Нещодавно в наш складний карантинний час відбулась особлива музична подія
На арт-сцені Київського муніципального академічного театру опери та балету для дітей і юнацтва виступив хор театру з програмою, присвяченою 95-річчю від дня народження одного із засновників і головного хормейстера цього театру, народного артиста України Михайла Кречка. Імпреза мала виразну назву «Душа, окрилена піснею».
Музичний вечір-спогад вела учениця Михайла Кречка, автор ідеї концерту Анжела Масленникова (нинішній головний хормейстер театру, заслужений працівник культури України). З її перших слів і документального відео репетиції Михайла Кречка у присутності дочки Маестро в залі запанувала особлива атмосфера щирості й теплоти людських емоцій. Можливо тому й хор проникливо співав кожний номер.
Анжела Геннадіївна своєю творчістю продовжила найкращі традиції, закладені видатним українським хормейстером. Упродовж 20-ти років керування хором вона працює над тим, щоби колектив, який показує блискучу роботу в репертуарних виставах, мав високопрофесійну підготовку і для концертів а капела, і для власних проєктів у різноманітних жанрах.
Концепція концерту, в якому поряд з обробками Михайла Кречка звучали оригінальні твори різних українських композиторів: Лесі Дичко, Богдана-Юрія Яновського, Жанни Колодуб, Володимира Верменича, Миколи Лисенка, Михайла Жербіна відкривала для слухачів світ української музичної лірики, яка, безперечно, є виразником високої духовності. Хочу навести слова Михайла Кречка: «Майстерність нашого хору мужніє на акапельному співі». Цей концерт засвідчив як майстерність хору, так і професіоналізм хормейстера Анжели Масленникової.
Тільки диригент, який тонко відчуває стиль композитора й образно-емоційне наповнення музики, може донести артистам хору, а разом із ними й слухачам, усю красу, оригінальність кожного музичного твору. Мені захотілося глибше зануритись у біографію мисткині.
Шлях до праці на музичній ниві розпочався з Камчатки, де народилася Анжела Масленникова. Її батько Геннадій Павлович був офіцером морської авіації, мама Ніна Миколаївна – банківським працівником. У родині дуже любили музику, співи. Тато Анжели на військовому кораблі керував самодіяльним ансамблем, грав на трьох музичних інструментах: фортепіано, акордеоні, гітарі. Із чотирьох дітей тільки Анжела пов’язала свою долю з музикою.
Коли родина переїхала до Києва, Анжела закінчила музичну школу № 36 по класу фортепіано і пішла на прослуховування до музичного училища. Тут відбулася доленосна зустріч із Зоєю Томсон – відомим хормейстером (нині заслуженим діячем мистецтв України). Вона порадила Анжелі рік поспівати в хорі студії при музичному училищі й визначитись яке відділення обрати – хормейстерське чи фортепіанне.
Дівчину, яка раніше вже співала в шкільних хорах, по-новому захопила можливість диригувати співочим колективом. Про роки навчання у знаного педагога Анжела і зараз згадує із великою вдячністю. Чудовий музикант і викладач прищепила талановитій вихованці високопрофесійне ставлення до хорової справи. Допомагала їй і творча праця в хорі «Либідь» Мінського району.
Для молодого хормейстера існувала тільки одна мрія – навчання в консерваторії. Вона вже знала, що тільки хорове звучання, його особливе наповнення людськими емоціями буде завжди хвилювати її душу і серце. І те, що вона потрапила в клас народного артиста України Михайла Кречка, було знаком долі, яка потім склалась у Анжели як у справжнього послідовника його творчості.
У студентські часи Анжела співала в хорі театру, потім була асистенткою головного хормейстера театру. Ось де в неї була справжня школа хорового виконавства і пізнання таїн диригентської професії. Паралельно вона проходила стажування у видатного майстра хорової культури, особливо в галузі оперно-хорового виконавства, Героя України, народного артиста України, професора Льва Венедиктова. Анжела з великою повагою згадує про цю унікальну особистість – головного хормейстера Національної опери України, який на репетиціях з оперним хором вражав її умінням знайти найтонші, найхарактерніші нюанси звучання. За її висловом, вона стежила за кожним словом, жестом Маестро і засвоїла дуже важливі прийоми й методи роботи з оперним хором.
Зоя Томсон, Михайло Кречко, Лев Венедиктов – ось ті великі Вчителі, які відкрили й збагатили творчий талант Анжели Масленникової у її непростому, але відданому служінні хоровому мистецтву.
Справжню реалізацію свого покликання Анжела отримала в Київському муніципальному академічному театрі опери та балету для дітей і юнацтва, коли стала головним хормейстером. У репертуарі Анжели Геннадіївни – багато вистав, у яких вона виступила як хормейстер-постановник.
У співпраці з диригентами, режисерами театру народжувались і довго були в репертуарі: «Кощій Безсмертний», «Ніч перед Різдвом» Миколи Римського-Корсакова, «Кармен» Жоржа Бізе, «Аїда», «Травіата» Джузеппе Верді, «Зачарований чумак» Ігоря Поклада, «Перси Терезія» Франсіса Пуленка, «Майська ніч» Євгена Станковича, «Пригоди Гекльберрі Фінна» Жанни і Левка Колодубів, «Король Дроздобород» Юрія Шевченка, «Vivа la mama» Гаетано Доніцетті, «Богема» Джакомо Пуччині та багато інших.
Хочу відзначити авторські програми Анжели Масленникової, у яких хор показано як головну дійову особу. Це «Хорові арабески», «Хорова абетка», які хормейстер готувала одночасно з виставами (так, як і концерт пам’яті Михайла Кречка). Навантаження на співаків – дуже велике, але вони завжди виступають із натхненням і любов’ю до хорової справи, а також до свого креативного керівника.
Артистизм, харизматичність у таких концертах-виставах проявляються у мисткині вельми яскраво. Її пластичні жести, витончена постава – все випромінює світло таланту. І головне – несе в зал звучання хору, який має власний виконавський стиль і незабутній тембр.
Принагідно хочеться згадати блискучі виступи хору з оркестром у Реквіємі Альфреда Шнітке, кантаті «Карміна Бурана» Карла Орфа, «Стабат Матер» Джоаккіно Россіні, однойменному творі Джованні Баттісти Перголезі, Реквіємі Джузеппе Верді. Кожен із них свого часу був культурною подією у музичному мистецтві. Свідчать про це і гастролі в Італії, Іспанії, Ірландії, Словенії, Голландії, Швейцарії.
Розширення репертуару, виконання невідомих творів – ось кредо головного хормейстера. Так з’явилися хорові вистави «Дві меси у стилі jazz», які відкрили киянам композиторів Боба Чілкотта і Мартіна Воллінгена (2016). Незабутнє феєричне враження залишила хорова композиція «Тропічний карнавал» із неповторною за звукозображальними ефектами сценою «Імітація зливи».
Пошук, пошук, пошук… Анжела весь час заглиблюється в українську музику, літературу, поезію. Слухачів приголомшило звертання хормейстера до авторів «розстріляного відродження». Спочатку на камерній, потім на великій сценах театру прозвучали тексти тих, хто поклав життя за вільну Україну (програми «Я – романтика», 2017; «Розстріляне відродження», 2019). Зверненням до трагічних подій в Україні часів Голодомору стала вражаюча «Молитва Катерини» Івана Карабиця (2019) – масштабне драматичне полотно-фреска, в якому виконавці несуть величезне емоційне навантаження.
Багатожанровість репертуару хорового театру Анжели Масленникової дозволяє з легкістю виконувати будь-які твори. У святковій виставі «Нові мелодії Різдвяної ночі» (автор ідеї та постановник – художній керівник театру Петро Качанов) ми відчували філігранну відточеність звукообразів народних колядок і щедрівок.
Анжела Геннадіївна так формулює основну відзнаку колективу: «Театральний хор – це дещо особливе, в ньому працюють співаки-актори. Це мобільні, артистичні та гнучкі музиканти, які під час співу на сцені можуть рухатись, танцювати, відтворюючи різноманітні характери та образи (мають спеціальні заняття із балетмейстером)».
У театру на 2020 рік були великі творчі плани, але карантин із березня місяця всі їх поміняв. Анжела з гіркотою згадує як змінювалася робота хору, адже спів у масках неможливий. Хористи перейшли на дистанційну форму праці, вивчали партії удома й здавали через комп’ютер. Репетиції проводили маленькими групами. Великі концертні програми, якими диригував Віктор Плоскіна, були вимушені співати на балконі. Але, попри всі негаразди, у жовтні пройшли прем’єри опер Вольфганга Амадея Моцарта «Чарівна флейта» мовою оригіналу (режисер – Андрій Маслаков) і «Дон Жуан» (режисер – Віталій Пальчиков). Диригент-постановник обох вистав – Сергій Голубничий. Слухачі в залі розміщувалися за карантинними правилами.
Зараз театр готує прем’єру опери «Ромео і Джульєтта» Шарля Гуно та цікавий проєкт художнього керівника театру Петра Качанова «Український диптих». І якщо театр виживає у цих непростих умовах, то всім здається, що є надія, перефразовуючи відомий вислів, що краса зрештою врятує світ.
А такі подвижники хорової справи, як Анжела Геннадіївна, їхня творчість надають упевненості й віри в життєдайну силу хорового мистецтва. Недарма Уряд нагородив Анжелу Масленникову орденом Княгині Ольги ІІІ ступеня. Вітаємо її і нехай творче натхнення буде з нею ще довгі роки!
Галина СТЕПАНЧЕНКО
