Київський національний академічний театр оперети останніми роками стабільно перебуває в авангарді розвитку музично-театрального жанру в Україні. Яскравими свідченнями цього є численні цікаві прем’єри, перемоги на престижних всеукраїнських і міжнародних фестивалях і конкурсах, народжені завдяки невтомному пошуку нових творчих концепцій, ідей та креативних форм і способів їхнього втілення на сцені. Як результат – постійне підвищення професійного рівня трупи, розширення рамок міжнародної співпраці й неухильне збільшення кола шанувальників

Одним із таких новаторських починань колективу театру та його очільника – генерального директора-художнього керівника, народного артиста України Богдана Струтинського – став українсько-британський проєкт «Автентична британська музика. Бірмінгем–Київ», реалізований спільно з Бірмінгемською оперою за підтримки Українського культурного фонду й Британської Ради.

Масштабна акція поєднала мистецтво й освіту, експеримент і творчість, просвітництво і волонтерство. Проєкт стартував на початку 2021 року, коли солістка Національної оперети Мар’яна Боднар та арфістка Наталія Сміщенко вивчили й записали дві невеликі британські пісні. За кілька місяців на камерній сцені театру постала музична феєрія «Містерії Туманного Альбіону», де був представлений ширший обсяг зразків традиційної музичної культури Британії, мало знайомої українській публіці.

Наступним етапом роботи стали майстеркласи з англійської вокальної мови соліста Бірмінгемської опери, професора Королівської музичної академії Великої Британії Марка Вайлда для українських співаків-солістів і хору. Незабаром відцифровані версії цих майстеркласів стануть доступними для широкого загалу на двомовній веб-платформі проєкту.

В усіх заходах – мистецьких і освітніх – поряд із професійними артистами беруть участь волонтери, зокрема Хор хлопчиків і юнаків Київського державного музичного ліцею імені Миколи Лисенка (керівник – Марія Коваль). Передбачена також спеціальна комунікаційна програма для людей з інвалідністю.

Проєкт присвячено пам’яті режисера, фундатора і художнього керівника Бірмінгемської опери Грема Віка (30.12.1953 – 17.07.2021), котрий цьогоріч улітку, на жаль, відійшов у вічність через ускладнення внаслідок захворювання на COVID. Митець відомий в усьому світі новаторськими постановками, до яких активно залучав волонтерів. Суть власної життєвої філософії він сформулював так: «Сучасне небезпечно розділене суспільство поділене за можливостями, расою, релігією і насамперед за статком. Як ми можемо об’єднати цей роздроблений світ? Де шукати наше спільне, нашу людяність? Я знаходжу її в музиці. Музика належить кожному».

Фінальним акордом проєкту «Автентична британська музика. Бірмінгем–Київ» став однойменний великий безкоштовний концерт, що відбувся 21 жовтня в ошатній залі Київської національної оперети. Знавцям репертуару дивовижного колективу театру добре відомо, що концерти в його афіші – не новина. Талановиті артисти й музиканти, окрім вистав, часто беруть участь у різноманітних імпрезах, залюбки виконуючи поп-, рок-музику, джаз тощо. Вони із захопленням виходять за межі усталених норм і стереотипів, сміливо ступають на незвідану територію, здобуваючи черговий досвід, підкорюючи нові вершини.

Так було й цього разу. Але дійство, свідками якого ми всі стали, вийшло не схожим на будь-яке раніше бачене й почуте. Воно не просто здивувало, а неймовірно зацікавило та вразило незвичним для оперети звучанням, стилістикою, викликало яскраві емоції, відкрило несподівані горизонти невичерпного світу музики.

Програму, як висловився диригент-постановник Сергій Голубничий, було вибудовано за принципом «від класики до романтики». До неї увійшли твори різних епох: народні пісні, хорові та інструментальні композиції, фрагменти опер і оперет. Лунала британська музика, котру ми досі майже не знали та, як із сумом відзначив Марк Вайлд у відеозверненні, нині рідко, на жаль, виконувана і в самій Британії. «Українські митці мають звернути увагу на цей жанр, – підкреслив професор, – бо він потребує свіжої крові, оновлення». І презентований українсько-британський проєкт певною мірою втілив його побажання.

Солісти, оркестр і хор театру виконували музику Генрі Перселла, Георга Фрідріха Генделя, Емі Вудфорд-Фінден, Едварда Джермана, Чарлза Вільєрса Стенфорда, Едварда Елгара, Гілберта Саллівана, Фредеріка Везерлі. Багато слухачів деякі з цих імен зустріли вперше.

Заради справедливості не можу погодитися з твердженням про суто британську автентичність усіх цих творів, зокрема, наприклад, музики повного сучасника і співвітчизника Йоганна Себастьяна Баха німця Генделя. Однак його майже 50-річний «стаж» життя й роботи у Лондоні, прийняття англійського громадянства у якомусь сенсі промовляють на користь такої приналежності.

До програми увійшли знакові твори, причому деякі з них можна сміливо віднести до найвищої категорії вокальної складності. І солісти театру Мар’яна Боднар, заслужені артистки України Галина Грегорчак-Одринська, Валерія Туліс, Олена Арбузова, Віталій Іванов, Олександр Харламов, Олександр Чувпило та Максим Гара блискуче впоралися з поставленими завданнями. До слова, мене, як музиканта, дуже потішила відсутність у співаків мікрофонів, що забезпечила, вибачте за тавтологію, автентичність виконання «автентичної британської музики» (нагадаю: «автентичний» у перекладі з давньогрецької – «справжній»).

Особливо хочу відзначити динамічність, стрімкість, легкість, невимушеність виконання супервіртуозної басової Арії Поліфема з опери «Ацис і Галатея» Георга Фрідріха Генделя Олександром Харламовим. Вельми стильно, аристократично, образно точно й глибоко відтворила знаменитий «Плач Дідони» з опери «Дідона та Еней» Генрі Перселла Валерія Туліс. Красиво й чуттєво заспівав відому «Кашмірську пісню» Емі Вудфорд-Фінден Марк Вайлд (брав участь у концерті у відеоформаті).

Інтонаційно бездоганно, філігранно звучало тепле «золотаве» сопрано Олени Арбузової. Високопрофесійною співачкою та яскравою актрисою показала себе Галина Грегорчак-Одринська. Зауважу, що обидві солістки – гідні представниці вокальної школи легендарної Євгенії Мірошниченко.

Багатовекторно проявився талант Мар’яни Боднар: вона була координаторкою музичного блоку проєкту, солісткою і ведучою концерту (разом з Ольгою Федоренко).
Імпрезу неординарно поставив режисер, заслужений артист України Вадим Прокопенко. Кожному твору передувала цікава розповідь про історію його створення, виконання й побутування, музичні особливості тощо (тексти підготувала кураторка освітнього блоку проєкту, театрознавиця Катерина Морозова). Таким чином концерт перетворився на захопливе пізнавальне дійство-бесіду зі слухачем.

Одним із найважливіших учасників проєкту став оркестр театру, що впродовж усього вечора був на сцені. Окрім вокальних, програма містила хорові (хормейстер-постановник – заслужений діяч мистецтв України Ігор Ярошенко) й симфонічні номери. Тут слід віддати належне музикантам, котрі своєю майстерністю сприяли об’єднанню, здавалося б, розрізнених фрагментів, у єдине ціле. Звучання було злагодженим та органічним.

Сучасні аранжування ряду творів здійснив композитор і гобоїст Максим Коломієць. Їхні записи розміщуватимуться онлайн на освітній платформі проєкту. До того ж, там само українські шанувальники музики, учні, студенти, педагоги зможуть отримати для використання в роботі унікальний спеціально розроблений нотний матеріал.

Музична драматургія концерту вийшла ретельно продуманою і стилістично витриманою. Цей «корабель» упевнено провів від початку до урочистого фіналу, оминаючи можливі рифи, диригент Сергій Голубничий.

А от про сам фінал варто сказати окремо. У ньому зійшлося кілька концептуальних ліній творчої акції «Автентична британська музика», що виводить творчу співпрацю Бірмінгема й Києва на інший, новий рівень. Як виявилося, креативний зв’язок Київської національної оперети й британської музичної культури укорінений набагато глибше, ніж може видатися на перший погляд.

Катерина Морозова в одній із публікацій, зокрема, зазначила: «Концерт британської музики, який ми презентуємо на головній сцені театру 21 жовтня 2021 року, має дві історичні точки відліку: концерт відбудеться через 101 рік після гастролей знаменитої хорової капели під орудою Кошиця у Великобританії (1920) і через 105 років з моменту, коли Олександр Кошиць востаннє диригував на сцені першого стаціонарного українського театру у Києві (1916), …на цій самій сцені!» (йдеться про театр Миколи Садовського у Києві, який базувався у приміщенні нинішнього театру оперети).

Тож не випадково вечір завершували обробки двох шотландських народних пісень, записаних Кошицем ще під час того турне. Символічно, що нині у виконанні їх брав участь Хор хлопчиків і юнаків Київського державного музичного ліцею імені Миколи Лисенка. Причому на волонтерських засадах, як, мабуть, мріяв би Грем Вік…

Ольга ГОЛИНСЬКА

Фото надані театром