Підсумки «карантинного» року Львівської національної опери

2020 рік виявився надскладним для сфери культури через тривалий локдаун і суттєві карантинні обмеження. Разом із тим колектив Львівської національної опери пристосувався до викликів часу, даруючи глядачам прем’єри, особливі події, втілюючи непересічні соціальні ініціативи, зокрема присвячені лікарям. Назвемо 10 найважливіших фактів 2020 року з життя театру

1. 120 років від дня відкриття

2020 рік – ювілейний для Львівської опери, адже саме 4 жовтня минуло 120 років від дня відкриття театру. Святкові урочистості планувалися задовго до цієї дати, однак карантин вніс істотні корективи. Кульмінацією стали Урочиста академія і Гранд-концерт, що транслювалися онлайн.

Привітати Львівську національну оперу приїхали представники влади, духовенства, митців, науковців тощо, зокрема, з різних куточків України, а також Польщі, Італії. Працівникам театру вручили численні відзнаки й нагороди. У святковому концерті, окрім солістів, хору та оркестру театру, взяли участь запрошені виконавці – відомі українські музиканти, яким аплодують у всьому світі: тенор Валентин Дитюк, бас Сергій Магера, запрошена солістка Метрополітен-опера і Паризької опери – сопрано Ольга Кульчинська та українська диригентка Оксана Линів.

Генеральний директор – художній керівник Львівської опери, режисер Василь Вовкун, диригент Іван Чередніченко та хормейстер Вадим Яценко уклали програму Гранд-концерту таким чином, щоб музичні номери й цікаві факти, про які розповідали ведучі, віддзеркалювали знакові прем’єри і події в 120-річній історії театру. Яскраво довершила кожен номер концерту візуальна проєкція, здійснена художником світла Дмитром Ципердюком.

Перед ювілеєм пройшли цікаві лекції про архітектуру, художнє оздоблення, історію театру від провідних мистецтвознавців, відкриття виставки давніх листівок і фотографій із зображеннями з приватної колекції і презентація книги – ґрунтовного дослідження «Архітектура Львівської опери» художника й дослідника Юрія Ямаша.

2. Опера для сімейного перегляду – номінант на Шевченківську премію

У лютому 2020 року, ще до впровадження карантину на сцені Львівської опери відбулася світова прем’єра опери Івана Небесного за твором Івана Франка «Лис Микита». Вона була написана спеціально на замовлення театру, з метою розширення сучасного українського оперного репертуару для дітей. Перші сім аншлагових вистав у лютому-березні 2020-го відвідало близько 7 тисяч глядачів, більшість серед яких –діти.

Оперу створювали для сімейного перегляду, адже за начебто дитячою казкою, розважальним сюжетом, гумором і пригодами хитрого Лиса, ховаються гострі та завжди актуальні соціальні питання. В оркестрі, поряд із традиційними інструментами, колоритно звучать українські народні – цимбали, бандура, ліра і трембіта. Диригент-постановник – американський митець українського походження Теодор Кучар, диригентка – Ірина Стасишин, хормейстер – Вадим Яценко.

Неймовірні костюми людо-звірів, які мають елементи камуфляжу (як говорить Лис Микита в однойменній поемі Івана Франка: «Наше все життя – війна є!»), розроблені художницею Ганною Іпатьєвою. Опера «Лис Микита» містить не лише музичні, а й хореографічні номери, акробатику на повітряних полотнах. Хореограф вистави – італієць Марчелло Алджері. Художника світла для цієї постановки запросили із Литви – це Арвідас Буйнаускас. Чи не вперше в українській опері використано новітні технології 3D-мапінгу (Світлана Рейніш та Юрій Костенко).

Наприкінці року оперу Івана Небесного номіновано на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка 2021 року, результати стануть відомими у березні.

3. Прем’єра «Турандот»: досвід постановки опери онлайн

Ще однією знаковою прем’єрою 26 листопада стала «Турандот» Джакомо Пуччині, яка народжувалася у надзвичайно складних обставинах, коли постановники з усього світу працювали з виконавцями і цехами театру онлайн. Грандіозні декорації, 186 костюмів, колоритна музика й атмосфера Стародавнього Китаю. Такий досвід унікальний не лише для України, а й імовірно для світової практики.

Це останній незавершений твір італійського композитора, який поруч із його славетними операми «Богемою», «Мадам Баттерфлай» і «Тоскою» увійшов до репертуару театру. Через незавершений фінал (композитор помер, не встигнувши дописати кінцівку опери) «Турандот» досі провокує запеклі дискусії митців і критиків.

Постановка Львівської національної опери здійснена вперше за 120-річну історію театру і приурочена до ювілею. До числа постановників залучили міжнародну команду митців із п’яти країн на чолі з відомим польським режисером Міхалом Знанецьким. Підготовка музичної частини – солістів, хору та оркестру театру – тривала кілька місяців під керівництвом диригента Івана Чередніченка та хормейстера Вадима Яценка.

Через карантин довгоочікувану постановку двічі переносили. Врешті, щоб не відміняти прем’єру, вирішили роботу із зарубіжними постановниками проводити онлайн. Для Міхала Знанецького, балетмейстерки Діани Теохарідіс (Аргентина), сценографа Луїджі Скольйо (Італія) було забезпечено екран та інтернет-зв’язок, щоби сцена театру була «як на долоні». Щодо такого безпрецедентного випадку польський режисер Міхал Знанецький наголошує: «Мабуть найбільшим досягненням постановки у Львові є те, що ми показуємо світу: можемо надалі існувати як артисти, працювати як постановники, як театри і переживемо все з великими емоціями, котрі дарує нам опера».

4. Дякуємо, лікарю!

Першими грандіозну прем’єру опери «Турандот» Джакомо Пуччині змогли побачити лікарі! Львівська опера, започаткувавши соціальну ініціативу «#Дякуємо_лікарю», яку підхопили інші театри України, зокрема, Одеська опера, запрошує медичних працівників безкоштовно відвідати вистави. Адже митців і лікарів об’єднує те, що вони працюють задля людей: медики лікують фізично, а митці – духовно, а воєдино – заради торжества життя на землі. Близько 150 лікарів запросили вже на перші три вистави «Турандот». Враженнями від перегляду спектаклю поділилась Любомира Луцевич, завідувачка Першого поліклінічного відділення I Міської клінічної лікарні імені Князя Лева: «Прекрасна вистава… Ми дуже вдячні за ці хвилини, коли медики прийшли і змогли відпочити від своїх буденних завдань».

#Дякуємо_лікарю, промовідео: https://www.youtube.com/watch?v=1Rcmjf_1Ryo

Враження лікарів після перегляду вистави, відео: https://www.youtube.com/watch?v=xE0dTkXmk3E

5. Рік Євгена Лисика

У 2020-му минуло 90 років від дня народження художника-постановника Євгена Лисика (1930–1991). Ім’я Лисика, який працював у Львівській опері впродовж 1960–1990 років, а також у театрах Білорусі, Росії, Польщі, Північної Македонії (тоді – Югославії), майже невідоме сучасному глядачеві, хоча дослідники прирівнюють його талант із Пабло Пікассо.

Збережені декорації Лисика до балетів «Лускунчик», «Лебедине озеро», «Ромео і Джульєтта», «Створення світу», опер «Золотий обруч», «Отелло», «Війна і мир» та інших належать до Золотого фонду Львівської національної опери. Упродовж року здійснено їхню фотофіксацію для майбутнього художнього альбому митця (випуск заплановано на 2021 рік), до якого також увійдуть фото декорацій з інших країн світу, котрі були спеціально віднайдені та надіслані до Львова.

У вересні 2020-го відбулася прем’єра оновленого балету «Створення світу» Андрія Петрова з оригінальними декораціями Лисика спеціально до ювілейної дати. «Сходіть, подивіться на декорації Лисика – це Лувр, тільки у Львові», – ділилися враженнями перші глядачі.

Театр також випустив серію відеоспогадів від колег та експертів про творчість Євгена Лисика: https://www.youtube.com/watch?v=-qNCDI_K9Io&list=PLYDmnTvZZACt4wPRNdPqAip0vPhKwX6jS

6. Уперше сучасна українська опера – на стрімінговому телебаченні

Одна з сенсаційних новин року: вперше сучасну українську оперу можна переглянути на стрімінговому сервісі для перегляду відео та трансляції телеканалів! На сайті MEGOGO відтепер є доступною для перегляду феєрія «Коли цвіте папороть» сучасного українського композитора Євгена Станковича у постановці Львівської національної опери.

Історія твору надзвичайно драматична, адже переживши десятиліття забуття і будучи забороненим радянською владою напередодні прем’єри 1979 року, він врешті постав на львівській сцені лише у 2017-му в режисурі Василя Вовкуна та під орудою диригента Володимира Сіренка. Серед солістів дійства – неповторна Ніна Матвієнко.

Перегляньте вражаючий спектакль, що поєднує енергетичну музику, хорове виконавство, народні традиції обряду, сучасну хореографію та яскраве дійство у форматі 3D за посиланням: https://megogo.net/ua/view/8510565-koli-cvite-paporot.html?video_view_tab=description

7. 2020 рік у цифрах

105 вистав і 24 концерти відбулися у Львівській національній опері впродовж 2020 року. 44889 осіб відвідали вистави театру, серед них – 1252 тих, які належать до соціально незахищених верств населення, – на пільгових умовах. 1326 слухачів прослухали концерти театру на камерній сцені – у Дзеркальній залі. Понад 7000 людей завітали до театру на екскурсійний огляд.

8. «Побачити дотиком»

Львівську оперу відтепер можуть люди із вадами зору. На площі перед театром встановлено бронзову модель театру, обладнану таблицею зі шрифтом Брайля для людей із вадами зору. Її виготовив скульптор Василь Одрехівський з ініціативи Львівської міської ради та Оксани Потимко, очільниці Львівського обласного осередку ВГО «Українська спілка інвалідів – УСІ».

Театр люб’язно відчиняє двері для соціально-незахищених верств населення – багатодітних сімей, людей з інвалідністю, а також запрошує на вистави військових, волонтерів та учасників бойових дій, співпрацюючи з різноманітними організаціями. Так, до прикладу, оперу «Лис Микита» відвідали родини з дітьми, що належать до ГО «Джерело дитячих мрій», люди з вадами зору, а також бійці 24-ї Окремої механізованої бригади імені Короля Данила послухали оперу «Трубадур» Джузеппе Верді тощо.

9. Пам’яті Мирослава Скорика

Цього року непоправною втратою для всієї музичної громадськості та колективу театру стала смерть видатного українського композитора Мирослава Скорика. Зі сценою Львівської опери Мирослава Михайловича пов’язувало не одне десятиліття: від його перших спроб у театральному жанрі до зрілих творів, які увійшли до скарбниці української сучасної академічної музики.

Мало знаним є факт, що перша прем’єра балету «Каменярі» Мирослава Скорика за віршем Івана Франка відбулася ще коли композиторові було 28 років – у 1967-му. Через кілька десятиліть, до 100-річчя Львівської опери керівництво театру запропонувало Мирославу Скорику написати оперу. Так постав твір геніального Маестро – опера «Мойсей» за однойменною поемою Івана Франка. А наступна його прем’єра – балет «Повернення Баттерфлай» про Соломію Крушельницьку відбулася вже у 2006 році. Опера «Мойсей» і балет «Повернення Баттерфлай» Мирослава Скорика – досі в репертуарі Львівської національної опери.

Серед запланованих на 2021 рік – прем’єра ще одного твору Мирослава Скорика. Генеральний директор – художній керівник театру Василь Вовкун ділиться планами: «Що ми очікуємо в році прийдешньому? Це постановка балету “Тіні забутих предків” на музику Мирослава Скорика балетмейстером Артемом Шошиним. Цю роботу ми хочемо присвятити 30-річчю Незалежності України».

10. Підсумки року від генерального директора – художнього керівника театру Василя Вовкуна

2020-й вніс чималі корективи у стан оперного мистецтва. Про підсумки непростого періоду, оновлення у трупі театру, плани та прем’єри року прийдешнього розповів генеральний директор-художній керівник Львівської національної опери Василь Вовкун: «Театр, пропонуючи творчу програму на п’ять років “Український прорив”, намагається змінити себе у просторі й часі, – і це продовжуватиметься в новому 2021 році – від менеджменту до мистецьких виявів. Ми прагнемо авторського театру, через який хочемо передавати сучасні особистісні рефлексії, які роблять оперне мистецтво акцентованим та актуалізованим, суголосним часу, розкриваючи його тексти і підтексти. Це потребує нових мистецьких форм, ризиків і викликів. Це творення такої атмосфери театру і такого творчого процесу, в яких має народитися той чи інший поступ-прорив».

Із повним текстом інтерв’ю можна ознайомитись на офіційному сайті театру за посиланням: https://opera.lviv.ua/vasyl-vovkun-najyaskravishi-spogady-ta-vrazhennya-2020-roku/

За матеріалами пресрелізу

Фото Руслана ЛИТВИНА