В останній день зими Львівський академічний будинок органної та камерної музики запропонував слухачам нову подію в рамках стратегії із промоції української класики Ukrainian Live – світову прем’єру симфонії Олександра Родіна під назвою «Романтична»
Це вже четвертий твір у жанрі симфонії, написаний спеціально на замовлення Львівського органного залу. Якщо замовлення музично-сценічних творів оперними театрами є сталим явищем, то запити на створення симфонічної музики в Україні залишаються рідкістю. На згадку приходить хіба що Симфонія № 3 «Любов» Богдани Фроляк, написана для Львівської національної філармонії, Симфонія № 7 «Високий замок» Євгена Оркіна на замовлення оркестру INSO-Львів та ще кілька окремих симфонічних композицій у різних жанрах. Тож, особливо цінно, що ініціативи замовлення симфоній командою Львівського органного залу демонструють таку систематичність і розвиток.
Мистецтво держави, яка живе й бореться, країни у війні – мимоволі є дзеркалом її життя, думок, емоцій, прагнень, втілених у конкретних творах. Усі три попередні симфонії, замовленні Органним залом і позначені диханням війни та її відлунням, об’єднали в проєкті митців із різних регіонів України.
Першою стала прем’єра 18 лютого 2024 року Симфонії № 3 «Переможної» уродженця Львова, артиста-віолончеліста Національного ансамблю солістів «Київська камерата», учасника проєктів «Нова музика в Україні», «Гольфстрім» і багатьох інших Золтана Алмаші. Наступною композицією була «Симфонія Незламності» Олега Безбородька, завідувача кафедри спеціального фортепіано № 1 Національної музичної академії України, члена Національної спілки композиторів України (премʼєра відбулася 25 серпня 2024-го). Далі – Симфонія Дмитра Малого, композитора, старшого викладача кафедри композиції та інструментування, теорії музики Харківського національного університету мистецтв, в якій, за словами автора «є все: крик, сльози, молитва, радість, боротьба, перемога, туга за загиблими» (премʼєра пройшла 27 жовтня у 2024-му).
Черговий твір із цього проекту представлено композитором, піаністом і актором Олександром Родіним. У мистецькому становленні він об’єднав Чернігів і Одесу, є лауреатом численних мистецьких премій і нагород, митцем, котрий співпрацює із найкращими оркестрами й театрами Києва, Львова, Одеси, Каунаса, Вільнюса.
Це – другий твір митця у жанрі симфонії (першою була «Симфонія місячного світла» для симфонічного оркестру і сопрано соло, 2010). Хоча в його доробку вже є масштабна група різножанрових оркестрових композицій. Серед них «Художник Ваган» для симфонічного оркестру та відео (2012), Сюїта «Книга сновидінь» для струнних та ударних з фортепіано (2014), Сюїта з музики до балету «Вій» (2020), котрі є в репертуарі Національного симфонічного оркестру України. Симфонічний цикл «Барахолка» (2021), Фантазію на тему «La Follia» для симфонічного оркестру та «Сім останніх Слів Ісуса на Хресті» виконував Національний одеський філармонійний оркестр. Останньому колективу присвячено й твір «Після прочитання Лавкрафта» для струнних (2020), що виконувався у Львові камерним оркестром Львівської національної опери.
Звичайно ж, не оминув автор і тему війни. У квітні 2022 року під обстрілами і між сиренами повітряних тривог у Києві народилася композиція для симфонічного оркестру «Святий Боже», яка, за словами Олександра Родіна, уособлює «світло, бо саме воно стає єдиною зброєю проти темряви в руках митця». Іще один його меморіальний твір – «Liber tango», присвячений пам’яті головного диригента камерного оркестру «Гілея» Херсонської обласної філармонії Юрія Керпатенка, безжально страченого окупантами за відмову співпраці. Цілу композицію утворили фрагменти з різних творів Олександра Родіна, чиєю імпрезою «Варіації на тему війни» відкрився проєкт «Нова музика України», започаткований Одеською оперою.
З усього названого вище очевидно, що Олександр Родін у музичних задумах мислить яскравими сюжетно-образними категоріями. У програмних назвах він подає символьні орієнтири для слухацької аудиторії, скеровуючи її до конкретного змістового наповнення. Але цього вечора було дещо інакше.
Твір, написаний на замовлення Львівського органного залу, виконав високопрофесійний колектив – Академічний симфонічний оркестр Луганської обласної філармонії під орудою Івана Остаповича. Вперше, якщо проаналізувати опуси з оркестрового доробку автора, йому дана вельми узагальнена програмна назва «Романтична». Доволі неочікувана й структура симфонічного циклу: шість різних за розміром, стилістично та образно контрастних частин, які не мають підзаголовків і не вкладаються в категорії сонатно-симфонічної логіки.
Симфонію відкриває невеликий неоромантичний пролог, у якому переосмислюється й переінтоновується генеральна висхідна тема-поспівка, що пронизує весь цикл. За ним слідує енергійна і життєрадісна частина рондоподібної форми (властивої, скоріше, для традиційних симфонічних фіналів). Наступним є гротескне скерцо, в центрі якого початкова тема переростає в болісне Lamento. Далі йде химерний вальс із скрипкою соло, якій доручено жорстку ламану мелодію. У найбільш розгорнутій п’ятій частині дзвонові звучання глокеншпіля поступово трансформуються в оглушливо страхітливі механічні, урбаністичні ритми, які в центрі форми змінюються медитативно остинатними формулами фортепіано.
І, нарешті, фінал. Основну тему, якою починався твір, інтонує віолончель. Її драматичний монолог кількома хвилями розростається до грандіозних емоційних вибухів оркестру, залучаючи максимум тембрів і завойовуючи весь можливий звуковий простір, накриваючи потужною експресивною хвилею простір слухацького залу. Така драматургія і добір засобів спрацьовує ідеально, – публіка вибухає оваціями.
Протягом усього твору зберігається враження, ніби спостерігаєш за театральним дійством, – такою рельєфною, виразною, подієвою і образно яскравою є музика Олександра Родіна. І що важливо: митець вільно послуговується доволі великим арсеналом композиторсько-технічних засобів, залишаючись дуже демократичним, відкритим, доступним для найширшого слухача. Його твір оповідає про різні сторони буття, складні відносини людини й сучасного світу, вразливість і страхи особистості, її щоденну боротьбу і самоствердження. Кожен, хто прийшов у зал, відгукнувся на щось своє у цьому багатому образами й емоціями творі, – важливе та сокровенне.
Першовиконання симфонії записувало Радіо Культура. А це свідчить не лише про найякіснішу фіксацію виконання, а й гарантоване подальше поширення сучасної української музики.
В одному з інтерв’ю Олександр Родін сказав: «Якби я мислив словами, як письменник, то записував свої думки літерами, а якщо був би художником, то представляв візуальні творіння олівцем чи пензлем. Але я мислю музичними образами – й так народжується музика…»
І справді, зримість, образність його оркестрової музики настільки виразна, що, можливо, надихне хореографів на її сценічне прочитання. Цей потенціал нової композиції ще чекає на реалізацію…
Роксоляна ГАВАЛЮК
Фото Євгена ЧЕРВОНОГО та Людмили БУРДИ
