Музика Віктора Косенка звучала у Польщі

304

Нещодавно у Львові відбулася яскрава подія: симфонічний концерт у Львівській національній філармонії, у програмі якого центральне місце належало Скрипковому концерту Віктора Косенка

Ідейною натхненницею і виконавицею партії скрипки соло стала відома українська скрипалька і педагог Лідія Футорська. Одночасно відбулася презентація нового видання партитури цього твору.

Незадовго до того музикантка ознайомила з Косенковим Скрипковим концертом польських слухачів, про що й розповіла в інтерв’ю.

Володимир Мудрик: Пані Лідіє, як виникла ідея виконання Скрипкового концерту Віктора Косенка у Польщі? Адже мініатюри доволі часто звучать, а от масштабні полотна не часто почуєш. Звідкіля ви черпаєте натхнення для здійснення великих задумів?

Лідія Футорська: Відтоді, коли почала виконувати цей концерт, я стала його прихильницею і полюбила назавжди. Дуже вже він близький моєму серцю, відчуваю у ньому буквально кожну інтонацію, ноту… На мою думку, твір є одним із найкращих українських скрипкових концертів, і ми сміливо можемо його презентувати світові на провідних сценах. Тому природно, що при кожній нагоді намагаюсь запропонувати опус, заграти з різними оркестрами.

Що стосується ідеї виконання саме в Польщі, то великої рішучості мені додала драматична ситуація в Україні. Від неї спочатку всі ми були шоковані і просто заціпеніли, а згодом через той бездонний біль і відчуття кричущої несправедливості почали шукати шляхи, кожен на своєму місці, як найефективніше і найкраще підтримати рідну країну.

Саме у перші тижні війни я надіслала пропозиції щодо Скрипкового концерту Віктора Косенка у культурні інституції Польщі. Зворушливо, що багато з них одразу відгукнулося й надіслало сердечні слова підтримки нашому народові. На сьогодні вже маємо польський дебют цього твору у Жешувській філармонії із місцевим оркестром і молодим польським диригентом Мілошем Кульою, який успішно відбувся 10 червня. Чекаємо на наступні проєкти!

В. М.: Поділіться, будь ласка, вашими враженнями від репетиційної роботи з польськими музикантами і диригентом над твором Віктора Косенка. Які стилістичні особливості виконання його Скрипкового концерту? Мабуть, користувалися виданням твору, яке побачило світ нещодавно завдяки вашій наполегливій праці і підтримці однодумців? Гадаю, не помилюсь, якщо скажу, що польські слухачі вперше познайомилися з цим опусом Віктора Косенка. До речі, документи, що підтверджують факт народження композитора у Варшаві, вперше було представлено під час Другої міжнародної науково-практичної конференції «Віктор Косенко та Борис Лятошинський, їх доба і культура ХХІ століття», яка відбулася 24-25 листопада 2021 року.

Л. Ф.: Саме так! Як я вже зауважила, це була польська прем’єра. І мені видається дуже правдоподібним, що взагалі перша закордонна! Однак стверджувати не можу. Залишу це питання музикознавцям.

Дирекція Підкарпатської філармонії у Жешуві є дуже відкритою і люб’язною, зокрема, до нас, українців. Це видно з кількості запрошених українських артистів у їхніх концертних сезонах. Так було й до війни.

Організатори створили всі умови для успішного підготовчого процесу. Була достатня кількість репетицій, музиканти й диригент Miлoш Kуля працювали самовіддано, намагаючись осягнути суть музики незнайомого їм Косенка.

Працювали за новою партитурою, редакцію якої здійснив молодий талановитий український композитор Іван Пахота.

Чекали мого приїзду, щоб почути музику в усій повноті… На першій репетиції прислухались. Опісля ми зустрілись із диригентом, щоб обговорити деталі виконання, і я запропонувала йому трохи іншу стилістику, ніж ту, яку почула на репетиції.

На мою велику радість, він щиро слухав і сприймав те, що я йому говорила й радила скорегувати. Оповідала також про власні, абсолютно особисті відчуття і сприйняття цього твору, про натхнення, що могло посприяти написанню концерту й про можливі ескізи у «Мріях» тощо. Заохочувала трактувати всю нотну «канву» і більшість тем крізь призму пісенності, співучості, сердечності, з величезним різноманіттям душевних відтінків.

Кажу йому: «Розумієш, це ми! Ми, українці, такі є – кордоцентричні. У нас широка душа, як безмежнеє поле, і вона співає…» Мілош збагнув, погодився і на наступний репетиційний ранок, перед тим як грати Концерт, коротко змалював оркестрантам суть нашої розмови.

Коли почали грати, відчула, що почало з’являтись оте справжнє, що становить, як на мене, основу і природу нашої музики. Це дуже потішило! Перевтілення і перетворення музики були очевидними!

Цікава деталь, яка, мабуть, теж посприяла успіхові роботи над твором. У складі оркестру Жешувської філармонії уже багато років працюють кілька українців, у тому числі концертмейстер.

Загалом польський колектив прийняв мене дуже сердечно! За що йому велика подяка. А згодом і публіка вельми потішила під час концерту. Відчувалося, що дослухаються, але ж сподобалось їм усім!

На біс виконала ще один український твір, але вже для скрипки соло – «МузИку» Івана Карабиця.

У рецензії, яка вийшла згодом, музикознавиця відзначила захоплення слухачів і успіх того вечора. А про Скрипковий концерт Віктора Косенка вона написала: «…ліричний, увесь проникнутий романтичним духом». І нехай так буде…

В. М.: Шанувальники творчості Віктора Степановича з вдячністю чекають на кожну мистецьку подію довкола його імені. Ідейною натхненницею популяризації музики композитора є Ви, пані Лідіє, та багато інших українських виконавців. Дякую вам за це!

Володимир МУДРИК