До 275-річчя від дня народження Дмитра Бортнянського Open Opera Ukraine реалізувала проєкт «Creonte XVIII/XXI: доля, вибір чи вибір долі?», що включає концертне виконання опери «Креонт», видання партитури і випуск на стрімінгових платформах аудіорелізу
Опера «Креонт» на італійське лібрето Марко Кольтелліні була написана у 1776 році й стала першим твором Бортнянського у цьому жанрі. Дебют 25-річного композитора виявився успішним: прем’єра відбулася на сцені венеційського театру Сан Бенедетто, протримавшись на сцені протягом усього сезону 1776/1777 року.
Оригінальна партитура твору вважається втраченою. Рукописну копію, зроблену кількома переписувачами, було віднайдено у 2023 році українською музикознавицею, дослідницею музики ХVIII століття Ольгою Шуміліною у лісабонській Biblioteca da Ajuda – сховищі нотних рукописів португальського королівського двору.
В Україні «Креонт» постав перед широким загалом завдяки диригенту Герману Макаренку. Результатом його зусиль стала публікація партитури, запис концертного виконання опери, постановка у Чернівецькому академічному обласному українському музично-драматичному театрі та нещодавно – у Національній музичній академії України.
Проєкт «Creonte XVIII/XXI: доля, вибір чи вибір долі?», у свою чергу, ставить за мету здійснити цілісну наукову реконструкцію і, спираючись на методологію історично інформованого виконавства, «представити оперу “Creonte” максимально наближено до стилістики opera seria останньої чверті XVIII століття».
Open Opera Ukraine, вже майже десятиліття системно працюючи у напрямку історично інформованого виконавства, здобула у цій царині заслужений експертний авторитет через організацію для українських музикантів численних майстер-класів від провідних європейських співаків, інструменталістів, диригентів, котрі спеціалізуються у галузі барокової музики. Йдеться про постановки і концертні виконання опер («Дідона та Еней» Генрі Перселла, «Ацис і Галатея» Ґеорга Фрідріха Генделя, «Король Артур» Генрі Перселла і нині – «Креонт» Дмитра Бортнянського), аудіорелізи української хорової музики.
Фактично кожен проєкт, реалізований Open Opera Ukraine, супроводжується потужною освітньою компонентою, спрямованою на якнайширшу аудиторію. До акцій, пов’язаних з українською музикою, залучаються провідні науковці, тож унікальні архівні матеріали – як, наприклад, невідомі раніше партесні концерти анонімних авторів XVII–XVIII cтоліть, хорові концерти Максима Березовського та Андрія Рачинського – доносяться до широкого загалу. Міжнародне визнання діяльності Open Opera Ukraine підтвердила премія REMA Awards 2024 за альбом «Ukrainian Baroque: Concordacii Animos» із музикою Миколи Дилецького та анонімів XVII століття, а з січня 2026 року – членство у REMA–EEMN (European Early Music Network).
Виконувати твір, говорити про нього – означає актуалізувати його у часопросторі культури. Бо життя музичного артефакту починається з моменту звучання. Але не менш вагомою частиною цього життя є роздуми про твір, рефлексії тих, хто з ним контактує, – коментарі виконавців, редакторів, музикознавців, слухачів. Одні рухають процес смислоутворення зсередини, інші огортають твір шарами сенсів іззовні.
Актуалізація невідомої спадщини Дмитра Бортнянського в часи жорстокої війни України за виживання є справою надважливою, зважаючи на те, що Бортнянський давно і безапеляційно прописаний як російський композитор в музичній історіографії країни-агресорки. Італійська опера видатного уродженця українського Глухова (у XVIII cтолітті – столиці Гетьманщини), яку досліджують, виконують, коментують українці в Україні, – один з найвлучніших акцентів цього проєкту. За словами фахівця з наукової реконструкції Андрія Коляди, «ми робимо цю роботу для того, щоб потім не виникало питань, хто ми, звідки і що належить нашій культурі. Коли ми самі досліджуємо, розшифровуємо і видаємо власні джерела, ми відповідаємо на ці запитання».
Осердя проєкту – нотний текст і лібрето. Текстологічна робота –зіставлення опублікованого раніше лібрето Марко Кольтелліні й тексту, наявного у рукописній партитурі, виявлення і виправлення помилок переписувачів, – докладно описується у передмові, як і належить науковому виданню. Як зазначив Андрій Коляда, котрий працював над розшифруванням і науково-критичним опрацюванням нотного рукопису, «редакторська концепція цього видання ґрунтується на принципі мінімального та аргументованого втручання в музичний текст рукописного джерела». Тож усі зміни й правки, які були внесені в процесі роботи, також прокоментовані, аби уникнути подальшого нашарування деталей, не пов’язаних з авторським текстом.
З’ясування особливостей запису і виконання партії валторн ситуативно потребувало розширення кола експертів. Так до складу групи увійшов італійський музикант Ермес Пеккініні – викладач історичної валторни в Консерваторії Скарлатті у Палермо. Це свідчить про засадничу установку учасників проєкту на збереження виконавської автентичності.
Аналізом наявних джерел тексту лібрето, перекладом українською мовою і редакторським упорядкуванням займалися філологи Тарас Лазер та Олеся Паньків-Лазер. Розбіжності в нумерації і порядку сцен, виявлені у друкованому лібрето й партитурі, топоніми, теоніми, власні імена героїв, слова, запозичені з давньогрецької мови, терміни і поняття, що могли би викликати питання читача/слухача та змусити його шукати відповіді на просторах інтернету чи підказках ШІ, – усе верифіковано і дбайливо, у найменших деталях, виписано на сторінках видання. У коментарі до імені видавця лібрето 1776 року (Modesto Fenzo) і позначки «Дозволено цензорами» відлунює сама епоха: усі типографії отримували дозвіл на друк книг лише після проходження перевірки церковної та/або світської влади.
Український переклад, що подається перед партитурою, – фактично підрядковий, не римований, як італійське лібрето. Однак якраз це, разом із вишуканою філігранністю слова, становить привабливість і цінність для виконавців і музикознавців у подальшій роботі з музикою. Поділ на рядки й паралельне розташування італійського та українського текстів, максимальна точність допомагають у повній мірі сприймати тонкощі музичних рішень Бортнянського, – як, наприклад, застосування риторичних прийомів у аріях і хорових номерах, або ж пластичність музично-мовної інтонації у речитативах.
Музиканти, зібрані Open Opera Ukraine для реалізації проєкту «CreonteXVIII/XXI: доля, вибір чи вибір долі?», є командою однодумців. Зв’язки з ними вибудовувалися через багаторічний український і міжнародний нетворкінг у галузі історично інформованого виконавства. Це LiatoshynskyiCapella: Orchestra and Choir Національного будинку музики, на рахунку якого – чимала низка яскравих проєктів у сфері барокової музики (керівниця музичної частини – Наталія Хмілевська, вона ж – співзасновниця та багаторічна артистична директорка Open Opera Ukraine), австрійський диригент, віолончеліст, авторитетний фахівець із мистецтва бароко й класицизму Йорґ Цвікер, котрий у часи повномасштабного вторгнення не раз приїздив до Києва з майстер-класами, підтримував своєю участю українські фестивалі та окремі акції.
У складі солістів бачимо сопрано Катерину Левицьку (партія Адраста) й Дарію Новицьку (Ісмена). Шанувальники музики бароко, котрі слідкують за діяльністю Open Opera Ukraine, неодмінно пам’ятають їх як Галатею та Деймона в постановці «Ациса і Галатеї» Георга Фрідріха Генделя. Cоломія Павленко (Антігона) та Олена Піньковська (Гемона) співали у київській semi-stage «Короля Артура» Генрі Перселла. Тому очікувано, що виконавська стилістика аудіорелізу цілком відповідала практиці XVIII cтоліття: м’яка атака звуку та messa di voce, ледь помітне vibrato, розстановка і виконання мелізматики (в історичних рукописних партитурах прикраси, як відомо, не фіксувалися), аподжіатури, м’які, так звані «жіночі», закінчення фраз.
Великим задоволенням було слухати, попередньо прочитавши український переклад, речитативи, в яких проявилася не менш копітка, аніж в аріях, робота співаків над виразністю інтонації і донесенням слова. Приємним відкриттям для мене став тенор Денис Сагіров у партії Креонта. Світле тембральне забарвлення, легкість і рухливість його голосу не дуже пасують образу вольового, непорушного у рішеннях героя. Однак особливі смак та елегантність, із якими він фразує, відтворює прикраси, імпровізує слідом за авторським текстом мікрокаданси у закінченнях, заслуговують на те, щоб бути відзначеними.
Окремо слід відмітити роботу саундпродюсерів аудіорелізу Олексія Грицишина та Андрія Мокрицького за еталонну якість запису і передачу щонайменших виконавських нюансів.
Іще один аспект коментування й осмислення «Креонта» Бортнянського – його медійний супровід: публікації про оперу і проєкт в онлайн-медіа, комунікація з аудиторією через соцмережі. Рубрика «Передбачення від Софокла» стимулювала до роздумів над ідеями, закладеними в античній драмі, та їхніми проєкціями у сучасність. А «Три слова про персонажа» від головних партій дали змогу поглянути на героїв драми і музику Бортнянського очима виконавців.
Артистка, яка співала партію Антігони, Соломія Павленко написала: «Хочу, щоб кожен, хто почує цю оперу, відчув гордість за те, що ми маємо такого композитора й виконавців, здатних донести до публіки послання Бортнянського».
Тож «Креонт» Дмитра Бортнянського перестає бути просто рядком у підручнику історії музики. Це і є основним досягненням проєкту. Він реалізований у межах конкурсної програми «Культура під час війни» за підтримки Українського культурного фонду, у співпраці з Національним будинком музики та Національною філармонією України, за партнерської підтримки Італійського інституту культури, Посольства Італії в Україні та ЮНЕСКО.
Юлія ПАЛЬЦЕВИЧ
Фото Валерії ЛАНДАР
Посилання на реліз
Акт 1: https://open.spotify.com/album/6UnnqObbzHNqTML8cZFQdV?si=m4KUgzqbSvOF-xlriV8rvA
Акт 2: https://open.spotify.com/album/4QKCk7bwbLrZu88x6dPW7Z
