Львівська національна філармонія запрошує до участі в урочистому вшануванні п’ятої річниці світлої пам’яті видатного українського композитора Мирослава Скорика
У неділю, 1 червня о 15:00 на Личаківському кладовищі біля могили композитора відбудеться панахида. Оркестр «Віртуози Львова» та сопрано Софія Соловій виконають духовні твори Маестро. Також під час події виступить чоловічий вокальний ансамбль «Kalophonia».
Свічка першого літнього дня вже пʼятий рік поспіль обпікає болем втрати – відходу у вічність маестро Мирослава Скорика, патрона Львівської національної філармонії, композитора, музиканта, наставника. Його спадок все ще лишається неосяжним, адже навіть якщо підрахувати усі дописані твори, скласти точні списки пісень, зібрати наукові праці, чи дійсно зможуть ці цифри передати вплив, який мав Скорика на своє та наступні покоління? Генерації усіх, хто особисто знав Маестро, виконував його музику сольно чи в оркестрі, стояв на одній сцені, торкався рояля композитора, кому мелодії Скорика дарують відчуття дому навіть за тисячі кілометрів.
1 червня о 16:00 у Малому концертному залі імені Василя Барвінського (Львівський державний музичний ліцей імені Соломії Крушельницької) фортепіанні твори композитора прозвучать у виконанні молодих музикантів – Павла Гмиріна та Станіслава Гумінюка. Для пам’ятного вечора обрали також «Пісню» Василя Барвінського – композитора, що став творчим орієнтиром для багатьох українських музикантів, зокрема й для Мирослава Скорика, а також опуси сучасників Скорика Івана Карабиця та Ігоря Шамо.
Станіслав Гумінюк ділиться секретами формування програми: «Якщо цикл п’єс “В Карпатах” можна часто почути в інтерпретації юних музикантів, то Варіації поки що не знайшли жвавого відгуку у виконавській традиції, їх не часто можна почути на концертній естраді. Це й не дивно, оскільки Скорик постає у цьому жанрі молодим, але уже зрілим майстром. Варіації – глибоко особистісне музичне висловлення, в якому традиційна форма наповнена емоційним змістом і філософським підтекстом. Одна з варіацій у циклі набуває характеру траурного маршу, створюючи відчуття поважної скорботи і роздумів над утраченим.
“Бурлеска” Мирослава Скорика – чи не найпопулярніший твір із запропонованої програми. Віртуозний, гротескно-іронічний характер п’єси органічно поєднується з майстерними постмодерними пошуками, де джазові елементи, комбінаторні техніки та інші композиторські інновації утворюють складну музичну тканину».
Як подих весни серед важкої тіні історії, три твори Мирослава Скорика, три грані його творчості проявляться у вечір памʼяті композитора 1 червня о 18:00 у Львівській філармонії. Колеги композитора з Львівської національної музичної академії обʼєднали сили студентських колективів разом з оперною студією для того, аби представити музику майстра у наймасштабнішому її прояві. Прозвучать опуси Мирослава Скорика, які виконуються насправді рідко: Кантата «Весна», Пролог з опери «Мойсей», а також Концерт для скрипки з оркестром № 7.
Диригент вечора Богдан Дашак з особливим сентиментом ділиться спогадами про гостини у заміському будинку композитора та запрошує на вечір:
«Звісно, хотілось, аби таке спілкування тривало й надалі, а спогадів ставало більше. Пригадується, як я побував у родинному маєтку Скорика у селі Дубина. Тоді ми відвідували його разом із на той час секретарем Львівської організації Спілки композиторів України Володимиром Сивохіпом і композитором Романом Стельмащуком.
Ця історія не могла б відбутися без улюблених Скориком грибів, а він віртуозно їх збирав. Існував навіть жарт про те, що народилися лише дві людини, які могли б знайти гриби під пам’ятником Міцкевичу в самому центрі Львова. Це – Михайло Лемішко та Мирослав Скорик.
Ми були у нього в гостях пізно восени, у листопаді, коли грибів уже не було, а лишились тільки поодинокі опеньки, які Мирослав Михайлович усе одно назбирав. Не вірилося, що з них щось можна було втнути. І тут проявився ще один талант композитора – вміння по-особливому їх приготувати, неймовірно смачно, лише так, як готує той, хто любить і знає гриби.
Незабутнім і непересічним був гумор Мирослава Скорика. Хоч у житті його вирізняла небагатослівність, але, сказавши мало, міг влучно вразити. Натомість у музиці митець – надзвичайно різний. У “Мойсеї” він продовжує ідею Франка – пошук лідера, державності. У Кантаті “Весна” – це піднесення, масштаб і водночас уміння навіть серед гігантів створити тонку й прозору мініатюру, як у частині “Гріє сонечко”, що контрастує та легким звучанням лише жіночого хору підсвітлює й інші частини твору. Ми почуємо у цій програмі Скорика і як майстра оркестрування, і поліфоніста, і людину з надзвичайно тонким і рідкісним відчуттям мелодії».
За матеріалами пресрелізу
