Значущою фігурою для української музичної культури є Лариса Остапенко – видатна співачка (колоратурне мецо-сопрано), народна артистка України, викладачка Національної музичної академії України та дружина відомого композитора Олександра Білаша
Уродженка міста Борисполя стала відомою завдяки оксамитовому, потужному й глибокому голосу. Дмитро Павличко так писав у передмові до збірки «Арії, романси та пісні з репертуару Лариси Остапенко»: «Це голос не з поверхні, а з глибини людської душі, душі задумливої, з постійним філософським настроєм, з домінантою мужньої опечаленості».
Саме в Борисполі закладалися перші кроки становлення творчої особистості Лариси Остапенко. У колі сім’ї формувався її світогляд і плекалися навички, що згодом виросли у високий професіоналізм. Батьки співачки Іван Кирилович та Ольга Миколаївна Остапенки навчали доньку народних пісень.
«Пісню народну в нашій сім’ї гаряче любили. Здається, й родичі збиралися до нас погостювати в Бориспіль, щоб піснею відвести душу. Батько розквітав у пісні (пішов на війну і не повернувся), у матері був чудовий альт – співала вона аж до глибокої старості, старша сестра теж не мислить себе без художньої самодіяльності…», – так про пісенну традицію в родині повідала Лариса Остапенко Миколі Кагарлицькому в 1985 році у газеті «Літературна Україна».
Після переїзду до Києва Лариса навчалась у Київській середній школі № 155, яку закінчила 1952 року. Шкільний учитель музики Павло Горбачевський помітив творчі здібності учениці й спрямував її вступити до Київської консерваторії, де вона вчилася на вокальному факультеті в класі заслуженої діячки мистецтв України Марфи Снаги-Паторжинської, дружини відомого українського співака, народного артиста й педагога Івана Паторжинського. До речі, Лариса Остапенко мала честь виступати в дуеті з Іваном Паторжинським.
У 1958 році Лариса завершила навчання та була зарахована до складу солістів оперної студії при Київській державній консерваторії. Упродовж 1959–1962 років Лариса Іванівна вдосконалювала вокальну майстерність в аспірантурі у Марфи Снаги-Паторжинської, була учасницею престижних вокальних конкурсів. Так, 1962 року вона стала дипломанткою Українського республіканського конкурсу вокалістів імені Миколи Лисенка в Києві, а в 1964-му стала лауреаткою другої премії на Всесоюзному конкурсі імені Модеста Мусоргського.
Творчий потенціал співачка втілила в Київській філармонії, де працювала солісткою-вокалісткою з 1965 до 1995 року. За час роботи мисткиня підготувала й виконала багато програм – це сольні концерти з фортепіано, органом, оркестрами: симфонічним, естрадно-симфонічним, оркестром народних інструментів.
Окремої уваги заслуговує гастрольна діяльність Лариси Остапенко. Впродовж 30-ти років її незмінною концертмейстеркою була легендарна народна артистка України Елеонора Пірадова. З концертними виступами вона відвідала багато міст України й побувала за кордоном: у Німеччині, Польщі, Угорщині, Канаді, країнах Балтії (Литва, Латвія, Естонія).
Репертуар Лариси Остапенко вирізнявся стилістичним розмаїттям, починаючи від епохи Бароко до опусів сучасних композиторів, а також містив обробки народних пісень. До її репертуару, зокрема, входили твори Антоніо Вівальді, Джованні Баттісти Перголезі, Георга Фрідріха Генделя, Вольфганга Амадея Моцарта, Джоаккіно Россіні, Миколи Лисенка, Якова Степового, Кирила Стеценка, Віктора Косенка, Юлія Мейтуса, Ігоря Шамо, Платона і Георгія Майбород, Олександра Білаша та інших. Співачка виконувала солоспіви на вірші відомих поетів: Дмитра Павличка, Івана Драча, Михайла Ткача та інших. Лариса Іванівна мала досвід творчої співпраці з диригентами, зокрема, Стефаном Турчаком, Віктором Здоренком, Федором Глущенком, Вадимом Гнєдашем, Ростиславом Бабичем, Святославом Литвиненком, Андрієм Бобирем, Віктором Гуцалом та іншими.
Важливо згадати творчий тандем композитора Олександра Білаша та співачки Лариси Остапенко. У репертуарі артистки налічується низка творів її чоловіка. Чуттєво та проникливо вона виконала монооперу «Балада війни» на текст Івана Драча, яка є актуальною у наш час. Нині вокалісти все частіше звертаються до цього твору.
У фондах Національної радіокомпанії України зберігається значна кількість записів Лариси Остапенко, які засвідчують її виконавську майстерність.
Окрім цього, Лариса Іванівна викладала спів у Національній музичній академії України. Її випускники, приміром, Тетяна Гавриленко, Руслана Якобінчук, Надія Фесенко та інші успішно реалізувались за фахом. Тетяна Гавриленко (мецо-сопрано) – заслужена артистка України, лауреатка Міжнародного конкурсу «Мистецтво ХХІ століття» (2008), нині – солістка Національного будинку музики. Руслана Якобінчук (мецо-сопрано) – заслужена артистка України, солістка-вокалістка Національної філармонії України, лауреатка міжнародних конкурсів. Надія Фесенко (сопрано) – концертна виконавиця, викладачка камерного співу у Національній музичній академії України.
Творча діяльність Лариси Остапенко є зразковою та цінною сторінкою для української культури, а також Бориспільської громади. Тож важливо продовжувати популяризувати її творчу спадщину.
Ліана АНАПРІЮК
Матеріал підготовлено в межах проєкту «Творча спадщина співачки Лариси Остапенко, уродженки Борисполя: збереження та актуалізація у відкритому цифровому архіві» за підтримки Українського культурного фонду, що реалізується Управлінням культури Бориспільської міської ради.
