Оркестр INSO-Lviv Львівської національної філармонії презентував диск «Bridges» з творами Василя Барвінського, Андрія Гнатишина та Антіна Рудницького. Трьох українських композиторів об’єднує постать митрополита Андрея Шептицького (1865-1944) – визначного українського церковного та суспільного діяча, мислителя, мецената. Цим релізом INSO-Lviv розпочав проєкт «Bridges», який презентує невідомі сторінки української музики та втілює філософію Андрея Шептицького
«Фонди, віддані на піднесення культурного життя і науки є не видатками, а інвестиціями, які приносять велику користь». Ця теза Андрея Шептицького (серед інших, актуальних і до сьогодні думок його державницької філософії) акумулює прогресивний досвід людства, досвід його самого як високоосвіченої та шляхетної людини, котра усвідомлювала, що «тільки те суспільство щасливе і багате, яке в кожному напрямі є самодостатнім».
Будучи одним із найбагатших у Галичині, він системно підтримував розвиток науки і мистецтва, зокрема музичного: надавав стипендії талановитій молоді, фінансував музичні інституції та проєкти. Так, 24-річний Андрій Гнатишин отримав від Андрея Шептицького стипендію на навчання композиції та мистецтву диригування у Новій Віденській консерваторії: Владика помітив талант молодого музиканта на концерті у Львові, де той диригував хором. Молодому композиторові Антіну Рудницькому та його дружині, оперній співачці Марії Сокіл-Рудницький він допоміг здійснити у 1937 році благодійне турне до США. З родиною Барвінських, зокрема з Олександром Барвінським, батьком композитора Василя Барвінського, Андрея Шептицького пов’язували багаторічні дружні стосунки та співпраця у вирішенні нагальних питань української громади в Галичині. Але і Василь Барвінський, очоливши Вищий музичний інститут ім. М.Лисенка у Львові, не раз отримував фінансову допомогу, необхідну інституції для розвитку у непрості 1930-ті – часи світової економічної кризи. Перу Василя Барвінського належить написана у 1917 році кантата на честь Митрополита (з усієї партитури вціліли лише декілька хорових партій).
Долі усіх трьох композиторів (рівно як і Андрея Шептицького) переплелися із буремною епохою, в яку їм довелося жити: Перша і Друга Світові війни, перший і другий прихід радянської влади у Галичину, між ними – німецька окупація. Андрій Гнатишин, завершивши навчання у 1934 році, залишився у Відні. Антін Рудницький після другого концертного турне не зміг повернутися на батьківщину і з 1939 року осів у Філадельфії в США. Відомою є трагічна доля Василя Барвінського – «композитора без нот», як він сам себе називав: він залишився у Львові, зазнав несправедливих цькувань, потрапив у Мордовські табори, а його нотні рукописи були спалені; вже після звільнення і повернення на батьківщину, йому вдалося деякі з них відновити по пам’яті.
До диску увійшли три масштабні симфонічні композиції – сюїта «Ukrainian Spring Song» Антіна Рудницького, «Українська сюїта» Андрія Гнатишина та Концерт для фортепіано з оркестром Василя Барвінського – а також Струнний квартет №2 Василя Барвінського.
«Запис відбувся рік тому у Львові, якраз у період росту другої хвилі ковід-пандемії, – розповів диригент Ярослав Шемет. – Для сесії було виділено обмежений час – всього шість годин. Розсадка оркестрантів із дотриманням соціальної дистанції дуже ускладнювала процес запису та зведення. Але нам вдалося це зробити. І оркестр, і звукорежисер здійснили величезну роботу. Я особисто відкрив для себе три великі твори, які мають велику вартість. І для мене було несподіванкою, що сюїти Гнатишина та Рудницького довго не були відомі в Україні. А свій Фортепіанний концерт, знищений разом з усім архівом, Барвінський відновив по пам’яті. Ці твори мають жити, звучати, їх мають чути в Україні та світі. В цій музиці – наш генетичний код. «Українська сюїта» Гнатишина побудована на українських темах. Так само – Ukrainian Spring Song Рудницького. Нерідко можна почути, що українській музиці бракує таких творів, як у Шопена, Дворжака. Так ось, власне, вони і є! Величезна заслуга ініціаторів проєкту, зокрема голови правління оркестру INSO-Lviv Іоланти Пришляк, котра взялися донести їх до слухача, залучивши найкращі сили музикантів, дослідників, заручившись підтримкою меценатів».
Ґрунтовну статтю до буклету диска «Bridges» написала професорка Львівської національної музичної академії імені М.Лисенка, доктор мистецтвознавства Любов Кияновська. Партитури сюїт Антіна Рудницького та Андрія Гнатишина оркестр INSO-Lviv отримав із Філадельфії та з Відня. Професорка Богдана Фроляк зробила авторську оркестрову редакцію Фортепіанного концерту Василя Барвінського.
Симфонічні твори, представлені на диску, прозвучали на концерті-презентації у виконанні Міжнародного симфонічного оркестру INSO-Lviv Львівської філармонії. Творча діяльність, участь у міжнародних фестивалях та мистецьких проектах, співпраця з визначними європейськими диригентами та солістами, ініціювання власних програмних циклів висуває INSO-Lviv у ряд кращих українських колективів. Творчі амбітні цілі молодіжного оркестру формуються у креативних програмах, поширюються на різноплановий і складний репертуар. Концерт-презентацію програми «Bridges» вони грали наступного дня після програми із Симфонією №1 Ґустава Малєра і симфонічним твором сучасної української композиторки Анни Корсун Audioguide for singing orchestra, що прозвучали під орудою Кирила Карабиця.
Ярослав Шемет з однієї репетиції зумів переорієнтувати музикантів на іншу програму. Разом з оркестром вони знайшли прозорі барви для фольклорного спрямування творів Рудницького та Гнатишина. Партитуру ж Барвінського–Фроляк із сольною партією фортепіано, яку виконала лауреатка міжнародних конкурсів Катерина Тітова (Україна-Німеччина), оркестр підніс, підкресливши її виразні постромантичні риси.
У найближчих планах оркестру INSO-Lviv – запис диску «Bridges ІІ» з музикою Бориса Кудрика, зокрема і його Другої симфонії.
Особливої ваги імпрезі надала присутність митрополита Української греко-католицької церкви, голови Філадельфійської архиєпархії в США, президента Українського католицького університету Бориса Ґудзяка, а також отця Тараса Шагали – пароха Української греко-католицької церкви Святої Варвари у Відні, де зберігається нотний рукописний архів Андрія Гнатишина.
Записаний диск буде поширений на інтернет-платформах і доступний широкому колу слухачів в Україні та за кордоном. А втім проєкт цінний не лише як факт відкриття для сучасного і наступних поколінь незнаної української музики або ж репрезентація творів, що мали, як і їхні автори, непросту долю. Важливі ідеї, що проглядають і в життєвих колізіях композиторів, і в житті та діяльності митрополита Андрея Шептицького, означив Владика Борис Ґудзяк: «Цей вечір показує, що добро не пропадає. Може бути велике насилля, нищівні наміри. Але Господь дає воскресіння. Усі троє композитори прожили дуже непросте життя. Еміграція, переслідування, нищення творів. Інші на їхньому місці могли б опустити руки, подумавши: навіщо я продовжую писати музику? Чи є надія, що колись її почують? І все-таки творчий дух продовжував жити. Митрополит Андрей підтримував всіх і вся, незважаючи на погляди і конфесії. Це минуле дає нам натхнення на майбутнє».
Запис і випуск диска, інформаційний супровід, концерт-презентація, вхід на який був вільним, – усе здійснювалося завдяки фінансовій підтримці трьох львівських родин підприємців. За день до львівської імпрези у Києві сталася пожежа у костьолі Св.Миколая, внаслідок якої був знищений унікальний концертний орган Rieger–Kloss. Звістка розлетілася блискавично. І вже за дві-три доби після пожежі була зібрана частина коштів на відновлення інструмента. Жертводавцями стали великі мережеві компанії, банки. Сусідство у часі цих, таких різних подій дає підстави сподіватися, що певні світоглядні зміни все ж відбуваються у нашому суспільстві – меценатство стає справою честі. Але й об’єднання заради спільного блага, спільне добро – ключова ідея митрополита Андрея Шептицького – є тим, що завжди було й буде на часі.
Юлія ПАЛЬЦЕВИЧ
фото – Олександр Шамов
