ХХХІV Музичний фестиваль імені Анатолія Кос-Анатольського відбувся!

259

Всупереч усім складнощам, які пов’язані із пандемією COVID-19, черговий музичний фестиваль у Коломиї, який носить ім’я видатного композитора Анатолія Кос-Анатольського (1909–1983) і проводиться на початку грудня в день його народження, відбувся 27–29 листопада

На культурно-мистецькій мапі України цей фестиваль вирізняється не тільки «віком» (перший проведено у 1987 році), безперервністю, багатством мистецьких колективів і солістів, які брали участь у ньому, широкою жанрово-стильовою палітрою концертних програм, а й великою жертовною працею засновників-організаторів – докторів мистецтвознавства, професорів Юрія Ясіновського та Олександра Козаренка. Саме вони всі ці 34 роки не просто тримали руку на пульсі, а й докладали чимало зусиль, щоб не перервалася традиція проведення заходу. А труднощів – не злічити. Це і чергові революції, перманентні економічні кризи, зміни міських голів, і …коронавірус! Однак фестиваль, попри відсутність державного фінансування, і цього року вистояв, дещо змінивши формат.

Урочисто відкрили акцію новообраний міський голова міста Коломиї Богдан Станіславський і начальниця управління культури Уляна Мандрусяк, яка багато років опікується фестивалем. Професор Юрій Ясіновський у вступному слові наголосив, що з кожним фестивалем ім’я славетного коломиянина, композитора Анатолія Кос-Анатольського стає все більш відомим, а його натхненний, радісний образ спонукає до творчості й праці.

Не випадково для проведення «живого» концерту 27 листопада було обрано затишне фоє Коломийського академічного обласного українського драматичного театру імені Івана Озаркевича, адже саме в цьому приміщенні у далекі вже 1960-ті роки відбувалися державні іспити з хорового диригування випускників Львівської державної консерваторії (нині – Львівська національна музична академія) імені Миколи Лисенка, а головою державної екзаменаційної комісії був професор Анатолій Кос-Анатольський. Саме з його рук випускники-коломияни отримували дипломи і з його батьківського благословення йшли у самостійне творче життя.

Фестивальну програму відкрив концерт фортепіанної музики Бориса Лятошинського та Анатоля Кос-Анатольського у виконанні заслуженого діяча мистецтв України Олександра Козаренка. Було виконано 11 прелюдій і концертний Етюд-рондо Бориса Лятошинського, п’єси Анатолія Кос-Анатольського, зокрема парафраз на тему солоспіву «Ой ти, дівчино, з горіха зерня» на вірші Івана Франка. Його композитор написав для арфи, однак відома піаністка Марія Крушельницька вперше виконала на роялі.

Як піаніст Олександр Козаренко сформувався під час навчання у Київській державній консерваторії імені Петра Чайковського (клас фортепіано Всеволода Воробйова, 1980-ті роки). Його репертуар, у якому рівноцінно представлено українську та зарубіжну музику, включає понад двісті творів. В українській частині поряд із творами Миколи Лисенка домінують монографічні програми Бориса Лятошинського (створена у 1993 році) та Анатолія Кос-Анатольського.

Вибір творів для цьогорічного фестивального концерту не випадковий, адже відзначаємо 125-річчя від дня народження визначного композитора, філософа, творця модерного канону української музики Бориса Лятошинського (1895–1968). Як музикознавець філософського ухилу Олександр Козаренко осмислює універсалії музичного світу Бориса Лятошинського (наукова збірка «Борис Лятошинський. In memoriam». Мюнхен: УВУ, 2018), як піаніст – виконує його прелюдії на вшанування 50-х роковин смерті композитора в Українському вільному університеті у Мюнхені (2018), професором якого є.

Основні риси піанізму Олександра Козаренка виокремлені Ольгою Комендою (монографія «Олександр Козаренко – піаніст, композитор, музикознавець». Луцьк, 2017. С. 56): якісне володіння багатством фортепіанних штрихів і засобів артикуляції (легато, стакато, інтервальним акордовим тремоло, педаллю, остинато, треллю тощо); володіння різноманітною атакою і тембровим забарвленням звука; контраст різних типів звукоутворення – глибокого, проникливого, міцно опертого і легкого, немов розсіяного, з колоритною грою обертонів, співучого, ніжного і ударного, колючого, дзвінкого, сяючого і глухого, як невиразне гудіння, м’якого і твердого, щільного, насиченого і світлого прозорого; уміння фразувати (контраст довгих і коротких фраз), при цьому завдяки legato й полімелодизації фактури, в основі якої лежить ідея вокалізації фортепіанного виконання, дотримуватися рівності звучання; використання широкого діапазону динамічних можливостей – плавного переходу і різкого контрасту динамічних градацій, в останньому випадку як засобу театралізації і уведення в камерне виконавство прийомів кіномистецтва; уміння вибудувати виконавську драматургію твору, осмисливши просторові й часові аспекти композиції, утримуючи увагу слухача глибоким внутрішнім, психологічним динамізмом звучання та напруженими експресією й сконцентрованістю виконання.

Усе це Олександр Козаренко повною мірою продемонстрував на концерті. Через карантинні обмеження кількість публіки була обмеженою, не змогла приїхати зі Львова дружина композитора Надія Кос, яка передала щирі вітання учасникам, а в соціальній мережі Facebook на наш допис про відкриття фестивалю відписала: «Дякую всім за теплі, щирі слова, гарне товариство і атмосферу, яка витала у театрі в день відкриття фестивалю імені Анатолія Кос-Анатольського». Відгукнувся і син композитора Адріан Кос з Канади: «Дякую за теплі слова, спогади. Радий, що коломияни зібралися і провели так гарно вечір. Спеціальна подяка Олександрові Козаренку за чудове виконання Лятошинського. Сподіваюся в наступному році почути наживо». Народна артистка України, співачка, авторка пісень і педагог Галина Менкуш написала: «Світла пам’ять про чудового педагога, композитора, ерудованого оратора, який зачаровував мудрим Словом не тільки студентів, а й слухачів великих залів і аудиторій. Особлива вдячність за епічні твори для бандури, в яких звучало високе слово Лесі Українки, Лесі Тиглій про національну свідомість».

Чисельні відгуки на інформацію про відкриття фестивалю у мережі Facebook засвідчують про незгасний інтерес до цього самобутнього явища загалом і творчості українських композиторів зокрема.

Два наступні дні фестивалю відбувалися в режимі онлайн на місцевому телеканалі НТК. У суботу 28 листопада музичну програму представив академічний камерний оркестр «HARMONIA NOBILE» Івано-Франківської обласної філармонії імені Іри Маланюк (художній керівник і концертмейстер – народна артистка України Наталія Мандрика), який відзначає 35-річний ювілей (створений у 1985 році за ініціативи народного артиста України Ігоря Пилатюка).

У неділю 29 листопада Академічний симфонічний оркестр Хмельницької обласної філармонії під керівництвом Тараса Демчишина (Україна, Японія, Канада) виконав Симфонії № 1, ор. 21 і № 2, ор. 36 Людвіга ван Бетховена. Хоч цей колектив – один із молодих (створений 2001 року), однак уже завоював серця численної армії вдячних шанувальників. Для нього характерні: ансамблева злагодженість, збалансоване звучання груп, благородне темброве забарвлення. Оркестр, ставши на шлях постійного самовдосконалення, сповнений бажання творчої інтеграції, ставить за мету плідно співпрацювати з провідними диригентами, солістами України та зарубіжжя, тому запросив до співпраці симфонічного диригента, уродженця Львова Тараса Демчишина, який сьогодні є головним диригентом Beethoven Sinfonietta в Фукуоці (Японія, від 2014 року). Він студіював у Львівській національній музичній академії імені Миколи Лисенка, Академії музики (Akademie für Tonkunst) в Дармштадті (Німеччина), Вищому музичному університеті імені Ханса Ейслера в Берліні, диригував і працював із професійними симфонічними і камерними оркестрами в Угорщині, Казахстані, Німеччині, Японії, Україні.

Отож три фестивальні дні всупереч перепонам засвідчили, що академічна музика приваблює слухачів, залишаючи в серці приємні хвилини і незабутні спогади. Хочеться вірити, що ХХХV ювілейний фестиваль відбудеться у 2021 році у звичному форматі й при чисельній публіці, яка завжди з нетерпінням чекає його!

Ганна КАРАСЬ