
Людей різних професій, для яких спів у хорі – хобі, об’єднують аматорські хори. Камерний хор «Moravski» є саме таким. Він успішно завойовує любов простих слухачів та професійних поціновувачів хорового мистецтва. Усього за рік існування колектив заявив про себе на престижному Всеукраїнському хоровому конкурсі імені Миколи Леонтовича, став учасником понад десяти різноманітних фестивалів та концертів. Тому й виникла ідея поспілкуватися про мистецтво хорового співу і про цей колектив із художнім керівником хору Оленою Радько, випускницею Національної музичної академії України імені Петра Чайковського, лауреатом міжнародних хорових конкурсів.
– Пані Олено, як виникла ідея створити колектив, чому Ви обрали саме таку назву?

– Ідея створення хору належить Ларисі Володимирівні Бухонській – натхненнику та куратору цього творчого проекту. Аматорський камерний хор «Moravski» – молодий колектив, заснований при Благодійному фонді «Хорова школа П. І. Муравського» у 2017 році. Тому й назва хору безпосередньо пов’язана з прізвищем видатного українського диригента, який майже п’ятдесят років очолював студентський хор Національної музичної академії України. Усі сучасні успішні диригенти, керівники професійних колективів є його випускниками, послідовниками його творчих та життєвих принципів. Що стосується написання прізвища, ми відновили історичну справедливість, оскільки у паспорті Павла Івановича була допущена помилка: усі його родичі носили прізвище Моравський.
– Оскільки хор «Moravski» аматорський колектив, розкажіть про професійні інтереси хористів.
– Якщо говорити про склад, у хорі співають ентузіасти, українська інтелігенція. Деякі учасники навіть не мають музичної освіти. У нас є випускники Київського національного університету імені Тараса Шевченка, НТУУ «Київський політехнічний інститут», кандидати педагогічних, математичних, хімічних наук, доценти, педагоги, інженери; також у нас співають фізик-ядерник, актори лялькового театру, лінгвісти, є навіть свої поет і народна майстриня. Окрім того (і це дуже надихає), у хор приходять студенти-професіонали – з Київського національного університету культури і мистецтв та Київського університету імені Бориса Грінченка.
– Скільки часу необхідно для того, щоб аматорський хор став професійним?
– Складне питання. Є безліч факторів, від яких залежить професійність виконання. Рівень колективу зростає від концерту до концерту. На мій погляд, за умови наявності постійного складу виконавців, їх індивідуальної роботи над вокалом та освоєнням музичної грамоти, регулярного відвідування репетицій, необхідно мінімум кілька років, щоб аматорський хор міг претендувати на професійний рівень.
– Ви сучасний композитор, автор творів для хору. Чим Ви керуєтеся, створюючи нові композиції?
– Мені важко назвати себе композитором. Швидше я композитор-любитель. Як раніше, так і зараз багато диригентів звертаються до композиції. На мою думку, людина може щось створити керуючись внутрішніми потребами, коли є що сказати. А інакше навіщо?! Композиторський досвід у мене невеликий. Пишу я тільки тоді, коли відчуваю зміст і стан, чим для мене особисто є той чи інший текст, як він звучить та відгукується в мені, які струни душі зачіпає. Це дуже особистий процес. Я б навіть сказала сокровенний.
– Серед виступів із хором, які вже відбулися, який Вам запам’ятався найбільше?
– Графік наших виступів, як для аматорського хору, досить щільний. 15 жовтня 2018 року ми заспівали свій 14-й концерт, але ж нам усього один рік! Хористи молодці, невтомно працюють. На перший погляд може здатися: «Ну що там складного – співати в хорі». Та насправді це важка копітка праця, яка, без сумніву, їм таки приносить радість! За цей рік ми стали лауреатами І ступеню «Київського огляду-конкурсу народної творчості» міста Києва, взяли участь у регіональному фестивалі «Пісня над Дніпром» імені Анатолія Авдієвського, фестивалі «Княжа родина», виступили на IV Хоровому святі «Школа Павла Муравського», Великодній асамблеї, у Києво-Могилянській академії. Також взяли участь у всеукраїнському проекті «Україна співає Кобзаря» й записали два твори на слова Тараса Шевченка, які увійшли до четвертого компакт-диска цього проекту. Торік, 20 жовтня хор взяв участь у першому турі Всеукраїнського хорового конкурсу імені Миколи Леонтовича. У хоровому світі це захід надзвичайно високого рівня! Та й усіх виступів не перерахувати.
Мені важко виділити найкращий або найважливіший концерт. Для диригента кожний концерт – подія, відповідальність. Бо якщо вже підняли «планку» виконання, то маємо її утримати, не кажучи вже про необхідність професійного подальшого зростання! Та все ж якщо згадати виступ, який найбільше запам’ятався, то, мабуть, це концерт у рамках Пасхальної асамблеї. Свято Пасхи створює атмосферу радості, урочистості, світла! Ми співали в прекрасному залі Київського національного університету імені Тараса Шевченка з професійним хором студентів із Кривого Рогу. Це був світлий, урочистий й гарний концерт!
– Якими трьома словами можна охарактеризувати ваш хор?
– Напевно, це краще запитати у хористів! Думаю, це любов, радість і неймовірна праця!
– Поділіться творчими планами хору «Moravski».
– Нещодавно, наш колектив взяв участь у концерті у Дитячій опері в рамках V Хорового свята «Школа Павла Муравського», де серед учасників були не тільки аматорські, а й професійні колективи. Для нас це велика відповідальність і разом з тим – радість! Крім цього, досить непросту концертну програму ми готували на ІІ-й тур Всеукраїнського хорового конкурсу імені Миколи Леонтовича. Звичайно ж, у планах – гастролі, подорожі й концерти у різних куточках України, конкурси. Загалом, цікаве творче життя гарантоване!
– Існування будь-якого колективу передбачає також і фінансові витрати. Навіть ті ж самі костюми, кошти на поїздки. Чи є спонсор у хору «Moravski»?
– На жаль, у нашій країні хорова культура не підтримується, а нам так потрібні меценати!
– Пані Олено, щиро Вам дякую за розмову! Бажаю Вам та Вашому колективу подальших успіхів та нових творчих злетів!
– Я Вам також вдячна за теплу розмову!
Анна ТРОФИМОВА