поколінь.
Пропоную читачам «Музики» фрагмент із моєї електронної книжки «Concordia. Гармонія образних символів музики гімнів і пісень: Нові обрії музичної семіотики» (Укрпатент, Свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір № 131539, 21 листопада 2024).
Час засвідчив, що пісня «Києве мій» від самого народження була, так би мовити, «приречена» на успіх і довголіття. По-перше: композитор обрав здавна любиму в Україні жанрову основу для твору – пісню-романс, без показного зовнішнього пафосу, з м’яким тріольним ритмічним колисанням. У музиці панує камерна інтимна інтонація, що проникає у душу невимушено, негаласливо.
Проаналізуємо знамениті фрази пісні: 1) «Грає море зелене, тихий день догора» – складається з двох мотивів, які утворюють одну округлу мелодичну хвилю, що починається і закінчується нижньою домінантою. 2) Наступні чотири такти дрібняться на два мотиви – «Дорогими для мене / стали схили Дніпра», – що є видозміненою секвенцією, розвивають мотив угору зі зсувом на секунду до верхньої домінанти. 3) «Де колишуться віти закоханих мрій» – скерована на досягнення кульмінації у зоні золотого перетину – виділений склад «ко». 4) «Як тебе не любити, Києве мій!» – кадансова, зводить мелодію від верхньої домінанти до кінцевої тоніки.
Тобто, мотивна драматургія мініатюрної куплетної пісні «Києве мій» має всі складові компоненти розгорнутої масштабної форми: Експозиція → Розвиток → Кульмінація → Кадансування.
Пісні судилася щаслива доля. Довгі роки вона була неофіційним гімном столиці України, аж поки в листопаді 2014-го не отримала повноцінний статус її славеня. Вона звучить у метрополітені й на залізничному вокзалі міста, як бій курантів на Майдані Незалежності та позивні столичного радіо й телебачення, а 30 травня 2015 року на Софійській площі столиці було встановлено всеукраїнський рекорд з її наймасовішого виконання (участь в акції брав мер міста Віталій Кличко).
Своє перше 10-річчя пісня «Києве мій» зустріла гідно, з гордо піднятою головою і непокорою ворогу. Тож, як тебе не любити, Києве мій?
Валентина КУЗИК
