Галина Макаренко-Дергунова – леді джаз

403

Є в нашому краї жінки, які своїми вчинками спростовують стереотипи щодо представниць «слабкої» статі, здатних бути лише подругами, матерями й господинями у домі

Таким особам можна лише позаздрити, адже їхні енергія, винахідливість, ділові риси не мають меж. В Україні сьогодні нікого не здивуєш тим, що саме жіноцтву часто-густо під силу справи, непідвладні «сильній» статі. Традиція давня, ще від часів, коли княгиня Ольга замінила загиблого чоловіка – князя Ігоря – та очолила країну, залишивши у спадок міцну, квітучу землю, що стала отчиною для народу Київської Руси-України.

Доказів цьому твердженню в українській історії чимало. Одним із прикладів доби сучасної України може слугувати життя, музична і громадська діяльність Галини Макаренко-Дергунової – дружини та відданого продовжувача справи видатного піаніста, викладача, диригента, композитора, аранжувальника, корифея національного джазу Євгена Дергунова.

Євген своєю творчістю довів, що український джаз – не фікція, не примара, він існує, живе, дихає як у «класичній» американській формі, так і в експериментальній, неофольклорній, самобутній. Він залишив по собі у спадок цілу скарбницю музичних текстів – композицій, обробок джазових мелодій, аранжувань. Вони й досі становлять основу репертуару більшості джазових та естрадних оркестрів в Україні й виконуються за її межами.

За життя славетного чоловіка Галина була відома в музичних колах як концертмейстер і педагог єдиної в країні Школи джазового та естрадного мистецтва (де викладає й донині). Одночасно вона працювала в Київському об’єднанні музичних ансамблів (КОМА) з балетом і біг-бендом Київського вар’єте. Галина також активно співробітничала з музикантами Київського міського джаз-клубу. Нагадаємо, що в радянські часи то була єдина легально можлива інституція, котра об’єднувала джазове творче середовище.

На жаль, Євгена не стало ще у 2001 році. Але прапор лідера національного джазу підхопила його дружина – молода, повна сил красуня. Про неї багато хто казав, потайки зітхаючи: «За нею Голлівуд плаче». Минули роки, наповнені творчою діяльністю, але Галина їх не помічає.

Не помічає плину часу й оточення мисткині. А воно складається з провідних музикантів України, джазових виконавців, диригентів і молоді – студентів, учнів музичних шкіл. Не забуваймо також про публіку, що радо відвідує концерти, фестивалі, конкурси, організовані Галиною Макаренко-Дергуновою.

Із 2001 до 2019 року Галина Макаренко-Дергунова – артдиректорка Всеукраїнського фестивалю «Зимові джазові зустрічі імені Євгена Дергунова». Згодом форум разом з очільницею переріс у Парад біг-бендів України, що проводиться спільно з Національною філармонією та Національною всеукраїнською музичною спілкою.

Власне, за чверть нового, ХХІ століття Галина як творча особистість досягла неможливого. Вона створила новий сегмент джазового простору України, структурувала його та наповнила новим сенсом, поєднавши педагогічний аспект з публічним виконавством.

Сутнісно простір «імені Галини Дергунової» – це масовий сегмент українського джазу, який існує паралельно з елітарним (гастролі іноземних майстрів, фестиваль «Леополіс» тощо), хоча демаркаційної лінії немає, розмежування досить умовне. Тут панує демократія, адже учні музичних шкіл, студенти училищ, аматорські колективи можуть брати участь у фестивалях, парадах, інших заходах нарівні зі знаними професіоналами. Сила масовості в даному випадку не у віртуозності виконання й складності композицій, а в демократичності процесу, діалогічності. Образно кажучи, «несе Галя воду [джазову] народу», якому ця непроста концептуальна музика стає зрозумілою та близькою.

У музичному середовищі Макаренко-Дергунову жартома називають «першою леді джазу», попри те, що вона не співає, як Елла Фіцджеральд. Вона проти цього не заперечує, хоча право на титул вирішила закріпити офіційно.

Немає секрету в тому, що саме Галина є ініціатором створення Асоціації естрадних та джазових оркестрів України Національної всеукраїнської музичної спілки. Вона стала відповідальним секретарем організації і веде цей «корабель» упевнено й вдумливо. До асоціації увійшли українські бендлідери з Києва, Дніпра, Хмельницького, Одеси, Черкас та інших міст України, а також творчі особистості й окремі ансамблі.

Важко перелічити всі ініціативи Галини та заходи, реалізовані під її орудою. Зокрема, це мистецькі проєкти «Творча співдружність міст України», Координаційний центр молодіжного джазового руху України та презентація Всеукраїнського відкритого молодіжного джазового форуму, «Парад юніор біг-бендів» у Колонному залі імені Миколи Лисенка та десятки інших. Вони утверджують джаз як мистецтво, органічним чином вписане в соціокультурну реальність нашої країни.

Історію творять люди, особистості. Такі як леді масового джазу Галина Макаренко-Дергунова. На них і тримається духовність народу.

Ми всі, члени Асоціації естрадних і джазових оркестрів України НВМС й Координаційного центру молодіжного джазового руху України, дуже поважаємо та цінуємо Галину Макаренко – нашого чарівного лідера. Бажаємо їй міцного здоров’я, довгих років життя, творчого натхнення та багато нових інноваційних ідей. Нехай добре серце, шановна пані Галино, завжди б’ється у такт прекрасній музиці та мелодії джазу ніколи не стихають у скарбниці Вашої душі!

Андрій ШЕЛОМЕНЦЕВ, Анатолій ГОЛОВКО