Сьогодні видатній українській композиторці Богдані Фільц виповнилося б 90! У травні минулого 2021-го мисткині, на жаль, не стало… Пропонуємо матеріал з архіву журналу «Музика» відомої музикознавиці Галини Степанченко, присвячений 80-літтю Богдани Михайлівни
Наприкінці року в Київському палаці дітей та юнацтва з великим успіхом пройшов хоровий концерт, присвячений 80-річчю видатної української композиторки Богдани Фільц. Дев’ять найкращих дитячих і юнацьких хорів Києва й Житомира натхненно, зі справжнім дорослим артистизмом, вокальною майстерністю виконали 25 творів улюбленої авторки. А вона сиділа в залі й уся світилася від щастя…
Мене вразила атмосфера любові й шани, яка панувала у переповненому залі Палацу. Обличчя як виконавців, так і, без перебільшення, сотень слухачів сяяли радістю від спілкування з яскравою, талановитою, написаною серцем і душею музикою. Звучали оригінальні твори Богдани Михайлівни, обробки народних пісень і композиції на її честь.
Не віриться, що майже 50 років пісні та хори Богдани Фільц співають в усьому світі. На великому міжнародному значенні творчості композиторки наголосила й організаторка концерту, заслужена працівниця культури України Світлана Степаненко. Дитячий хор «Вогник», яким вона керує уже кілька десятиліть, нещодавно співав твори Богдани Михайлівни в Італії, – на конкурсі юні хористи отримали золоті медалі та звання лауреатів. Загалом усі керівники хорів після виступів висловлювали теплі побажання авторці й називали численні країни, де вони виконували її музику.
Такі хвилини визнання найвимогливішої – дитячої – аудиторії дають найбільше щастя митцеві. Відчуття, що ти робив і продовжуєш робити чудову справу для людей різного віку, переповнювало ювілярку, коли вона вже зі сцени схвильовано дякувала всім за щирі слова і любов до її творчості. «Любимо землю свою» – цей пісенний шедевр співав увесь зал і, здавалося, все навкруги ставало кращим і добрішим.
Я дивилась на помолоділу Богдану Михайлівну і була щаслива за неї, за слухачів, що виводили разом цей гімн любові до рідної землі, до України. А ще я була щаслива тим, що доля дала мені можливість упродовж 40 років спілкуватися з прекрасною людиною і талановитою композиторкою.
Істинно українська шляхетність, інтелігентність, духовна краса і багатий творчий ужинок – ось що вписало особистість Богдани Фільц у коло духовної еліти України.
Мисткиня відома не лише як композиторка, а й музикознавиця. Вона – лауреатка премій імені Віктора Косенка, Миколи Лисенка, лауреатка Всеукраїнського конкурсу композиторів «Духовні псалми», докторка філософії з мистецтва, членкиня Національної спілки композиторів, заслужена діячка мистецтв України, стипендіатка Фонду інтелектуальної співпраці «Україна – ХХІ століття».
Схоже, роки не владні над цією мудрою та обдарованою жінкою, в якої доля була не такою усміхненою, як це здається, коли бачиш її теплі красиві очі, відчуваєш її особливу м’якість і толерантність.
Раннє дитинство композиторки пройшло у Яворові на Львівщині. Батько – Михайло Іванович Фільц був відомим адвокатом і громадським діячем, мати – Ярослава Романівна свого часу закінчила філософський факультет Львівського університету, знала кілька мов і добре грала на фортепіано. Брат Роман, старші сестри Христина й Іванна та маленька Богдана вчилися у музичній школі.
Сім’я Фільців має дуже давній і славний родовід. Пані Богдана присвятила цьому велику статтю «Коріння мого роду», з якої ми дізнаємося, що мама належала до старовинної української фамілії Савчинських гербу Сулими, що сягає ХVІІ століття. Саме по цій лінії мама Богдани є племінницею Соломії Крушельницької, яка часто бувала у Фільців. У гості також приїздили Василь Барвінський, Станіслав Людкевич та інші відомі діячі Галичини.
Але у 1939-му (Богдані тоді виповнилося 7) органи НКВС за громадську і просвітницьку діяльність заарештували батька й засудили до розстрілу. Смертний вирок потім замінили на тривале ув’язнення, яке він відбував на Печорі. Потім його сліди вдалося знайти в узбецькій Бухарі та на Аральському морі, там він зник безвісти.
Дружину з трьома молодшими дітьми тим часом виселили до Казахстану. Ті роки Богдана Михайлівна згадує, немов жахливий сон. Від тяжкої праці й голоду померла мама. Богдану та сестер врятувала тітка по лінії батька. Брат Роман в окупованому фашистами Львові загинув у гестапо.
1945 року сестри повернулися до Львова. Ними опікувалися друзі й рідні. Так, Станіслав Людкевич і Василь Барвінський прослухали Богдану та Іванну. Богдану прийняли до четвертого класу музичної школи в клас фортепіано, а Іванну – в музичне училище (клас фортепіано і скрипки).
Талантові Богдани допомагали розкритися такі відомі педагоги, як Григорій Терлецький, Анатолій Кос-Анатольський. На їхніх уроках сольфеджіо та гармонії вона й написала свій перший вокальний твір на вірші Володимира Сосюри. У Львівській консерваторії побачили світ композиції «Танок» для фортепіано і кілька романсів. Вони привернули увагу Станіслава Людкевича, митець запросив Богдану на композиторський факультет до свого класу.
Формування творчих засад молодої авторки пройшло серед славних представників львівської композиторської школи: Миколи Колесси, Романа Сімовича, Анатолія Кос-Анатольського, Євгена Козака та інших. Пізніше вона віддасть їм шану в циклі «Музичні присвяти». 1958 року Богдана блискуче закінчила Львівську консерваторію як історик-теоретик і композитор. Дипломною роботою був Концерт для фортепіано з оркестром, що прозвучав у виконанні Оксани Кузьмович та симфонічного оркестру Львівської обласної філармонії під орудою Миколи Колесси. Цьому твору судилося довге концертне життя. Його грали на престижних сценах світу. У 2009 році авторка зробила другу редакцію, а 2010-го опус було видано.
Повертаючись до історії життя і творчості знаної сучасної мисткині, виділяємо саме 1959 рік, коли Богдана переїжджає до Києва і вступає до аспірантури Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії Академії наук України. Директором інституту тоді був знаний український поет Максим Рильський, а науковим керівником Богдани став уславлений український композитор Левко Ревуцький. Ось так у долі молодої композиторки «зустрілися» насправді непересічні особистості – Станіслав Людкевич, Левко Ревуцький, Максим Рильський, котрі сприяли її формуванню як діячки національної культури з високою духовністю та естетичними ідеалами.
У 1961 році Богдану Фільц прийняли до Спілки композиторів України. За 51 рік, що минув відтоді, вона написала понад 400 творів. Серед них: симфонічні, камерно-інструментальні, камерно-вокальні, хорові опуси. Вони постійно звучать на міжнародних та українських фестивалях, по радіо і на телебаченні, записані на платівки й компакт-диски. Їх виконують у Польщі, Угорщині, Ірландії, Болгарії, Латвії, Естонії, Росії, США, Канаді, Австралії, Японії. Вони увійшли до 25-ти авторських збірок, виданих як в Україні, так і за кордоном.
Чим же приваблює виконавців і слухачів музична палітра композиторки? Романтичною натхненністю, виразною мелодикою, ліричним світовідчуттям, щирістю у відтворенні людських почуттів. Ці риси притаманні її романсам, хорам на вірші Тараса Шевченка, Івана Франка, Ліни Костенко, Дмитра Павличка, Павла Тичини, Олександра Олеся, Василя Симоненка, Володимира Сосюри, Миколи Сингаївського. Композиторка дуже тонко відчуває поетичну інтонацію, і мабуть через це таким емоційно щирим, захопливим є її музичне прочитання творів дуже різних за світосприйняттям майстрів слова.
Саме органічне поєднання традиційних і нових засобів композиторської техніки, що завжди продиктоване ідеєю твору, пояснює великий інтерес до музики Богдани Фільц з боку сучасних виконавців. Фортепіанні опуси композиторки грали піаністи Марія Крушельницька, Марія Крих-Угляр, Галина Блажкевич, Етела Чуприк, Оксана Рапіта, Юрій Кот. Тонкими інтерпретаторами творів мисткині були хорові диригенти Лариса Бухонська, Елеонора Виноградова, Тетяна Копилова, Світлана Степаненко, співаки Дмитро Гнатюк, Анатолій Мокренко, Павло Кармалюк, вокальне тріо сестер Байко, а також видатні диригенти Микола Колесса, Стефан Турчак та інші.
Популярність музики Богдани Фільц великою мірою обумовлюється її особливим відчуттям безмежного всесвіту українського фольклору. В її доробку чимало обробок українських народних пісень для різного складу виконавців. Особливості композиторського мислення, його генетичні зв’язки з багатющою скарбницею народної творчості – ось що творить осібний інтонаційний склад, ритмічну вибагливість, колористику гармонічної мови. «Закарпатські новелети», «Карпатський етюд», «Українські пейзажі», «Яворівські іграшки» та багато інших опусів несуть ту неповторну фільцівську інтонацію, яка передає світ романтичної музики, сповненої високої духовності та національного забарвлення.
Значне місце у творчості Богдани Фільц належить духовним композиціям для хору без супроводу. До цього різновиду хорових творів мисткиня звернулась ще у 1990-х роках. Справжня подія відбулася в 2001 році, коли на П’ятому фестивалі «Золотоверхий Київ» відбувся конкурс «Духовні псалми» і її псалом № 8 для жіночого хору «Господи, Владико наш» був відзначений премією.
Духовні твори, що вирізняються глибокою молитовною зосередженістю, посіли чільне місце у репертуарі різних хорів: це три молитви до Богоматері – «Преславна приснодіво Богородице», «Під Твою милість прибігаємо» й «Достойно є» для мішаного хору, а також «Богородице Діво, радуйся», «Світе тихий» і «Царю небесний» для дитячого хору та інші. Саме внутрішня краса авторки, її щира віра в Бога, життєва мудрість допомагають створювати справжні шедеври в хоровій музиці.
Риси стилю Богдани Фільц як хорового композитора яскраво проявляються й у трьох кантатах: «Юнакові», «Любіть Україну» на вірші Володимира Сосюри та «Пори року» на вірші Павла Тичини. Ці масштабні полотна звучали на сучасних фестивалях «Музичні прем’єри сезону» та «Київ Музик Фест» хором «Благовість». А кантата «Юнакові» лунала у виконанні хору хлопчиків і юнаків «Дударик» 2012 року на святковому концерті до Дня незалежності України у Львівському оперному театрі.
Ці три кантати разом із Концертом для фортепіано з оркестром були висунуті на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка. Яскрава музична мова, романтична піднесеність композиторського висловлення, патріотичний зміст і висока професійна та художня якість цих композицій дозволяють говорити про них як визначне явище в сучасній українській музиці.
Обсяг статті не дає можливості торкнутися всіх граней таланту Богдани Фільц. Утім слід обов’язково згадати про ще одне її життєве «крило» – музикознавство. Її внесок у цю галузь української культури вельми вагомий: п’ять монографій, більше 300 статей у наукових збірниках та енциклопедичних виданнях…
Ще одне велике життєве досягнення Богдани Михайлівни – її родина. Разом із чоловіком Миколою Мордюком вона виростила двох синів – Леся та Богдана. Олександр – соліст-скрипаль у камерних ансамблях і фольклорному театрі «Берегиня». Богдан став доктором фізико-математичних наук. Є у пані Богдани і чотири прекрасні онуки. Вони завжди разом – на всіх сімейних подіях і концертах композиторки. І чи не в цій родинній дружбі та любові секрет духовної молодості нашої сучасниці? Думаю, що в ній, у багатогранності її талантів віддзеркалились найкращі риси істинних українських інтелігентів, які передаються з покоління в покоління.
Богдана Михайлівна – уособлення сучасної жінки-творця, представниця духовної еліти України. Микола Колесса дав дуже влучну характеристику її здобуткам: «До композиторських здібностей жінок дуже часто ставляться трохи поблажливо, щоб не сказати критично, бо, мовляв, композиторське ремесло – це справа мужська. Це назагал, може, й вірно. Але треба признати, що й між жінками є одиниці, обдаровані творчими, в тому числі й композиторськими здібностями, які своїми творами вносять свою лепту в музичну скарбницю народу і збагачують її тривалими, непереходячими цінностями. До таких жінок належить безперечно Богдана Фільц. В її особі маємо цікавого оригінального композитора, яким може гордитися не тільки наше жіноцтво, а й ціла наша музична громадськість».
Галина СТЕПАНЧЕНКО
Друковану версію див.: Музика. – 2012. – № 6. – С. 4–7.
