2 листопада на головній сцені країни – у Колонному залі Національної філармонії України відбудеться світова прем’єра нового масштабного твору видатного українського композитора Євгена Станковича. Ця подія непересічна для української культури – духовна, мистецька й історична водночас!
Звучання набуде особливої потужності завдяки двом провідним колективам країни – Національному заслуженому академічному симфонічному оркестру України та Національній заслуженій академічній капелі «Думка», які виступлять під керівництвом Володимира Сіренка
Євген Станкович – постать унікальна! Він – символ української культури, національний бренд і класик сучасності. Однією фразою, хоча вона певним чином «затерта», але в даному випадку повністю відображає смисл, – «жива легенда»! Його музика – це рухлива, подібна до ртуті, «хімії крові», матерія часу, у якій історія і сучасність, страждання і піднесення, духовне й земне зливаються в єдину буттєво-звукову стихію.
Він – майстер монументальних музичних полотен, що стали невід’ємною частиною культурного літопису України. Шість балетів, дві великі опери – «Коли цвіте папороть» і «Страшна помста» за мотивами повісті Миколи Гоголя, шість великоформатних і п’ятнадцять камерних симфоній. І це лише частина його колосальної творчої спадщини.
Без музики Станковича важко уявити саму історію українського буття, адже його твори є своєрідною музичною хронікою становлення нашого народу, що охоплює і сиву давнину в «Слові о полку Ігоревім» для солістів, хору та симфонічного оркестру, і трагічні події ХХ–ХХІ століть у монументальних оркестрово-хорових полотнах. «Кадиш-реквієм “Бабин Яр”» на слова Дмитра Павличка – це пам’ять про Голокост, «Панахида за померлими з голоду», теж на вірші Павличка, – трагедія Голодомору, «Чорна елегія» на вірші Павла Мовчана та «Чорнобильська мати» на слова Івана Драча – відгук на катастрофу Чорнобиля. Також оркестрово-хорове полотно «Україна. Музика війни», що було створене у 2023-му, – це вже мистецьке свідчення нинішньої страшної війни.
Водночас, на противагу болю і втратам, Станкович створює музику іншого емоційного градуса, музичну матерію духовного, релігійно-сакрального виміру – «Нехай прийде Царствіє Твоє», «Аве, Марія», «Літургія св. Іоанна Золотоустого» тощо, де відкриває безмежність метафізичного простору й глибин людської душі.
Його творчість давно перейшла межі України. Музику митця виконують оркестри, хори і музиканти США, Канади, Франції, Італії, Швеції, Фінляндії, Швейцарії тощо. Саме зі Швейцарією композитора пов’язує щільний і плідний творчий зв’язок. У 1996-му Станкович був запрошений урядом Швейцарії як композитор у резиденції кантону Берн. І не раз співпрацював зі швейцарськими музикантами, що ініціювало появу на світ низки різних творів – «Аве, Марія» для симфонічного оркестру, квінтету «Музика для небесних музикантів», Восьмої камерної симфонії «Мов бризки піни з зір» і «Двох маленьких пасакалій “Віку, що минає, та віку, що надходить”» для камерного оркестру.
Презентований Реквієм продовжує цю традицію україно-швейцарського культурного діалогу. Його створено на замовлення екс-посла Швейцарії в Україні Крістіана Шененбергера – дипломата, друга України, поціновувача її культури, який і став своєрідним автором ідеї появи твору.
Реквієм ніби пролонгує позаземну, надматеріальну духовно-містичну лінію творчості композитора, однак насправді в ньому поєднано весь життєвий і творчий шлях, роками накопичений через різні буттєві терени досвід і внутрішній всесвіт автора. Написаний на основі канонічних латинських текстів, твір охоплює земне й небесне, минуле і сучасне, реальне і потойбічне. А його музика промовляє про біль і страждання, любов і віру, позачасове існування нетлінної душі й Духу вже в ірраціональних чертогах інобуття. Це синтез усього, що створив Станкович, – квінтесенція його художніх і філософських пошуків, творчої енергії і шляхетної людської сутності.
Власне Реквієм – це послання людству, подібне до тих, котрі залишало нащадкам багато геніальних класиків минулого. Достатньо пригадати геніїв – Вольфганга Амадея Моцарта, Джузеппе Верді, Габрієля Форе, Йоганнеса Брамса, Гектора Берліоза, Антоніна Дворжака, Каміля Сен-Санса. Перелік можна довго продовжувати…
У посланні Євгена Станковича відбито багатовікову традицію колективної пам’яті людства і поєднано у єдиний субстрат різнополярні за емоційно-психологічною шкалою поняття, ідеї та емоції – це біль, скорбота, надія і прозріння. Одним словом, у масштабній авторський партитурі відображено Землю і Небо.
Програма концерту також містить один із найпоетичніших творів композитора – Концерт № 2 для скрипки з оркестром. Соліст – яскравий український скрипаль Дмитро Ткаченко.
Реквієм Євгена Станковича прозвучить як духовне звернення до людства, тобто усіх нас, його сучасників. У нинішній тривожний час таке авторське кредо, відтворене музично, стане свого роду провідною зіркою до духовного катарсису.
Анна ЛУНІНА
Посилання на відео (авторка – Аліса Кузнєцова): https://drive.google.com/file/d/196y__ZgqoEU82cR9UmYcTpCh_IoJWrbF/view
